Ухвала суду № 26470490, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 року м. Київ К-23828/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2010 р.

у справі №2-а-1734/09/1870

за позовом Дочірнього підприємства «Сумикоопторг»Сумської обласної спілки споживчих товариств

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Сумикоопторг»Сумської обласної спілки споживчих товариств (далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2010 р., позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 08.06.2005 р. №0001442302/0/25063 та від 30.08.2005 р. №0001442302/1/25063, у решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 255,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена комплексна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 р. по 31.03.2005 р., за результатами якої складено акт від 03.06.2005 р. №89/232/31311814.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -заниження податку на прибуток за 2004 рік на суму 1 090,00 грн.; вимог пп.5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -заниження податку на прибуток за 2004 рік на суму 11 820,00 грн.; вимог пп. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -заниження податку на прибуток за 2004 рік на суму 116 350,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2005 р. №0001442302/0/25063, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 171 863,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -129 260,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -42 603,00 грн.).

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого скарга позивача була залишена без задоволення, та прийнято нове податкове повідомлення рішення від 30.08.2005 р. №0001442302/1/25063, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 171 863,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 129 260,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -42 603,00 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивачем були дотримані під час нарахування амортизації до балансової вартості відповідної групи основних фондів за період, що перевірявся положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2,3,4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу. Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

На думку податкового органу, позивачем неправомірно було завищено валові витрати в частині віднесення до складу валових витрат підприємства витрати на поліпшення основних засобів, та неправомірне нарахування амортизаційних відрахувань на дані основні фонди, а саме: нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Суми, вул. Машинобудівників, 4-а.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, зазначене приміщення належало позивачу на підставі свідоцтв про право власності на нежитлове приміщення від 08.08.2001 р. та від 19.08.2002 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2005 р. у справі №8/204-05 було закріплено право позивача на зазначені приміщення.

Відповідно до даної постанови суду, нежитлові приміщення за наведеною адресою належать позивачу. Скасування реєстрації права власності позивача на виконання рішення Господарського суду Сумської області від 25.05.2005 р. (скасованого постановою Вищого Господарського суду України від 22.11.2005 р.) по наведеній справі органами БТІ стало предметом розгляду справи №3/280-06.

Відповідно до рішення Господарського суду Сумської області від 04.05.2006 р. у справі №3/280-06 право власності на вказане нежитлове приміщення належить позивачу.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що обставини набуття позивачем права власності та її реєстрація на вказані нежитлові приміщення були предметом розгляду даних справ, рішення по яких підтвердили належність позивачу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Суми, вул. Машинобудівників, 4-а.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність віднесення позивачем до валових витрат та нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди (нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Суми, вул. Машинобудівників, 4-а) у період, що перевірявся є обґрунтованими.

Крім того, судами попередніх інстанцій правомірно не було взято до уваги твердження податкового органу про анулювання свідоцтва про право власності позивача від 08.08.2001 р., шляхом вчинення надпису «погашено» з огляду на таке.

З лютого 2002 року реєстрація прав власності на нерухоме майно в Україні здійснюється органами БТІ відповідно до «Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції від 18.02.2002 р. № 157/6445.

Судова колегія суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що зазначений нормативний акт не містить посилань на скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно шляхом вчинення надпису -«погашено»чи анулювання свідоцтва.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що зазначені твердження податкового органу є необґрунтованими.

Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність скасування спірних податкових повідомлень-рішень відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2010 р. у справі №2-а-1734/09/1870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.