Ухвала суду № 26470178, 11.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/1745/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі за позовом дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Дочірнє підприємство "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі -ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") звернулось до суду з позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі -Ужгородської МДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2009 року позов ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року апеляційну скаргу Ужгородської МДПІ залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій Ужгородська МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ужгородською МДПІ проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Філії «Великоберезнянський райавтодор»Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор»за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року.

За результатами даної перевірки складено акт №51/23-1/03450809 від 21.05.2008 року, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.05.2008 року №35/17-2/03450809/7137, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів з фізичних осіб в сумі 26087,91 грн. (8695,97 грн. - основний платіж та 17391,94 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Дане податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Ужгородської МДПІ, однак рішенням від 05.08.2008 року №35/17-2/03450809/7137/1 йому було відмовлено в задоволенні скарги, а зазначене вище податкове повідомлення - рішення залишено без змін. Таке ж рішення було прийнято і при подальшому апеляційному оскарженні до ДПА в Закарпатській області та ДПА України.

Відтак, за наслідками апеляційного оскарження були прийняті податкові повідомлення рішення від 05.08.2008 року №35/17-2/03450809/7137/1 та №35/17-2/03450809/7137/2 від 07.10.2008 року.

Філія «Великоберезнянський райавтодор»ДП «Закарпатський облавтодор»обслуговує сітку автомобільних доріг. Враховуючи дану специфіку діяльності, працівникам Філії виплачуються надбавки за роз'їзний характер роботи згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 року №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер».

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 року №490 (далі -Постанова №490) передбачено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

В ч.2 п.1 Постанови №490 зазначено, що при оподаткуванні доходів працівникам, які мають роз'їзний (пересувний) характер робіт, підприємство самостійно визначає доцільність встановлення надбавок до тарифних ставок та посадових окладів, тобто службові поїздки таких працівників не є відрядженнями, про що зазначається у колективному договорі зі встановленням переліку відповідних посад та професій, закріплених ділянок для обслуговування, розміру надбавок, який не повинен перевищувати граничних розмірів надбавок (польового забезпечення працівника за день, встановлених Постановою для поїздок в межах України та за межами України (п.2 Постанови).

Розмір надбавок за роз'їзний характер роботи, що виплачуються працівникам Філії, є визначеним колективним договором ДП «Закарпатський облавтодор», погодженим із замовниками робіт та не перевищує граничних добових витрат, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

П.1.1 ч. З ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначає, що «заробітна плата»- це також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати, які виплачуються платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Закон не містить переліку інших виплат, які входять у склад заробітної плати.

П.п 2.2.6 та п. 3.16 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 року №5 встановлено, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень не відповідає вимогам чинного податкового законодавства України.

25.05.2004 року ДПА України у своєму роз'ясненні №5131/5/17-3116 наданому на запит Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), а також у роз'ясненні ДПА України від 08.06.2004 року №4528/6/17-3116 встановила, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених п.п 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону.

Позивач в своїх діях дотримувався роз'яснень ДПА України від 25.05.2004 року №5131/5/17-3116 та від 08.06.2004 року № 4528/6/17-3116, №4890/6/17-0716 від 21.05.2007 року та №17930/7/17-0717 від 04.09.2008 року, надбавки, що виплачувались працівникам позивача за роз'їзний характер роботи, позивач правомірно не включав до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, а тому не зобов'язаний був оподатковувати їх податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пп. 4.4.2. п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров