Ухвала суду № 26466633, 16.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мазур Ю.Ю.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року справа №2н/1270/1663/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Яковенка М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Риф" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 р. у справі № 2н/1270/1663/2012 за позовом Малого приватного підприємства "Риф" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними дій,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 р. у справі № 2н/1270/1663/2012 заява Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року №2а-11371/11/1270 по адміністративній справі за позовом Малого приватного підприємства «Риф» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дій - задоволена.

Скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі №2а-11371/11/1270 за позовом Малого приватного підприємства «Риф» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дій.

У задоволенні адміністративного позову Малого приватного підприємства «Риф» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дій відмовлено повністю.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції , як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної та першої інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Мале приватне підприємство «Риф» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Лисичанську Луганської області.

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) МПП «Риф» зареєстровано платником податку на додану вартість. У періоді, який перевірявся, позивач також перебував на обліку як платник податку на прибуток.

Основним видом діяльності МПП «Риф» згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 06.10.2011 серед іншого, є виробництво гумових виробів (а.с. 55).

З 24.11.2011 по 25.11.2011 ДПІ в м.Лисичанську Луганської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Малого приватного підприємства «Риф» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.11.2008 по взаємовідносинам з ПП «26 Елемент», за результатами якої складено акт від 25.11.2011 №103/23-30824795 (а.с.9-53).

Згідно висновків акта від 25.11.2011 №103/23-30824795 перевіркою встановлено порушення МПП «Риф»:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 350 739 грн.;

- п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 315 304 грн.;

- п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість на загальну суму 103 965 грн.

З акту перевірки від 25.11.2011 №103/23-30824795 вбачається, що ДПІ посилаючись на ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України щодо недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними з причин здійснення з покупцями та з постачальниками по операції купівлі-продажу нікчемних правочинів, визнаються нікчемними правочини, укладені між МПП «Риф» та ПП «26 Елемент» та по ланцюгу постачання.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

За змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 26.04.2012 року у кримінальній справі №1/1214/244/2012 за обвинуваченням ОСОБА_3 , який був директором МПП «РИФ» у період з 01.10.2005 року по 29.12.2008 року, звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 212 ч. 1 КК України, на підставі ст. 44, 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки.

Дана постанова винесена після розгляду адміністративної справи Луганським окружним адміністративним судом та Донецьким апеляційним адміністративним судом, та отримана ДПІ у м. Лисичанську 07.05.2012 року, що в свою чергу унеможливило її дослідження судами першої та апеляційної інстанцій.

Вказаною постановою встановлено, що підсудний ОСОБА_3 займаючи, на підставі наказу №6 від 01.10.2005 року, посаду директора МПП «РИФ», у зв'язку з чим, маючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, маючи умисел на ухилення від сплати податків, у період з травня 2008 року по грудень 2008 року, використовуючи у бухгалтерському обліку свого підприємства первинні бухгалтерські документи і податкові накладні, які свідчать про придбання МПП «РИФ» у вищевказаний період часу товарно-матеріальних цінностей у ПП «26 Елемент» міста Сєвєродонецька і ПП «Листрансбуд» міста Лисичанська, при цьому, достовірно знаючи про відсутність будь-якої фактичної фінансово-господарської діяльності з вищевказаними підприємствами, при складанні податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток, в порушення п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.2.6 п 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», умисно, шляхом безпідставного включення в склад податкового кредиту та валових витрат сум ПДВ і видатків підприємства по придбанню товарно-матеріальних цінностей необґрунтовано завищив валові витрати підприємства на суму 1570130 грн. та податковий кредит на суму 349470 грн., ухилившись від сплати в бюджет податку на прибуток у сумі 392533 та ПДВ на суму 349470 грн. Дана постанова набрала законної сили та встановлює істотні для справи обставини. А саме, ухилення від сплати податків доведено в період за який проводилась перевірка з 01.01.2008р. по 31.11.2008р. Сума фактичного ненадходження до бюджету коштів з податку на прибуток підприємств склала 392533,00 грн. з яких 350739,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «26 Елемент» та 41794,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Листрансбуд». Сума фактичного ненадходження до бюджету коштів з ПДВ склала 349470,00 грн. з яких 315304,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «26 Елемент» та 34166,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Листрансбуд». Висновки суду стосовно порушень.

Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи до уваги наявність підстав для перегляду постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі № 2а-11371/11/1270 за нововиявленими обставинами, заява Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню у повному обсязі.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення постанови суду першої інстанції без змін згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Риф" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 р. у справі № 2н/1270/1663/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 р. у справі № 2н/1270/1663/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П.Лях

М.М.Яковенко