Ухвала суду № 2646436, 05.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-17205/06ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від відповідача – Діанова О.І., Коломійця В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Правда» на рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.02.2006 року по справі № 237/4-05 за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Правда» до ДПІ у Богуславському районі Київської області про визнання недійсним рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скаргищодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Київської області від 11 листопада 2005 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2006 року, в задоволені позовних вимог СГВК «Правда» до ДПІ у Богуславському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 31 березня 2006 року Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою вищого адміністративного суду України від 09.11.2006 року позивачу поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі СГВК «Правда»просить скасувати судові рішення та постановити нове – про задоволення позову посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття рішення № 148 від 25.03.2005р., яким до позивача було застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 147876,80 грн. стали результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Правда» за період з 01.01.2003 року по 31.12.2004 року, які були відображенні в акті № 23/23/22-03753622 від 25.03.2005 року.

Зокрема, в акті вказується на порушення позивачем вимог п.2.12, п.2.13, п.2.14 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженому Постановою Правління НБУ від 19.02.2001 року № 72, а саме: витрачання готівки з виручки на виплати, пов’язані з оплатою праці при наявності податкового боргу; надліміт залишку готівки в касі; нецільове використання коштів.

За наслідками апеляційного оскарження рішення № 148 від 25.03.2005р., скарга залишена без задоволення, ДПІ у Богуславському районі Київської області прийнято рішення за № 148/1 від 14.04.2005р. на ту ж суму фінансових санкцій.

Відмовляючи в задоволені вимог позивача щодо визнання недійсним рішення № 148 від 25.03.2005р., суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що факт порушення позивачем вимог підпункт 2.14 пункту 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», а саме, перевищення Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Правда» встановленого ліміту каси на загальну суму – 24658 грн. 82 коп. за перевіряємий період підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою № 1003/0003/2305 від 25 березня 2005 року.

Підтвердженим, на думку судів попередніх інстанцій, є також факт витрачання позивачем не за цільовим призначенням готівки на суму 1960,00 грн., чим порушено підпункт 2.13 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, яким передбачено, що підприємства (підприємці), які мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків за грошовим чеком (з чітким формулюванням суті операцій, що буде здійснюватися) у межах наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені в грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України.

Крім того, обґрунтовуючи свої висновки суди посилаються на довідку № 1003/0003/2305 від 25.03.2005 року, з доданим реєстром виплат, що пов’язані з оплатою праці за рахунок виручки, якою зафіксоване проведення виплат з коштів, які були отримані від реалізації продукції на суму 96599,16 грн., за наявності податкового боргу, що є порушенням підпункту 2.12 пункту 2 «Положення».

З такими висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі погодитися не можна, оскільки вони зроблені без повного з’ясування всіх обставин справи.

Так, судами встановлено, що витрачання позивачем не за цільовим призначенням готівки на суму 1960,00 грн. відбувалося в період з 01.01.2003р. по 31.12.2004р.

Згідно із п.2.14 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 72 від 19.02.2001р., підприємства мають право зберігати готівку в своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку.

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, що здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.

Аналогічне положення закріплено в п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004р.

Відмовляючи в задоволені позову, суди виходили з того, що позивач порушив вимоги нормативних актів, оскільки за наявності податкового боргу підприємством проводились виплати, що пов’язані з оплатою праці з коштів, які були отримані від реалізації продукції на суму 96599,16 грн.

Висновок суду про обґрунтованість застосування податковим органом штрафних санкцій за порушення позивачем вимог п.2.12 Положення № 72, зроблений, на думку колегії, без врахуванням наступного.

Згідно із п.2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 72 від 19.02.2001р., готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов’язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов’язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

З 09.11.2004 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати», відповідно до якого ст.97 Кодексу законів про працю в Україні та ст.24 Закону України «Про оплату праці» доповнені новими частинами, що передбачають, що оплата праці працівників здійснюються в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються після виконання зобов’язань щодо оплати праці та, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від інших платежів та їх черговості.

Згідно Прикінцевих положень до зазначеного Закону, закони та інші нормативно правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині що не суперечать цьому Закону.

З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності здійснення виплати позивачем заробітної плати за рахунок виручки на суму 96599,16 грн. за наявності податкового боргу, не є переконливими, оскільки при вирішенні цього питання останніми не враховано вимоги законодавства, яке діяло на момент кожного з періодів проведення таких виплат, зокрема, щодо введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати», відповідно до якого оплата правці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Крім того, відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Також частиною 4 статті 11 КАС України передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій роблячи висновок про встановлення факту перевищення Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Правда» встановленого ліміту каси на загальну суму – 24658 грн. 82 коп. не перевіряли питання щодо призначення кожного з надходжень зазначених коштів в касу підприємства та протягом якого періоду відбувалося їх зберігання у касі понадліміт. Акт перевірки також не містить цих даних.

Таким чином, зазначені обставини, які суди визнали встановленим, не є такими, оскільки висновки зроблені судами при неповно встановлених обставинах справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

До того ж, відповідно до ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Тому, суду при з’ясуванні обставин справи слід звернути увагу на зазначені норми Закону.

При новому розгляді справи, судам необхідно врахувати наведене, повно, всебічно з’ясувати обставини справи та визначитись з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції, в межах своєї компетенції, не має можливості усунути недоліки, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Правда» задовольнити частково, а рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.02.2006 року скасувати і направити в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І. ________Костенко М.І. ________Рибчинко А.О. ________Федоров М.О.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар:

К-17205/06ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/вступна та резолютивна частини/

05 червня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від відповідача – Діанова О.І., Коломійця В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Правда» на рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.02.2006 року по справі № 237/4-05 за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Правда» до ДПІ у Богуславському районі Київської області про визнання недійсним рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скаргищодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія в порядку ч.3 ст.160 КАС України та керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Правда» задовольнити частково, а рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.02.2006 року скасувати і направити в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І. ________Костенко М.І. ________Рибчинко А.О. ________Федоров М.О.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: