Ухвала суду № 2646261, 04.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“04” червня 2008р.                                                                                            №К-3318/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                           Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача:                Подвезько Д.В.;

відповідача:           1.Сліденко А.В.;

                                   2.Пікалов О.Ю.

                                   3.Бирка В.В.

розглянувши касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р.

у справі №А-41/151-05

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровек”

до                               Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агровек” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Агровек”) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі по тексту – відповідач, Нововодолазька МДПІ)  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.07.2004р. №265/23-2544309.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.08.2005р. у справі №А-41/151-05 (суддя Мінаєва О.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. у справі №А-41/151-05 (головуючий суддя – Слюсарева Л.В., судді Білокінь Н.Д., Фоміна В.О.) змінено рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2005р.; прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.07.2004р. №265/23-25464309 щодо донарахування податку на додану вартість у розмірі 277,00 грн.; закрито провадження в цій частині; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 23.07.2004р. №265/23-25464309 в частині донарахування податкового зобов’язання у розмірі 14939865,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Нововодолазька МДПІ, не погоджуючись з ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. у справі №А-41/151-05, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2005р. у справі №А-41/151-05.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Нововодолазької МДПІ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередній інстанцій встановлено, що 23.07.2004р. Нововодолазькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №265/23-25464309, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 14946042,00 грн., в т.ч. 9964028,00 грн. основного платежу та 4982014,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення від 23.07.2004р. №265/23-25464309 прийнято на підставі акту “Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровек” код за ЄДРПОУ – 25464309 за період з 01.07.2002р. по 01.10.2003р.” від 22.07.2004р. №23-104/132 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачу на підставі п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” нараховано податкові зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 9964028,00 грн. за наступними епізодами: 1) 287,00 грн. за операцію з реалізації металобрухту згідно податкової накладної від 12.12.2002р. №344 на суму у розмірі 1435,00 грн., яка в неповному обсязі відображена в податкових зобов’язаннях позивача з податку на додану вартість за грудень 2002р.; 2) 5890,00 грн. у зв’язку з виключенням з податкового кредиту позивача по спеціальній декларації №2 та включення до загальної декларації перерахованих йому ТОВ “УМТЕК” коштів у розмірі 35340,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість у розмірі 5890,00 грн., в якості передоплати за комбікорм, на момент відсутності власних потужностей для виробництва зазначеного комбікорму та відповідної сировинної бази. Крім того, Актом встановлено, що зазначені кошти позивачем зі спецрахунку, в якості передоплати за комбікорм, перераховані до ВАТ “Великобурлуцький сирзавод”; 3) 12850,00 грн. внаслідок невірного, на думку відповідача, коригування податкового кредиту без урахування амортизації при продажу позивачем мукомельного агрегату “Харків’янка-2000 плюс”, сума ПДВ сплачена у зв’язку з його придбанням була включено до складу податкового кредиту спеціальної декларації; 4) 6611667,00 грн. у зв’язку з виключенням з податкового кредиту позивача по спеціальній декларації №2 та включення до загальної декларації коштів по операціям здачі в оренду металевих контейнерів; 5)3333334,00 грн. у зв’язку з включенням до податкового кредиту позивача по спеціальній декларації №2 коштів по операціям з передачі товарів в межах договорів комісії з Приватною фірмою “ЦКТ “Лавлайс”.

В частині висновків Акту перевірки щодо безпідставного віднесення позивачем суми податку на додану вартість, отриманої від здачі в оренду власних металевих контейнерів, та суми передплати за комбікорм до спеціальної декларації № 2 на підставі п. 11.29 та п. 11.21 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Пунктом 11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що до 1 січня 2004 року (дію п. 11.29 ст. 11 продовжено до 01.01.2005 року згідно із Законом №1352-IV від 28.11.2003) зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

У статті 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 – 2004 років” дається визначення поняття сільськогосподарський товаровиробник, відповідно до якого це – фізична особа або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробку власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач правомірно відніс суму податку на додану вартість, отриману від здачі в оренду власних металевих контейнерів, та суми передплати за комбікорм до спеціальної декларації № 2, оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником, тому на нього розповсюджуються норми п. 11.29 та п. 11.21 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано, що необхідною умовою для застосування положень п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” є поставки товарів (робіт, послуг) саме власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. Таким чином, з урахуванням встановленого судом першої інстанції факту, що зазначені товари не є товарами власного виробництва позивача, у задоволенні позовних вимог в цій частині має бути відмовлено.

В частині висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності включення до податкового кредиту позивача по спеціальній декларації №2 коштів по операціям з передачі товарів в межах договорів комісії з Приватною фірмою “ЦКТ “Лавлайс” судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги те, що відповідно до п. 1.4 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі, а отже у задоволенні позовних вимог в цій частині має бути відмовлено.

В частині висновків суду апеляційної інстанції про правомірність коригування податкового кредиту без урахування амортизації при продажу позивачем мукомельного агрегату “Харків’янка-2000 плюс” Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками Акту перевірки про невірне коригування податкового кредиту, оскільки позивач повинен був відкоригувати свої податкові зобов’язання з урахуванням амортизації зазначеного агрегату.

Таким чином, на думку судової колегії, позовні вимоги ТОВ “Агровек” в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.07.2004р. №265/23-25464309 щодо донарахування податку на додану вартість у розмірі 14945 611,50 грн. (9963741,00 грн. (5890,00 грн. + 12850,00 грн. + 3333334,00 грн. +6611667,00 грн.) основного платежу та 4981 870,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій) (судом апеляційної інстанції помилково зазначено суму у розмірі 14939865,00 грн.) не підлягають задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції в цій частині має бути скасовано, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про закриття провадження в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.07.2004р. №265/23-25464309 щодо донарахування податку на додану вартість у розмірі 277,00 грн., Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що судом помилково в резолютивні частині зазначено “277,00 грн.” замість “287,00 грн.”, а отже в цій частині ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. у справі №А-41/151-05 підлягає зміні. В частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 143,50 грн. судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

За таких умов ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. у справі №А-41/151-05 підлягає скасуванню в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.07.2004р. №265/23-25464309 щодо донарахування податкового зобов’язання у розмірі 14939865,00 грн., рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2005р. в цій частині має бути залишено в силі; п. 3 резолютивної частини ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. у справі №А-41/151-05 підлягає зміні та має бути викладений в наступній редакції: “Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровек” від позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.07.2004р. №265/23-25464309 щодо донарахування податку на додану вартість у розмірі 287,00 грн.”; в іншій частині ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. у справі №А-41/151-05 має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. у справі №А-41/151-05 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. у справі №А-41/151-05 скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.07.2004р. №265/23-25464309 щодо донарахування податкового зобов’язання у розмірі 14939865,00 грн.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2005р. у справі №А-41/151-05 в цій частині залишити в силі.

Змінити пункт третій резолютивної частини ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. у справі №А-41/151-05 та викласти його в наступній редакції: “Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровек” від позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.07.2004р. №265/23-25464309 щодо донарахування податку на додану вартість у розмірі 287,00 грн.”.

В іншій частині ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. у справі №А-41/151-05 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар