Ухвала суду № 26470027, 04.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 року м. Київ К-19744/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополь від 31.08.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2010

у справі № 2а-1052/09/2770

за позовом Дочірнього підприємства «Зовнішекономсервіс»- фірма маркетингу та зовнішньоекономічних зв'язків Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Зовнішекономсервіс»- фірма маркетингу та зовнішньоекономічних зв'язків Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»(далі по тексту -позивач, ДП «Зовнішекономсервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовського району м. Севастополя (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2009 №0000052340/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 31.08.2009, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2010, позовні вимоги задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за періоди: липень 2008 року, листопад 2008 року, за результатами якої був складений акт перевірки від 18.05.2009 №948/10/23-423/24865093/75.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 7.7.1 та 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»шляхом завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за періоди: липень 2008 року на суму 38066,00 грн., за листопад 2008 року на суму 24314,00 грн. з підстав, що у ланцюзі постачальників позивача не встановлені кінцеві виробники та відсутній факт надмірної сплати податку на додану вартість у бюджет держави.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2009 №0000052340/0 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 62380,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2007 між позивачем та ТОВ «Міррор»укладено договір №106 про поставку запасних частин та обладнання згідно специфікації.

Отримання товару за умовами договору підтверджено видатковою накладною, податковою накладною, приходним ордером та наказом-накладною, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Сплата вартості поставки у тому числі податку на додану вартість підтверджено випискою з розрахункового рахунку від 20.10.2008.

09.01.2008 та 14.01.2008 між позивачем та ПП «Херсон-ТехСінтез» укладено договори №1/01-8 та №3/01-08 щодо купівлі-продажу товару, вказаного у специфікаціях, згідно додатків до договорів.

Отримання товарів за договорами підтверджено рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, приходними-ордерами та наказами-накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Сплата вартості товару у тому числі податку на додану вартість підтверджено виписками з розрахункового рахунку від 18.02.2008 та 16.04.2008.

Судами зазначено, що позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за липень 2008 року у сумі 38066,00 грн. у частині оплаченого податкового кредиту за попередні податкові періоди по контрагенту ПП «Херсон-ТехСінтез»(по ланцюгу постачальники -ПНВКП «Атон», ПП «Аскор-Трейл»та ТОВ ТД «Оникс»), та за листопад 2008 року у сумі 24314,00 грн. по контрагенту ТОВ «Міррор»(по ланцюгу постачальник - ТОВ «Індустар-М»та по ланцюгу постачальник -ПП «Херсон-ТехСінтез»).

Згідно п. 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності з пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з даним підпунктом, така сума, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Судами вірно не взято до уваги доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на бюджетне відшкодування з огляду на неможливість встановлення надмірної сплати податку на додану вартість контрагентів по ланцюгу.

Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у

зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополь від 31.08.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров