Ухвала суду № 26465658, 04.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 р.Справа № 2а-962/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Янковської О.І.

представника позивача Ситнік О.О.

представника відповідача Онищенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р. по справі № 2а-962/12/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. задоволено адміністративний позов. Скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000640841 від 15.09.2011р., та №0000630841 від 15.09.2011р.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за травень, червень, липень 2011 р. по правовим відносинам з ТОВ фірмою "Сат-Імпекс" та ПП "ЧЕР-ОВ і К", за результатами якої складено акт № 1947/41-018/14310052 від 30.08.2011 р. (а.с. 18-28 т.1).

За висновками перевірки позивачем порушено вимоги:

- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит на загальну суму 54 345,00 грн., у т.ч. по періодам: за травень 2011р. на 5 002,00 грн., за червень 2011р. на 20 613,00 грн., за липень 2011р. на 28 730,00 грн.

- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 25 615,00 грн., в т.ч. по періодах: травень 2011р. на суму 5 002,00 грн., червень 2011р. на суму 20 613,00 грн.

- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) на суму 28 730,00 грн., в т.ч. по періодах: липень 2011р. на суму 28 730,0грн.

Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000640841 від 15.09.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25 616,00 грн., з яких: за основним платежем 25 615,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн. та №0000630841 від 15.09.2011р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 28 730,00 грн.

В межах процедури адміністративного узгодження подані позивачем скарги залишені без задоволення, податкові повідомлення рішення - без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з висновку про обґрунтованість позовних вимог та безпідставність висновків відповідача щодо наявних порушень податкового законодавства господарюючим суб'єктом.

Колегія суддів погоджується з висновками з наступних підстав.

Судом встановлено, що в періоді, за який перевірялася податкова звітність позивача, ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" TOB мало взаємовідносини з "Сат-Імпекс" та ПП "ЧЕР-ОВ і К".

Так, 27.05.2010 р. між позивачем (покупець) та "Сат-Імпекс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №507/10 та додаткову угоду №1, предметом яких є металопрокат (а.с. 45-49 т.1).

Так судом встановлено та підтверджено первинними бухгалтерськими документами , що позивачем отримано титан , який оприбуткована на склад та в подальшому видано у виробництво за лімітними картами, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, прибутковими ордерами , лімітними картками. (т.1 а.с. 50 -73)

За отриманий товар позивач розраховувався шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №5625 від 21.06.2011р. (а.с. 55 т. 1). За відповідними операціями суми ПДВ включені до складу податкового кредиту за спірний період.

Вище наведені операції здійснювалися через вповноважену особу, згідно довіреностей на проведення кожної із них.

Також, судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді перебував у господарських відносинах з ПП "ЧЕР-ОВ і К". На підтвердження здійснення господарських операцій та виникнення права на податковий кредит позивачем надано документи первинної бухгалтерської звітності.

За видатковими накладними позивачем від контрагента отримано товари призначенні для будівельних та ремонтних робіт. (а.с. том 1: 74 ,79, 84, 92, 105, 109, 114, 118, 124, 131, 136, 143, 150, 154, 160, 166, 176, 182, 187) Товари оприбутковані ним на складах згідно прибуткових ордерів, що наявні у матеріалах даної справи, та в подальшому використані на підставі заборних відомостей та вимог (а.с. 1 том: 75, 76, 85-89, 93-102, 106, 110, 111, 115, 119-121, 125-128, 132, 137-140,144-147 ,151, 155-157,161-163, 167-169, 180-181) у господарській діяльності за призначенням (будівництво та благоустрій виробничих та невиробничих приміщень).

На підтвердження факту оплати отриманих товарів позивачем надано платіжні доручення (а.с. 1 том: 77, 82, 90, 103, 107, 112, 116, 122, 129 , 134, 141, 148, 152, 158 , 164, 170, 174, 178 , 185, 190). Право на податковий кредит та його розмір підтверджується наявними справі податковими накладними (а.с 1 том: 78, 83, 91, 104, 108, 113, 117, 123, 130, 135, 142, 149, 153, 159, 165, 171, 175, 179, 186, 191). Суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних матеріальних цінностей відповідно до проведених розрахунків, включені позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів за травень, червень, липень. Товари отримувалися позивачем шляхом вповноваження матеріально-відповідальної особи, яка діяла на підставі довіреностей, нечинності яких відповідачем не доведено.

Колегія суддів звертає увагу, що порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку мають братись до уваги первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на недотримання позивачем обов'язкових умов для виникнення права формування податкового кредиту - виникнення об'єкту оподаткування (п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України), оскільки первинна господарська документація надана позивачем за операціями з "Сат-Імпекс" та ПП "ЧЕР-ОВ і К" не містить недоліків форми або змісту у мірі, що спричиняла б втрату нею сили доказового джерела.

Разом з тим в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на запити з метою перевірки податкового кредиту ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД " та сум ПДВ шляхом співставлення по контрагентах, ним отримано відповіді, з яких слідує, що у відповідних періодах "Сат-Імпекс" та ПП "ЧЕР-ОВ і К" не подавали звітних податкових декларацій та не декларували об'єкт оподаткування, податкові зобов'язання з ПДВ. Вказане судження покладене в основу висновку відповідача про порушення позивачем податкового законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Слід звернути увагу, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку або у випадку сумнівності даних зустрічних перевірок чи перевірок по ланцюгу від виробника, за умови підтвердження реальності господарських операцій та правомірності віднесення позивачем сум ПДВ до розміру бюджетного відшкодування. У протилежному випадку це може бути надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідачем не подано доказів на користь власної правової позиції, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. прийнята відповідно до чинних положень матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р. по справі № 2а-962/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 10.09.2012 р.