Ухвала суду № 26465650, 04.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 р.Справа № 2а-12227/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Янковської О.І.

представника позивача Гадяцької Т.О.

представників відповідача Ві Д.Д., Музика А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012р. по справі № 2а-12227/11/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Харків"

про нарахування та сплату податкових зобов'язань,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Московському районі м.Харкова звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просила нарахувати ТОВ «Караван Харків» заниження податку на прибуток у сумі 1 415 826,00 грн. та за штрафними санкціями 353 956,50 грн.; завищення кредиту з податку на додану вартість у сумі 1 037 530,00 грн. та за штрафними санкціям 259 382,50 грн.; стягнути з відповідача за рахунок активів розраховані із застосування звичайних цін податковій зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 1 415 826,00 грн. та за штрафними санкціями 353 956,50грн. та податку на додану вартість за основним платежем 1 037 530,00 грн. та за штрафними санкціям 259 382,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, письмові заперечення на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Караван-Харків" в частині застосування звичайних цін при визначенні валових витрат та податкового кредиту за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р. За результатами перевірки складено акт 03.03.11р. №546/23/34333228, яким встановлено порушення:

- п.1.20 ст.1, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 р. - зменшено від'ємне значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 95 232,00 грн. та встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 1 415 826,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2008 р. - заниження у розмірі 358 919,00 грн., за 3 квартал 2008 р. - 358 919,00 грн., за 4 квартал 2008 р. - 358 919,00 грн., за 1 квартал 2009 р. - 208 836,00 грн., за 2 квартал 2009 р. - 130 233,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - зменшення задекларованого від'ємного значення ПДВ, ряд.26 декларації у сумі 95134,00 грн. та донараховано ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р. всього у сумі 1 037 530,00 грн., в т.ч. за травень 2009 р. - 1 037 530,00 грн.

На підставі висновків перевірки позивачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0001052302 від 06.07.2011 р., яким відповідачу ТОВ "Караван-Харків" збільшено суму грошового зобов'язання за основним податком (податок на прибуток) на суму 1 415 826,00 грн., нараховано штрафну санкцію у розмірі 353 956,50 грн.;

- №0001062302 від 06.07.2011 р., яким збільшено податок на додану вартість за основним платежем - 1 037 530,00 грн. штрафна (фінансова) санкція - 259 382,50 грн.

У зв'язку з розпочатою боржником адміністративною процедурою та рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області зазначені податкові повідомлення-рішення є відкликаними, а ДПІ у Московському районі м.Харкова звернулося до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав на їх безпідставність.

Колегія суддів, погоджуючись із загальним висновком суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

При вирішенні питання про наявність у органів державної податкової служби в особі їх керівників права звертатися з 1 січня 2011 до 1 січня 2013 року з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.

Норма підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає органу державної податкової служби право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Водночас при реалізації зазначеного права необхідно враховувати кореспондування приписів підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України з іншими нормами, а саме із змістом статей 39, 54 та 58 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.

У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Виходячи з викладеного, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Отже, право органів державної податкової служби, визначене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може бути реалізоване виключно як завершальний етап загальної процедури з визначення платникові податків податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін і лише в разі відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного в порядку пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Тому звернення керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін окремо від порядку, врегульованого статтею 39 Податкового кодексу України, є неможливим.

Водночас, згідно з пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України стаття 39 Податкового кодексу України набирає чинності з 1 січня 2013 року. Натомість із 1 січня 2011 року є чинними інші норми Податкового кодексу України, що регулюють порядок визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків.

Так, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Як випливає зі змісту наведеної норми, у разі виявлення підчас проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень.

Реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов'язань відбувається шляхом вручення (надсилання) платникові податків податкового повідомлення-рішення. Дійсно, відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Наведені норми статей 54 та 58 Податкового кодексу України є імперативними. Тому контролюючий орган зобов'язаний надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення в будь-якому разі, коли виявлені порушення норм податкового та іншого законодавства, що контролюється відповідним органом.

Не становлять винятку і випадки виявлення порушення правил застосування звичайних цін.

Таким чином, у силу приписів статей 54 та 58 Податкового кодексу України податковий орган повинен надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення, в якому буде визначено суму грошових зобов'язань, яка підлягає сплаті внаслідок порушення правил застосування звичайних цін у податковому обліку.

При цьому за нечинності приписів статті 39 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення, винесене щодо платника податків за результатами застосування звичайних цін, не може бути відкликане в разі його оскарження. Отже, такі податкові повідомлення-рішення можуть зберегти свою чинність після процедури адміністративного оскарження чи судового розгляду. Відповідно може бути підтверджено дійсність сум, визначених платнику податків таким податковим повідомленням-рішенням. Ці суми підлягатимуть обов'язковій сплаті в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Додаткове звернення за таких умов керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін може призвести до подвійного виконання того самого податкового обов'язку.

При цьому імперативність норм статей 54 та 58 Податкового кодексу України виключає застосування податковим органом способу визначення грошових зобов'язань внаслідок застосування звичайних цін на свій розсуд - чи то шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, чи то шляхом безпосереднього звернення з позовом на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Тому податкове повідомлення-рішення обов'язково повинно бути надіслане (вручене) платникові податків у разі порушення ним правил застосування звичайних цін.

Із набранням чинності 1 січня 2013 року статті 39 Податкового кодексу України подвійне спонукання до виконання платником податків того самого податкового обов'язку (подвійної сплати сум, визначених внаслідок того самого порушення правил застосування звичайних цін) є неможливим, оскільки в разі оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, що при цьому виноситься, є відкликаним. Тому вирішення питання про визначення суми податкового зобов'язання в цьому разі відбуватиметься лише за результатами розгляду в суді позову податкового органу, пред'явленого на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, до 1 січня 2013 року у податкових органів в особі їх керівників відсутнє право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін. Натомість відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, до набрання чинності статтею 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Тому визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін повинно здійснюватися в загальному порядку. Відповідно податковий орган при встановленні порушень платником податків правил застосування звичайних цін повинен надіслати (вручити) такому платникові податків податкове повідомлення-рішення, як це передбачено статтями 54 та 58 Податкового кодексу України. У разі несплати суми грошового зобов'язання, визначеного в такому повідомленні-рішенні та узгодженого в установленому порядку, відповідна сума підлягатиме стягненню як податковий борг згідно з нормами глави 9 Податкового кодексу України. При цьому процедура, передбачена нормами статті 39 та підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може застосовуватися лише після 1 січня 2013 року.

Враховуючи те, що позовні вимоги контролюючого органу вмотивовані законодавчими положеннями, які належить застосовувати починаючи з 2013 р., колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на фактичні обставини справи, як на підставу для перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 р. прийнята відповідно до чинних положень матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012р. по справі № 2а-12227/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 10.09.2012 р.