Ухвала суду № 26470499, 17.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/2424/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Оптторг" (далі -Товариство)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010

у справі № 2-а-39606/09/2070

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі -ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення та ін.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнень до нього) подано про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2008 № 000131505/0 та від 23.01.2009 № 000131505/1, зобов'язання ДПІ включити до акта перевірки від 11.12.2008 суму податкового зобов'язання за серпень, вересень 2008 року у розмірі 130 000 грн. та податкового кредиту за серпень 2008 року в розмірі 989 758 грн., відкликати сформовані на підставі вказаного акта податкові вимоги, визнати недійсною та зняти податкову заставу, зареєстровану 19.02.2009 за № 22646333.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 позов задоволено частково; оспорювані податкові повідомлення, а також податкову заставу визнано недійсними та скасовано; в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача внести зазначені зміни до акта перевірки провадження у справі закрито; в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2008 № 000131505/0 та від 23.01.2009 № 000131505/1; у цій частині позову відмовлено; в решті постанову Харківського окружного адміністративного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції зі спору як скасоване помилково.

Переглянувши судові рішення у межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення ДПІ невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з ПДВ за серпень, вересень 2008 року Товариства в розрізі контрагентів, оформленої актом від 11.12.2008 № 6706/15-509/35699388, позивачеві було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 539 927,70 грн. (у тому числі 1 119 758 грн. за основним платежем та 420 169,70 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2008 № 0000131505/0. Свою позицію податковий орган мотивує заниженням позивачем податкового зобов'язання з названого податку на 130 000 грн. внаслідок відображення цієї суми у графі «Інші»Додатку 5 до декларації за серпень 2008 року, а також завищенням Товариством податкового кредиту за перевірені звітні періоди на загальну суму 989 758 грн. з огляду на її непідтвердження кореспондуючою сумою податкового зобов'язання контрагента-постачальника (підприємства футбольного клубу «Арсенал»).

Пунктом 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, передбачено обов'язок платника подавати одночасно з декларацією всі необхідні додатки до декларації, зокрема, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)).

У розділах І та ІІ Розшифровок відображаються окремими рядками загальний обсяг поставки та загальна сума податку за звітний період по кожному контрагенту (покупцю або постачальнику). При цьому у разі здійснення протягом звітного періоду поставки товарів (послуг) неплатникам податку та/або не ідентифікованим особам такі операції відображаються в рядку «Інші»із зазначенням у колонці 3 загального обсягу поставки таким особам, а у колонці 4 -загальної суми податку.

Вирішуючи даний спір, попередні судові інстанції дійшли різних висновків щодо правових наслідків невірного заповнення платником Додатку 5 до декларації.

Однак Вищий адміністративний суд України підтримує правову позицію суду першої інстанції по справі, який, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано зазначив, що оскільки неправильне відображення позивачем операцій з контрагентами на 650 000 грн. (у тому числі 130 000 грн. ПДВ) у Додатку 5 до декларації за серпень 2008 року мало наслідком лише недотримання платником форми заповнення декларації, однак не призвело до заниження податкового зобов'язання з цього податку та не вплинуло на правильність розрахунків з бюджетом, то підстави для донарахування податкового зобов'язання у цій сумі відсутні.

А відтак у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду у відповідній частині.

Що ж стосується висновку суду першої інстанції про правомірність відображення позивачем у складі податкового кредиту ПДВ у сумі 989 758 грн. за операціями в рамках господарських правовідносин з підприємством футбольним клубом «Арсенал», то він зроблений виключно за наслідками дослідження наявності державної реєстрації та податкової правосуб'єктності цього контрагента на час виникнення спірних правовідносин.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Таким чином, обставинами, що входять до предмета доказування у справі, є факт реального виконання операцій з придання позивачем товарно-матеріальних цінностей у названого постачальника.

А відтак апеляційний суд, встановивши за наслідками дослідження матеріалів цієї справи, що реальність виконання поставок підприємством футбольним клубом «Арсенал»в адресу Товариства документально не підтверджується, обґрунтовано підтримав позицію податкового органу по справі щодо відсутності у позивача підстав для зменшення бази оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту у розмірі 989 000 грн.

В іншій частині судові рішення учасниками спору не оскаржуються, тоді як касаційним судом не виявлено порушень норм матеріального та/або процесуального права, на які не було посилань у поданій скарзі.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 22, 224, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Оптторг" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010 у справі № 2-а-39606/09/2070 скасувати в частині визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2008 № 000131505/0 та від 23.01.2009 № 000131505/1 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 130 000 грн. за основним платежем та 48780,20 грн. за штрафними санкціями.

У цій частині залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 у справі.

3. В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010 у справі № 2-а-39606/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько