Постанова № 26469601, 10.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2012 року 10:52 № 2а-4232/11/2670

За позовомПриватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Україна-АероАльянс»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Україна-АероАльянс»(замінено на правонаступника -Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Україна-АероАльянс», далі -позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (у зв'язку з реорганізацією - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, далі -відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000272201/0 від 30.03.2005 та № 0000272201/3 від 25.10.2005.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

встановив:

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Авіакомпанія«Україна-АероАльянс»за період з 01.01.2003 по 01.10.2004. За наслідком цього було складено акт № 1196/23-16400658 (далі -Акт перевірки) від 28.03.2005 та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (далі -ППР) №0000272201/0 від 30.03.2005. За наслідком оскарження вищевказаного ППР у адміністративному порядку було винесено оскаржуване повідомлення-рішення № 0000272201/3 від 25.10.2005.

Актом перевірки встановлено, що ЗАТ «Авіакомпанія«Україна-АероАльянс»(Перевізник) укладено ряд договорів про виконання чартерних рейсів з фізичною особою ОСОБА_1, паспорт виданий МЗС Російської Федерації (Замовник). Згідно актів виконаних робіт послуги надані на певну суму коштів, вираженій у гривнях. Розрахунки проведені шляхом внесення грошових коштів в касу підприємства фізичною особою.

Позиція податкового органу зводиться до того, що розрахунки між позивачем та ОСОБА_1, який є нерезидентом, повинні здійснюватися у іноземній валюті через уповноважені банки. Здійснення розрахунків у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Ліцензія НБУ до перевірки не надавалась.

Таким чином, оскаржувані рішення винесені відповідачем на підставі ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»у зв'язку із порушенням ст. 7 вказаного Декрету.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93 (далі - Декрет) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (дана норма і надалі), валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Декрету здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Частиною 4 статті 5 Декрету встановлено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, та визначено виключний перелік операцій, що потребують індивідуальних ліцензій. До вказаного переліку не включено операції з розрахунків у валюті України між резидентом та нерезидентом.

За порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, застосовується штраф у розмірі, еквівалентному валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків (згідно ч.2 ст.16 Декрету).

Крім того, у відповідності до чинного на момент виникнення спірних правовідносин спільного інструктивного листа Національного банку України і Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1993 за № 19029/730 положення першого абзацу статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»щодо використання у розрахунках між резидентами і нерезидентами іноземної валюти не розповсюджується на розрахунки з резидентами країн зони функціонування рубля, які можуть здійснюватися і в українських карбованцях, якщо це передбачено контрактами.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм виливає, що встановлений порядок розрахунків у іноземній валюті і вимоги про проведення розрахунків між резидентом і нерезидентом через уповноважений банк стосуються саме таких розрахунків, що прямо передбачено в даній нормі. Основним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, є валюта України. В разі наявності у нерезидента коштів в грошовій одиниці України здійснення платежів готівкою на території України проводиться у гривнях (дана позиція суду відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 14.01.2010 № К-13821/07).

При цьому, дослідивши договори про виконання чартерних рейсів, порушення порядку розрахунків за якими встановлено податковою службою в Акті перевірки, копії яких містяться у матеріалах справи, окрім договорів №G-03/01-07 від 18.01.2003 та №G-03/02-09 від 12.02.2003, про які представник позивача у судовому засіданні зазначив, що вони втрачені та відновити їх немає можливості, проте такі договори є тотожними з тими, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено з Акту перевірки, що даними договорами визначено ціну послуг (валюту розрахунку) у гривнях.

Враховуючи те, що договорами, укладеними між позивачем та ОСОБА_1 -резидентом країни зони функціонування рубля, - про виконання чартерних рейсів передбачено розрахунки у гривнях, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем ст. 7 Декрету, а відтак, про протиправність оскаржуваних рішень.

Додатково, суд приймає до уваги те, що податкове повідомлення-рішення може бути прийнято лише щодо податкових зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких, станом на момент винесення оскаржуваних рішень, був визначений Законом України «Про систему оподаткування», а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Враховуючи положення ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України, а також те, що Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не є законом з питань оподаткування, суд дійшов висновку, що накладений ДПІ у Дніпровському районі м. Києва відповідно до ст.16 Декрету штраф є адміністративно-господарською санкцією.

Таким чином, обставина стосовно того, що податкове повідомлення-рішення №0000272201/0 від 30.03.2005 та винесене за результатами його адміністративного оскарження рішення № 0000272201/3 від 25.10.2005, де штрафні санкції за порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначені як податкове зобов'язання, є додатковою підставою для визнання вищевказаних рішень протиправними.

В частині відсутніх у матеріалах справи договорів №G-03/01-07 від 18.01.2003 та №G-03/02-09 від 12.02.2003, суд також приймає до уваги пояснення представника позивача відносно того, що вони були виконані у 2003 році. Вказані обставини відповідачем не спростовані, а за змістом Акту перевірки не заперечуються.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, зважаючи на те, що оскаржуване ППР №0000272201/0 було винесено відповідачем 30.03.2005, а порушення вчинені ще у 2003 році, тобто пройшов більше, ніж один рік, суд констатує, що строк застосування адміністративно-господарських санкцій сплив. Тому, в частині втрачених договорів оскаржувані повідомлення-рішення також підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва №0000272201/0 від 30.03.2005 та № 0000272201/3 від 25.10.2005.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.10.2012 р.