Ухвала суду № 26470240, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/28677/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Вересюка М.В.,відповідача:Раздобудька П.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного підприємства фірми «Хілд»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2011 р.

у справі №2а-4999/10/0270

за позовом Приватного підприємства фірми «Хілд»

до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Хілд»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі -відповідачі) про визнання дій незаконними.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2011 р. адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.05.2009 р. по 30.06.2009 р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.11.2010 р. №0001152320/2, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 1,70 грн., у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.05.2009 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт від 21.06.2010 р. №259/23-33559275.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено суму податкового кредиту на 614 623,00 грн.: у т.ч. за травень 2009 р. на 383 544,00 грн., червень 2009 р. -231 049,00 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010 р. №0001152320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 921 935,00 грн. (у т.ч. 614 623,00 грн. основного платежу та 307 312,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Вказане податкове рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за результати якого скарги позивача були залишені без задоволення та прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 31.08.2010 р. №0001152320/1 та від 02.11.2010 р. №0001152320/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази у їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Підставою для нарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивачу стали висновки про безтоварність укладених позивачем з контрагентом-постачальником ПП «Лотус-Трейдінг-Терм»угод, оскільки такі угоди не мають ознак товарності та не мали на меті реального настання наслідків.

Із такими доводами погодився суд апеляційної інстанцій, вказавши, що спірні господарські операції не було підтверджено розрахунковими, платіжними та іншими відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими та передчасними.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у період з 15.02.2010 р. по 26.02.2010 р. представниками податкового органу проводилась виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., результати якої викладені в акті від 05.03.2010 р. №70/23-33559275.

У ході вказаної перевірки підприємством було надано ревізорам усі необхідні документи (первинні документи, реєстри, карти рахунків, головна книга, звітність), за результатами розгляду яких контролюючий орган підтвердив реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Лотус-Трейдінг-Терм»відповідно до податкових накладних на загальну суму 383 543,66 грн. у травні 2009 р. та 231 079,27 грн. у червні 2009 р.

Крім того, судом першої інстанції було належним чином досліджено такі документи, а саме надано оцінку договору поставки продукції від 04.05.2009 р. №04/05/09, видатковим накладним за період травень-червень 2009 р., податковим накладним за той же період, платіжним дорученням, банківським випискам та витягу з Головної книги підприємства за 2009 рік.

Правовий аналіз наведених документів спростовує висновки податкового органу про фіктивний характер операцій з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», викладений в акті перевірки від 21.06.2010 р.

Так, положеннями пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зважаючи наведені законодавчі приписи, формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним лише за умови придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку з обов'язковим документальним підтвердженням таких операцій.

Судом першої інстанції було встановлено подальше використання товарів, придбаних у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм»в оподатковуваних операціях, а саме їх подальшу реалізацію, про що свідчать договір поставки від 01.01.2008 р. №446/30/08, додаткова угода №1 до договору від 01.01.2008 р. №446/30/08, специфікація до договору поставки, видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відтак, з урахуванням досліджених у ході розгляду справи обставин та наявних доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що проведення відповідачем перевірки позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.05.2009 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт від 21.06.2010 р. №259/23-33559275 не відповідає законодавчим вимогам, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі такої перевірки, підлягає скасуванню.

Оскільки, донарахування відповідачем позивачу податкових зобов'язань за основними платежами правильно визнано судом першої інстанції безпідставним, відповідно скасування податкового повідомлень-рішення у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», також здійснено обґрунтовано.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми «Хілд»задовольнити.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2011 р. у справі №2а-4999/10/0270 скасувати.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2011 р. у справі №2а-4999/10/0270 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.