Постанова № 26468509, 26.09.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року Справа № 2а-0870/3668/11

м.Запоріжжя

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків, м. Запоріжжя

за участі прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000170801 від 10.05.2011

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Петрусь Д.К.

за участі представників сторін:

від позивача - Верещага Т.В. (довіреність № 1723 від 06.08.2012)

від відповідача - Малахова Н.О. (довіреність від 25.07.2012)

Крючек К.В. (довіреність №20/8/10 від 28.03.2012)

від прокуратури - не прибув

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків міста Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000170801 від 10.05.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 в розмірі 3622 576,00 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 1 грн. на підставі п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України..

Ухвалою суду від 20.05.2011 відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-0870/3668/11 та призначено до судового розгляду на 06.06.2011.

Ухвалою суду від 06.06.2011 провадження у справі №2а-0870/3668/11 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-0870/2044/11, за позовом ВАТ "Запоріжсталь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2011 №0000170801/0, №0000060801/0 та №0000070801/0 від 28 03 2011р.

За клопотанням позивача, зважаючи на те, що відпали обставини, що зумовили зупинення провадження у справі (постанова у справі №2а-0870/2044/11 набрала законної сили) ухвалою суду від 18.09.2012 провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду на 26.09.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача при прийнятті оскарженого рішення відповідач неправильно застосував положення ст. 185, 188-189, 198, п. 200.1-200.4 ст. 200, п. 201.1-201.6 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 19, 67 Конституції України, а висновки в актах перевірки є хибними та безпідставними. Позивач не заперечує, що ВАТ "Запоріжсталь" дійсно знаходилось у договірних відносинах з визначеними у Акті постачальниками, зазначає, що до цього часу за даними офіційного сайту ДПС України ТОВ підприємства обліковуються належними та сумлінними платником ПДВ як у час здійснення господарських операцій з позивачем, так і на даний час. Вважає безпідставними посилання відповідача на постачальників у ланцюгу, які взагалі не мають правовідносин із комбінатом. Також зазначив, що дії третіх осіб по відношенню до безпосередніх постачальників позивача ніяким чином не можуть впливати на податкові зобов'язання позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечили та пояснили, що висновки фахівців СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про порушення позивачем чинного законодавства, які виразились у завищенні суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 по операціям з придбання брухту металів та товарів на суму 3622576,00 грн. ґрунтуються на законодавстві. Оскільки, за результатом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та сум податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність. Взаємовідносини між контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару податковим органом не підтверджено, в результаті чого встановлено фіктивність правочинів та визнано їх такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. У зв'язку з чим вважають спірне податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим. Просили у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

Із матеріалів справи вбачається, що з 13.04.2011 по 21.04.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя проведено виїзну позапланову документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 31.01.2011, за результатами якої складено Акт від 21.04.2011 року № 235/08-01/00191230.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено, що на порушення ст. 185, ст. ст. 188-189, п. 198.3 п. 198.6 ст.198, п. 200.1-п. 200.4 ст.200, п. 201.1-201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, ст. ст. 19,67 Конституції України, ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011р. на суму 3622576,00 грн. суму податкового кредиту та від'ємного значення січня 2012р. на загальну суму ПДВ 149 351,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 10.05.2011 заступником начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000170801 від 10.05.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 в розмірі 3622 576,00 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 1 грн. на підставі п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Висновки Акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» в порушення чинного законодавства до складу податкового кредиту, лютого 2011 року включено суму ПДВ з придбання брухту металів та товарів від постачальників, по яким не підтверджується поставка продукції.

Суд вважає висновки, які викладені в акті перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що фактично операції придбання та поставки товару у спірному періоді були здійснені, реальне здійснення операцій підтверджується первинними документами.

Судом встановлено, що придбані товари використані позивачем в його господарській діяльності.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 133.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого в використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та в реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т.ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі при проведенні перевірок не встановила факту використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях, або не у господарській діяльності підприємства. Також, перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних, або відсутності дійсної поставки товарів.

Крім цього, відповідач не спростовує того факту, що контрагенти позивача (постачальники) є належно зареєстрованими юридичними особами на території України, які у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ.

У відповідності п.п.200.1.-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріали справи свідчать про те, що у позивача є в наявності необхідні первинні документи, що засвідчують наявність певних юридичних фактів.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає ані обов'язок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2011 року, в розмірі 3622576,00 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом , то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за невідображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Твердження відповідача про "безтоварність" здійснених позивачем господарських операцій, суд вважає безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаних вище договорів не суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь -які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000170801 від 10.05.2011.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 17.10.2012.

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко