Ухвала суду № 26469295, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року м. Київ К-1658/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 р.

у справі №2а-08/08 (22а-42586/08)

за позовом Кредитної спілки «Добросвіт»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка «Добросвіт»(далі -позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 р., визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.07.2008 р. №173/17-2207/33018140.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 01.04.2008 р., за результатами якої складено акт від 23.06.2008 р. №257/22-011/33018140.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме -виплата неоподаткованих доходів фізичним особам, членам кредитної спілки у вигляді виплат, що нараховувались на додаткові пайові внески у сумі 1 388 923,86 грн., у результаті чого позивач не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходу фізичних осіб у розмірі 208 338,57 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2008 р. №№173/17-2207/33018140, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 625 015,71 грн. (у т.ч. за основним платежем -208 338,57 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями -416 677,14 грн.).

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб стало здійснене, на думку податкового органу, позивачем порушення п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Так, на думку контролюючого органу, позивач як податковий агент мав нарахувати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15% з доходів нарахованих та виплачених у 2007 - 2008 роках членам кредитної спілки у вигляді процентів, нарахованих на додаткові пайові внески таких членів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про кредитні спілки», кредитну спілку визначено як неприбуткову організацію, засновану фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно ст.19 зазначеного Закону майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством. Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

Нормами ст.21 цього ж Закону визначено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки, залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Положеннями ст. 23 вказаного Закону передбачено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Підпунктом 4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у п.4.3 цієї статті.

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм п.9.7 ст.9 цього Закону іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам (абз.«в»пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Пунктом 7.2 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено ставку податку на рівні 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що з правового змісту наведених законодавчих норм вбачається, що доход нарахований членам кредитної спілки у вигляді процентів, нарахованих на додаткові пайові внески таких членів, має оподатковуватись за ставкою 5 відсотків, а не за ставкою 15 відсотків.

Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що пп.22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що пп.4.2.12 п.4.2 ст.4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та пп.9.2.1 і пп.9.2.2 п.9.2 ст.9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01.01.2010 р.

Тобто, приписи зазначеного Закону відповідно до яких має здійснюватися нарахування та сплата податків кредитною спілкою як податковим агентом у випадку виплати процентів по вкладам (внескам) до кредитної спілки фізичним особам, які внесли такі вклади (внески), вступають в законну силу лише з 01.01.2010 р.

З огляду на викладене, донарахування податковим органом позивачу податку з доходів фізичних осіб на суми виплачені у 2007 - 2008 роках (тобто до 01.01.2010 р.) обґрунтовано визнано судовими інстанціями неправомірним.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 р. у справі №2а-08/08 (22а-42586/08) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.