Ухвала суду № 26470409, 17.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2012 р. м. Київ К-31945/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Пічкорської І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 року

у справі № 11/363

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірина»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання нечинним акту та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірина»(далі -позивач, ТОВ «Ірина») звернулось у листопаді 2007 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) визнання нечинним акту та скасування рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.07.2007 року № 0003662303.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 року, позов задоволено частково: скасовано рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 05.07.2007 року № 0003662303; стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь ТОВ «Ірина»1,70 гривня судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В своїх запереченнях ТОВ «Ірина»зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій 22.06.2007 року ДПІ у Подільському районі м. Києва провела перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операції у сфері готівкового та безготівкового обігу в магазині, що належить позивачеві. Під час перевірки встановлено порушення п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в результаті чого прийнято рішення № 0003662303 від 05.07.2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Ірина»в розмірі 49 345,00 гривень.

Підставою для винесення даного рішення є акт перевірки, в якому зазначено, що на місці проведення розрахунків знаходилось 11 401,95 гривня, в той час як згідно даних звітів по двум РРО сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків склала 1532,95 гривні, тобто невідповідність становить 9869,05 гривень.

Суди попередніх інстанцій задовольняючі позовні вимоги в частині скасування рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.07.2007 року № 0003662303, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

У Акті перевірки від 22.06.2007 року, в графі зауваження до акту перевірки зазначено, що кошти в сумі 9869,00 гривень видані товарознавцю ОСОБА_5 під звіт і знаходились в її кабінеті.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що кабінет товарознавця не є місцем проведення розрахунків, виходячи зі змісту ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в той час як положення п. 13 ст. 3 та ст. 22 цього Закону поширюються лише на ті суми готівки, які знаходяться за місцем проведення розрахунків.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжний карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з приводу визначення місця проведення розрахунків, наведеного в ст. 2 цього Закону, а саме: місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Доводи касатора ґрунтуються на положенні п. 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2001 року № 614, згідно з яким внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватися через РРО з використанням операцій «службове внесення»та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Відповідно до денних звітів за 21.06.2007 року операція «службова видача»про видачу суми коштів у розмірі 9869,00 гривень під звіт товарознавцю ОСОБА_5 через РРО проведена не була. Крім того, на момент проведення перевірки касова книга та видаткові касові ордери, які б відображали видачу готівки в сумі 9869,00 гривень ОСОБА_5, були відсутні.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, яка зазначила, що та обставина що кошти в розмірі 9869,00 гривень були видані з каси підприємства свідчить про те, що вони у місці розрахунків не знаходились, а тому доводи відповідача є безпідставними.

Згідно з п. 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівка в касі на початок наступного дня з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі.

Відповідно до п. 4.4 Положення записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня, а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з чим також погоджується колегія судів касаційної інстанції про те, що позивачем доведено факт знаходження на час перевірки в місці розрахунків готівкових коштів, отриманих підприємством 22.06.2007 року та проведених через РРО, які в подальшому були належним чином оприбутковані в касі підприємства. В зв'язку з чим застосування штрафних санкцій згідно рішення № 0003662303 від 05.07.2007 року є неправомірним.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції про те що, вимоги ТОВ «Ірина»в частині визнання стосовно визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки від 02.12.2011 року № 899/23/30516731 є необґрунтованими, але суди дійшли помилкового висновку про те, що у позові в цій частині треба відмовляти.

Акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже не породжують правовідносини, що можуть бути предметом спору.

Суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з викладеного, відсутність правовідносин виключає право звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання та сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Дії податкового органу зі складання акту перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі дії зі складання акту не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків.

За наведених підстав, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне закрити провадження по справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 157, 160, 167, 220, 221, 223, 226, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2008 року у справі № 11/363 скасувати в частині відмови у задоволені позову щодо визнання нечинним акту перевірки від 22.06.2007 року та в цій частині позовних вимог провадження у справі закрити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 року у справі № 11/363 в частині скасування рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 05.07.2007 року № 0003662303 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько