Рішення № 26462759, 12.10.2012, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 0549/2995/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2012 року Торезький міський суд Донецької області в складі:

Головуючої - судді Чапланової О.М.

При секретарях: Кононенко Л.І.

Семенцовій І.В.

За участю : позивача ОСОБА_2

Представників позивача: ОСОБА_3

ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Куйбишевського районного суду м. Донецька з позовом до Відокремленого підрозділу «Шахта імені Челюскінців»Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що 10 березня 2011 року згідно наказу № 41к від 10 березня 2011 року він був прийнятий на підприємство відповідача гірником підземним 3 розряду, зайнятим повний робочий день на підземних роботах. У квітні 2012 року він дізнався про те, що відповідач звільнив його за п.4 ст.40 КЗпП України, за прогул без поважних причин, згідно наказу №109 від 01 лютого 2012 року. Вважає його звільнення та наказ №109 від 01 лютого 2012 року про звільнення, незаконним.

Так, 18 липня 2011 року, у відповідності до ст.106 КПК України, він був затриманий СКР Торезького МВ ГУМВС України в Донецькій області за підозрою у скоєнні злочину та взятий під варту з направленням до СІЗО № 6 м. Артемівськ. 30 березня 2012 року постановою Торезького міського суду Донецької області по справі №1-47/11 запобіжний захід тримання під вартою скасовано. Таким чином, вважає, що в нього не було прогулу без поважних причин, та як наслідок у відповідача не було підстав для звільнення його (позивача) за прогул. Поважною причиною його відсутності на роботі є те, що він знаходився в СІЗО № 6 м. Артемівська з 18 липня 2011 року по 30 березня 2012 року. Коли він дізнався про те, що відповідач звільнив його за прогул без законних на те підстав, він вирішив скористатися своїм конституційним правом на працю, честь і гідність, та поновитись на роботі, але добровільно поновити його відповідач відмовляється.

Відповідно до п.7 ст.36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є набрання чинності вироком суду, яким працівник засуджений до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем праці або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи. Незалежно від тривалості знаходження працівника під вартою звільнення провадиться тільки після набрання вироком суду законної сили. Таким чином, незалежно від того, знаходиться працівник під вартою чи ні, він вважається таким, який перебуває в трудових відносинах з підприємством, на якому працює. На час його затримання СКР Торезького МВ ГУМВС України в Донецькій області за підозрою у скоєнні злочину, 18 липня 2011 року, він перебував у трудових відносинах з відповідачем, так само як він мав перебувати в даних відносинах і на даний час, але враховуючи незаконні та безпідставні дії з боку відповідача його звільнено без законних підстав з 20 липня 2011 року, тому проміжок часу з 20 липня 2011 року та по день винесення рішення суду про поновлення його на роботі є вимушеним прогулом. Оскільки, він був звільнений без законної підстави 20 липня 2011 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинно провадитись з дня звільнення по день винесення судового рішення (час поновлення на роботі) виходячи з його годинної тарифної ставки на час звільнення -20 грн. 58 коп. Слід також звернути увагу на те, що звільнено його з 20 липня 2011 року на підставі наказу по підприємству №109 від 01 лютого 2012 року. У січні 2012 року за адресою його проживання отримано лист старшого інспектора з трудової дисципліни відповідача ОСОБА_6, яка повідомила, що йому необхідно терміново з'явитися 12 січня 2012 року о 7 годині ранку до начальника ділянки відповідача з виправдними документами відносно його відсутності на роботі з 20 липня 2011 року. Але він не міг з'явитися до відповідача знаходячись в СІЗО. Не зрозуміло чому відповідач видав наказ про його звільнення за прогули тільки у лютому 2012 року, через майже 7 місяців.

У зв'язку з незаконними діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що були втрачені нормальні життєві зв'язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. На його утриманні знаходяться батьки пенсіонери, один з яких паралізований, а його (позивача) заробітна плата була основним джерелом доходу в сім'ї поряд з мізерними пенсіями хворих батьків. До того ж, у його трудовій книжці відповідачем зроблений запис про звільнення за прогули, що є безпідставним та таким, що порушує його честь і гідність. Тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення його прав та глибину душевних страждань, він вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду.

Позивач просив поновити його на роботі в якості гірника підземного 3 розряду, зайнятого повний робочий день на підземних роботах у Відокремленому підрозділі «Шахта імені Челюскінців» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»; стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахта імені Челюскінців»Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 20 липня 2011 року по день винесення судового рішення (час поновлення на роботі) виходячи з його годинної тарифної ставки на час звільнення -20 грн. 58 коп.; стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахта імені Челюскінців»Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03.05.2012 року справу за позовом ОСОБА_2 до Відокремленого підрозділу «Шахта імені Челюскінців»Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди направлено до Торезького міського суду Донецької області за підсудністю.

Ухвалою Торезького міського суду від 13 червня 2012 року, за клопотанням позивача, замінено первісного відповідача - Відокремлений підрозділ «Шахта імені Челюскінців»Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", належним відповідачем - Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія" (а.с.36-37).

23.08.2012 р. позивач, на зміну позовних вимог, надав письмову заяву, в якій просить суд поновити його на роботі в якості гірника підземного 3 розряду, зайнятого повний робочий день на підземних роботах у Відокремленому підрозділі «Шахта імені Челюскінців»Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»; стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 20 липня 2011 року по день винесення судового рішення (час поновлення на роботі) виходячи з його годинної тарифної ставки на час звільнення -20 грн. 58 коп.; стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»моральну шкоду в сумі 10000 грн. (а.с.100).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, пояснив суду, що позовні вимоги, викладені ним у позовній заяві, які були згодом змінені, та підстави, на яких вони ґрунтуються він підтримує у повному обсязі, додаткових пояснень не має.

На запитання головуючої позивач пояснив, що він був затриманий у ніч з 17.07.2011 року на 18.07.2011 року за підозрою у вчиненні злочину. До 30.03.2012 року він знаходився під вартою в СІ м. Артемівська. ОСОБА_9 його зміни ОСОБА_7 і прохідник ОСОБА_8 ходили до менеджера по персоналу ОСОБА_6, до начальника ділянки, у відділ кадрів і говорили, що він затриманий. Після зміни запобіжного заходу у п'ятницю, він через декілька днів у вівторок, приблизно 03.04.2012 року поїхав на шахту у відділ кадрів, привіз протокол затримання та постанову про зміну запобіжного заходу, але до відділу кадрів прийшла ОСОБА_6 і сказала, що ніякі документи вже не потрібно. Йому віддали трудову книжку із записом про звільнення за прогули. У наданий судом строк для вирішення питання у добровільному порядку, він поїхав на шахту, не пам'ятає якого числа, у липні або у серпні 2012 року, йому вручили копію наказу № 483 від 25.05.2012 року про скасування наказу по шахті про його звільнення від 01.02.2012 року №109. Він зайшов до начальника ділянки і запитав чи внесено його до табелю-графіку виходів, щоб вийти на роботу, але начальник відповів, що чув про нього, але у табелі-графіку виходів його (позивача) немає. Він поїхав додому і з цього часу на шахту більше не їздив. У наказі № 483 від 25.05.2012 року він писав, що отримав наказ, у наказі стоїть його підпис. Ніяких виплат після скасування наказу про звільнення він не отримав.

На запитання представника відповідача позивач пояснив, що, можливо 13.07.2012 року він ще раз їздив на шахту, йому пропонували подивитись документи і все підписати, але він відповів, що справа знаходиться в суді і ніякі документи він підписувати не буде, а якщо він підпише, то буде зобов'язаний вийти на роботу, а його не влаштовувало те, що йому пропонували. Його повідомили, що він зобов'язаний вийти на роботу, але він відповів, що нічим не зобов'язаний. Вважає, що це неправильно, що він зобов'язаний по наказу шахти вийти на роботу.

Представник позивача -адвокат ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснив, що позивач, після того, як фактично мав можливість, вийшов на роботу, мав документи, що він знаходився у СІЗО, але його не поновили на роботі, у зв'язку із чим він був вимушений звернутись до суду. Позивачу дійсно було вручено наказ від 25.05.2012 року про скасування наказу про його звільнення, але набагато пізніше, у той час, коли спір вже розглядався в суді. Крім цього, не було вирішено питання про оплату вимушеного прогулу.

Представник відповідача -Отрощенко І.М., в судовому засіданні позовні вимоги не визнала пояснила, що наказом по ВП «Шахта Челюскінців»ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»№109 від 01.02.2012 року позивач був звільнений з роботи згідно п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин. 11.04.2012 року позивач одержав трудову книжку. 24.05.2012 року до відповідача надійшли документи з Куйбишевського райсуду м. Донецька до яких додана копія протоколу затримання позивача від 18.07.2011 року та копія постанови Торезького міського суду про заміну утримання під вартою на підписку про невиїзд. Після отримання вказаних копій підприємство наказом № 483 від 25.05.2012 року скасувало наказ про звільнення за прогули від 01.02.2012 року №109. 27.06.2012 року в судовому засіданні Торезького міського суду ОСОБА_2 повідомлений представником відповідача про скасування наказу та поновлення його на роботі, запропоновано позивачу з'явитись на шахту та приступити до роботи. 05.07.2012 року позивач з'явився на шахту, де йому була вручена копія наказу № 483 від 25.05.2012 року. Після одержання копії зазначеного наказу позивач до роботи також не приступив. 13.07.2012 року позивач з'явився на шахту, де йому було вручено повідомлення про те, що він є штатним працівником ВП «Шахта Челюскінців»та зобов'язаний приступити до роботи згідно графіку або звільнитись з підприємства в установленому законом порядку. Отримати вказане повідомлення ОСОБА_2 відмовився, у зв'язку із чим було складено акт від 13.07.2012 року. Таким чином, позивач навмисно ухиляється від роботи без поважних причин та не має наміру працювати на ВП «Шахта Челюскінців». Крім цього, після звільнення з під варти 31.03.2012 року і до теперішнього часу позивач не надав підприємству належним чином засвідчені копії документів, які свідчать про перебування його у СІ №6 м. Артемівська, та постанову про заміну утримання під вартою на підписку про невиїзд. 11.04.2012 року позивачу було запропоновано надати вказані документи для скасування наказу про звільнення. Позивач вказані документи не надав, бажання продовжити роботу не виявив, а забрав трудову книжку і виїхав до м.Торезу, як того вимагає підписка про невиїзд. 13.07.2012 року ОСОБА_2 у присутності працівників шахти було вручене письмове повідомлено про скасування наказу про звільнення його за прогули, він був повідомлений про те, що він є штатним працівником шахти і зобов'язаний стати до роботи. Йому було надано табель виходів на липень 2012 року згідно якого він зобов'язаний працювати у першу зміну 14.07.2012 року. Також йому було надано табель виходів за травень та червень, з яких вбачається, що ОСОБА_2 був запланований до роботи з 25.05.2012 року. Отримати документи, а також стати до роботи ОСОБА_2 відмовився. За таких обставин відсутність позивача на роботі не можна вважати вимушеним прогулом. Відсутність на роботі з 18.07.2011 року по 31.03.2012 року не є прогулом, однак, перебування в СІЗО не оплачується, тому вимоги позивача щодо оплати за цей період є безпідставними, як і вимоги щодо компенсації моральної шкоди, оскільки даний спір виник у зв'язку з протиправною поведінкою позивача та утриманням його під вартою. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що відповідно до наказу № 41 к від 10.03.2011 року ОСОБА_2 було прийнято у ВП «Шахта імені Челюскінців»ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" гірником підземним 3 розряду на УПР-1 з тарифною ставкою 20,58 грн. з 10.03.2011 року з попереднім навчанням в УП - 2 дні, з випробувальним терміном - 1 місяць. Підстава -особиста заява (а.с.40).

Згідно із наказом по ВП «Шахта імені Челюскінців»ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" № 109 від 01.02.2012 року гірника підземного УПР1 ОСОБА_2 звільнено з 19.07.2011 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України, за скоєний прогул без поважних причин (а.с.43).

Наказом по ВП «Шахта імені Челюскінців»ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" № 1014 від 04.10.2012 року внесено зміни до наказу № 109 від 01.02.2012 року, а саме: наказано звільнити ОСОБА_2 за п. 4 ст. 40 КЗпП України, за скоєний прогул без поважних причин з 20.07.2011 року (а.с.186).

Вирішуючи позовні вимоги щодо поновлення позивача на роботі у Відокремленому підрозділі «Шахта імені Челюскінців»Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»в якості гірника підземного 3 розряду, зайнятого повний робочий день на підземних роботах, суд виходить з наступного.

Згідно із п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Зі змісту зазначеного пункту ч.1 ст. 40 КЗпП України слідує, що власник має право розірвати трудовий договір у випадку вчинення працівником прогулу без поважних причин.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992р. №9 - передбаченим п.4 ст. 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 10 березня 2011 року перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача. Звільнений з 20.07.2011 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин.

Відповідно до протоколу від 18 липня 2011 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який працює ГРП на Шахта імені «Челюскінців», був затриманий, як особа, яка обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 345 ч. 2 КК України (а.с.176-177).

Постановою Торезького міського суду від 31.08.2011 року обрано відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 345 ч. 2 КК України, захід впливу у вигляді утримання під вартою в СІ №6 м. Артемівська (а.с. 178).

Постановою Торезького міського суду від 30.03.2012 року захід впливу відносно ОСОБА_2 змінено з утримання під вартою в СІЗО №6 м. Артемівська на підписку про невиїзд с постійного місця проживання (а.с.179).

Відповідно до наказу №109 від 01.02.2012 року (а.с.43) ГРП УПР1 - ОСОБА_2, скоїв прогул без поважних причин з 20.07.2011 року по теперішній час. Зазначеним наказом ОСОБА_2 було звільнено з 19.07.2011 року по п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Наказом по ВП «Шахта імені Челюскінців»ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" № 1014 від 04.10.2012 року внесено зміни до наказу № 109 від 01.02.2012 року, а саме: наказано звільнити ОСОБА_2 за п. 4 ст. 40 КЗпП України, за скоєний прогул без поважних причин з 20.07.2011 року (а.с.186).

В судовому засіданні встановлено, що 18 липня 2011 року ОСОБА_2 був затриманий і знаходився під вартою по 30 березня 2012 року. Тобто невихід з 20 липня 2011 року (19 липня 2011 року у ОСОБА_2, згідно табелю виходів, був вихідний) по 30 березня 2012 року включно ОСОБА_2 на роботу стався не з його вини і не може вважатися прогулом без поважних причин у розумінні пункту 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_2 з 20.07.2011 року по п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин проведено відповідачем без законних підстав.

Наказом від 25.05.2012 року за №483, враховуючи, що з 18.07.2011 року по 30.03.2012 року ОСОБА_2 знаходився у СІЗО №6 м. Артемівська і прогули без поважних причин не підтверджуються, наказ № 109 від 01.02.2012 року в частині звільнення з 20.07.2011 року за прогули без поважних причин ГРП ділянки УПР-1 ОСОБА_2 скасовано. Начальнику відділу кадрів наказано внести виправлення у трудову книжку ОСОБА_2 На звороті наказу написано: копію наказу отримав ОСОБА_2, стоїть підпис і дата -05.07.2012 (а.с.118).

Згідно із актом від 05.07.2012 року, складеним начальником відділу кадрів у присутності чотирьох працівників відповідача (а.с.119), ОСОБА_2 запропоновано внести запис у трудову книжку відповідно до наказу №483 від 25.05.2012 року про скасування наказу №109 від 01.02.2012 року в частині звільнення за прогули без поважних причин. ОСОБА_2 відмовився надати трудову книжку для внесення запису. Копію наказу № 483 від 25.05.2012 року отримав 05 липня 2012 року.

Враховуючи, що наказ № 109 від 01.02.2012 року, яким ОСОБА_2 звільнено без законних підстав за прогули без поважних причин, наказом відповідача від 25.05.2012 року за №483, в частині звільнення ОСОБА_2 за прогули без поважних причин скасовано, тобто відповідачем фактично поновлено ОСОБА_2 на роботі в якості гірника підземного 3 розряду, зайнятого повний робочий день на підземних роботах, з якої його було звільнено за прогул без поважних причин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо поновлення позивача на роботі у Відокремленому підрозділі «Шахта імені Челюскінців»Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»в якості гірника підземного 3 розряду, зайнятого повний робочий день на підземних роботах.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 липня 2011 року по день винесення судового рішення (час поновлення на роботі) виходячи з годинної тарифної

ставки позивача на час звільнення -20 грн. 58 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спор, виносить рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частина 3 ст.117 КЗпП України, якою було встановлено, що в разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір середнього заробітку зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи, Законом України від 20.12.2005 року №3248-1У виключена.

Судом встановлено, що звільнення ОСОБА_2 з 20.07.2011 року по п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин проведено відповідачем без законних підстав. Наказом від 25.05.2012 року за №483, наказ № 109 від 01.02.2012 року в частині звільнення з 20.07.2011 року за прогули без поважних причин ГРП ділянки УПР-1 ОСОБА_2 скасовано. На звороті наказу написано: копію наказу отримав ОСОБА_2, стоїть підпис і дата -05.07.2012.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що запис про отримання ним 05.07.2012 року копії наказу № 483 від 25.05.2012 року про скасування наказу про його звільнення, на звороті наказу зроблено ним, в наказі стоїть його підпис. Він зайшов до начальника ділянки і запитав чи внесено його до табелю-графіку виходів, щоб вийти на роботу, але начальник відповів, що чув про нього, але у табелі-графіку виходів його (позивача) немає. Він поїхав додому і з цього часу на шахту більше не їздив.

Згідно із актом від 13.07.2012 року, складеним начальником відділу кадрів у присутності п'яти працівників відповідача (а.с.120), ОСОБА_2 вручалось повідомлення про скасування наказу про звільнення і про те, що він являється штатним працівником ВП «Шахта імені Челюскінців» і йому необхідно приступити до роботи або звільнитись у встановленому законом порядку. ОСОБА_2 повідомлений про те, що згідно табелю обліку виходів по ділянці УПР-1 він повинен стати до роботи з моменту скасування наказу про звільнення, тобто, 25.05.2012 р., ОСОБА_2 ознайомлений з тим, що згідно табеля виходів на липень 2012 року він повинен приступити до роботи у 1 зміну 14.07.2012 року. Отримати на руки повідомлення від 13.07.2012 року і табель виходів за травень-липень 2012 року ОСОБА_2 відмовився. Приступити до роботи відмовився.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що наказом від 01.02.2012 року ОСОБА_2 звільнено з підприємства відповідача з 20.07.2011 року по п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Звільнення проведено відповідачем без законних підстав. Наказом від 25.05.2012 року за №483, наказ № 109 від 01.02.2012 року в частині звільнення з 20.07.2011 року за прогули без поважних причин ГРП ділянки УПР-1 ОСОБА_2 скасовано. Копію наказу від 25.05.2012 року за №483 позивач отримав 05.07.2012 року.

Згідно із дослідженими в судовому засіданні доказами, ОСОБА_2 з 18 липня 2011 року був затриманий і знаходився під вартою по 30 березня 2012 року. Тобто, період з 20 липня 2011 року по 30 березня 2012 року включно не може вважатися вимушеним прогулом у зв'язку із звільненням без законних підстав у розумінні КЗпП України, за який відповідно до ст. 235 КЗпП України працівникові повинний бути виплачений середній заробіток .

Наказом від 25.05.2012 року за №483, наказ № 109 від 01.02.2012 року в частині звільнення позивача з 20.07.2011 року за прогули без поважних причин скасовано. Копію наказу від 25.05.2012 року за №483 позивач отримав 05.07.2012 року. Але, в судовому засіданні встановлено і підтверджено наданими доказами, що остаточні заходи щодо фактичного поновлення позивача на роботі відповідачем було прийнято 13.07.2012 року.

З урахуванням наведеного, відповідачем повинний бути виплачений позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.03.2012 року по 13.07.2012 року.

При визначенні середньої заробітної плати суд виходить з вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого ПКМУ від 08.02.1995р. №100 (з наступними змінами і доповненнями), відповідно до якого середній заробіток для виплати працівникові за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Згідно із довідкою відповідача (а.с. 56) за останні два календарні місяці перед звільненням ОСОБА_2 відпрацював 25 робочих днів, а саме: у травні 2011 р. - 20 робочих днів, у червні 2011 року -5 робочих днів. У травні один день, а у червні 15 днів позивач знаходився на лікарняному.

Враховуючи, що позивач відпрацював неповні два останні календарні місяці перед звільненням, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи .

Згідно із довідкою відповідача (а.с.145) ОСОБА_2 у березні 2011 р. відпрацював 17 робочих днів, сума заробітної плати складає 2529 грн. 09 коп., у квітні 2011 р. позивач відпрацював 20 робочих днів, сума заробітної плати складає 3149 грн. 26 коп. Середньоденна заробітна плата позивача за вказані місяці складає: 153 грн. 47 коп. (2529 грн. 09 коп. (заробітна плата за березень 2011 р.) + 3149 грн. 26 коп. (заробітна плата за квітень 2011р.) = 5678 грн. 35 коп.: 37 відпрацьованих днів (17 відпрацьованих днів за березень 2011 р. + 20 відпрацьованих днів за квітень 2011 р.) = 153 грн. 47 коп.).

Відповідно до графіку виходів (а.с.187) кількість днів вимушеного прогулу за період з 31.03.2012 року. по 13.07.2012 року складає 69 днів, а саме: 31.03.2012 року вихідний, у квітні -20 днів вимушеного прогулу, у травні - 20 днів, у червні -19 днів, з 01.07.2012 року по 13.07.2012 року -10 днів, всього 69 днів.

Згідно із довідкою відповідача (а.с.129) з березня 2011 року по травень 2012 року на підприємстві встановлено тарифні ставки, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 941 грн. К=1,059. З квітня по червень 2012 року тарифні ставки збільшились на коефіцієнт 1,026.

Враховуючи вказане, середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 31.03.2012 року по 13.07.2012 року, складає: 153,47 грн. х 1,026 х 69 днів = 10 864грн. 76 коп.

Згідно із довідкою від 27.09.2012 року (а.с.147) гірноробітнику підземному 3 розряду УПР-1 ОСОБА_2 нарахована заробітна плата за період з 31.03.2012 року по 25.05.2012 року в сумі 6179 грн. 04 коп. Підстава: наказ №483 від 25.05.2012 року. Нарахована заробітна плата не перерахована на банківську заробітну карточку, оскільки договір по заробітній картці ОСОБА_2 розірвано у лютому 2012 року.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.03.2012 року по 13.07.2012 року включно, за 69 днів, у сумі 10864грн. 76 коп.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. № 4 (з наступними змінами) під моральною шкодою варто розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Судом встановлено, що при звільнені позивача були порушені його законні права і це призвело його до моральних страждань.

Тому суд вважає, що у позивача є право вимагати відшкодування моральної шкоди, що порушення відповідачем законних прав позивача при звільненні, призвело позивача до моральних страждань, його вимоги про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на матеріальному законі і знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне врахувати конкретні обставини по справі: характер та глибину страждань позивача, що йому довелося нервувати та переживати, докладати додаткових зусиль по організації свого життя. Разом з тим, суд враховує, що відповідач добровільно поновив позивача на роботі, скасувавши наказ про його звільнення та прийнявши заходи до фактичного поновлення позивача на роботі.

Враховуючи усі вказані обставини, вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що у відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 500 грн. Вказану суму суд вважає достатньою та належною компенсацією відшкодування позивачу спричиненої моральної шкоди. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача у відшкодування спричиненої йому моральної шкоди підлягає стягненню 500 грн., в іншій частині вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.03.2012 року по 13.07.2012 року включно, за 69 днів, у сумі 10 864 грн. 76 коп. та моральна шкода у розмірі 500 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача у дохід УДКСУ у м. Торезі (м. Торез) підлягає стягненню судовий збір у зв'язку з вимогами матеріального характеру у сумі: 214 грн. 60 коп. та у зв'язку з вимогами про стягнення моральної шкоди у сумі 107 грн.30коп., всього 321грн. 90 коп.

На підставі ст.367 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення про стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати, але не більше, ніж за 1 місяць, що складає: 3542 грн.86 коп. (розрахованих відповідно до ПКМУ від 08.02.1995 р. №100).

Керуючись: Конституцією України, ст.ст. 5-1, 36, п.4 ч.1 ст.40, ст.ст. 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України" Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 6.11.1992 року, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим ПКМУ від 8 лютого 1995 р. №100, ст.ст.10, 11, 60, 79, 80, 88, 209, 212, 213, 214, 215,233,367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" (вул.. Артема, 63, м. Донецьк, 83001, Код ЄДРПОУ 33161769) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Якутськ, ідентифікаційний № НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.03.2012 року по 13.07.2012 року включно, в сумі 10 864грн. 76 коп., моральну шкоду у розмірі 500 грн., всього 11364 грн. 76 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" (вул.. Артема, 63, м. Донецьк, 83001, Код ЄДРПОУ 33161769) у дохід УДКСУ у м. Торезі (м. Торез) судовий збір у сумі 321грн. 90 коп.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3542 грн.86 коп. підлягає негайному виконанню.

Рішення постановлене в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 жовтня 2012 року.

Рішення буде виготовлене в повному обсязі 12 жовтня 2012 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. М. Чапланова