Ухвала суду № 26465818, 20.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 р.Справа № 2а-8526/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Савченко Д.С.

представника позивача Колмакова В.В.

представника відповідача Озацької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2012р. по справі № 2а-8526/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 р. № 0000070842 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 р. на 15 090 146,39 грн.

В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000070842 від 20.04.2011 р. прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є незаконним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 20.04.2011 р. № 0000070842 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 р. на 15090146,39 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові з 21.02.2011 р. по 22.03.2011 р. проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" з питання достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, пп. 7.2.3 п. 7.2., пп. 7.4.1 п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, а саме завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 р. на 15090146,39 грн.

За результатами перевірки було складено акт № 864/42-013/32031362 від 29.03.2011 р.

На підставі висновків акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000070842 від 20.04.2011 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 15090146,39 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контрагент позивача мав право на видачу податкових накладних, тому податковий кредит сформовано правомірно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, у грудні 2010 року позивачем у ТОВ "Деснагрейн", ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС", ТОВ "Логістік-Центр"було придбано зерно -ячмінь та пшеницю, загальною вартістю 90640878,41 грн., у тому числі ПДВ -15090146,39 грн. Вказані суми податку позивачем включено до складу податкового кредиту за грудень 2010 р.

Відповідно до Генеральної угоди на поставку пивоварного ячменю від 09.10.2006 р., договору поставки № 15-12/2010 від 15.12.2010 р. позивач у грудні 2010 року придбав у ТОВ "Деснагрейн" зерно загальною вартістю 86726346,91 грн., у тому числі ПДВ -14457391,14 грн. Факт поставки підтверджується первинними документами (видатковими накладними та актами приймання-передачі), копії яких надано позивачем до матеріалів справи, а також поясненнями представника позивача.

Відповідно до договору поставки № 22/12-01 від 23.12.2010 р. позивач у грудні 2010 року придбав у ТОВ "ІСТ ГРЕЙНС"зерно загальною вартістю 3131587,00 грн., у тому числі ПДВ -505264,50 грн. Факт поставки підтверджується первинними документами (видатковими накладними та актами приймання-передачі), копії яких надано позивачем до матеріалів справи, а також поясненнями представника позивача.

Відповідно до договору поставки № ЛЦ 1227-1п від 27.12.2010 р. позивач у грудні 2010 року придбав у ТОВ "Логістік-Центр"зерно загальною вартістю 782944,50 грн., у тому числі ПДВ -130490,75 грн. Факт поставки підтверджується первинними документами (видатковими накладними та актами приймання-передачі), копії яких надано позивачем до матеріалів справи, а також поясненнями представника позивача.

Під час проведення перевірки вказані документи були надані позивачем особам, які її проводили, про що вказано у акті перевірки. Зауважень щодо змісту вказаних первинних документів ані під час перевірки ані при судовому розгляді від відповідача не надходило.

Крім того, колегії суддів надано сертифікати на придбання зерна (а.с. 5-199, т. 5), копії товарно-транспортних накладних та прихідних ордерів (а.с. 3-317, т.4), копії платіжних доручень і видаткових накладних ( а.с. 4-241, т. 3).

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Позивачем на підтвердження обсягу та складу податкового кредиту до суду першої інстанції надано податкові накладні, що відповідають вимогам п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, про що свідчать матеріали справи. (а.с. 209-250, т.1)

Колегія суддів зазначає, що про фактичну поставку товару свідчать наявні у матеріалах справи копії первинних бухгалтерських та податкових документів, складених відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З приводу ненадання позивачем складських квитанцій на підтвердження поставки зерна колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 р. № 37-IV зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

За своїм змістом та набором реквізитів складська квитанція є первинним документом, який підтверджує прийняття зерна на зберігання, а не його поставку, тобто виконання зовсім іншого господарського договору. Складська квитанція на зерно за своєю правовою природою не є засобом доказування, який може підтверджувати або спростовувати факт поставки товару.

Крім того, виходячи з приписів п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Обґрунтування відповідачем висновків про завищення позивачем від'ємного значення суми податку на додану вартість за відповідний звітний період ненаданням документів, які підтверджують зв'язок придбаного товару з використанням його у господарській діяльності також є невірним, оскільки відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також слід зауважити на невірному розумінні та застосуванні відповідачем окремих норм цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому відповідно до ст. 234 ЦК України що фіктивний правочин, тобто такий, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним, може бути визнаний недійсним лише судом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки відповідачем не наведено норми закону, яка б давала підстави стверджувати про нікчемність правочинів, укладених позивачем, як не надано й судових рішень, якими б ці правочини були визнані недійсними, відповідні висновки відповідача є хибними.

Колегія суддів зазначає, що позивачем дотримано приписи чинного законодавства. В акті перевірки не спростовано фактів виконання умов договорів.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищезазначене, висновок відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 р. на 15090146,39 грн. є необґрунтованим.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 12.01.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2012р. по справі № 2а-8526/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 25.09.2012 р.