Ухвала суду № 26461715, 02.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12472/10/10/0170

02.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін: сторони не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 19.04.12 у справі № 2а-12472/10/10/0170

за позовом Державного концерну "Національне виробниче-аграрне об`єднання "Масандра" (вул. Миру, 6, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

заявник апеляційної скарги: Державна податкова інспекція у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012 адміністративний позов Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 17.09.2010 №0002861501/0, відповідно до якого Державний концерн "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" має сплати до бюджету податку на прибуток у сумі 6715,00грн., з них основного платежу 6395,00грн., штрафні санкції -320,00 грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи Державний концерн "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра"(далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби(далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 вересня 2010 року №0002861501/0, відповідно до якого позивач має сплати до бюджету податку на прибуток у сумі 6715,00грн., з яких: основний платіж- 6395,00грн., штрафні санкції - 320,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем з порушенням зазначених норм діючого законодавства.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що згідно підпункту 17.1.4 пункту17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відносно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення №0002861501/0 від 17.09.2010, відповідно до якого позивач має сплати до бюджету податку на прибуток у сумі 6715,00 грн., з них основного платежу 6395,00грн., штрафні санкції -320,00грн.

Передумовою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став акт №3501/00411890/15-1 від 08.09.2010 камеральної перевірки платника податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року.

Перевіркою встановлено, що декларація з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року представлена вчасно й у повному обсязі. Однак підприємством допущена методологічна помилка: платник занизив податкове зобов'язання з податку на прибуток у зазначеній вище податковій звітності на 6395,00 грн. Такий висновок був зроблений на тій підставі, що відповідно до акту документальної перевірки позивача за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, у якому вказано, що до перевірки були надані усі первинні та бухгалтерські документи за перевіряємий період, таким чином не має підстав для коригувань валових витрат за перевіряємий період у сумі 25579,00 грн.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно до пункту "б" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"- податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно пункту 16.4 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року- овну. Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема пунктом 20.1 статті 20 встановлено, що відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем до відповідача надано декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, відповідно до якої визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 25579,00 грн. Декларація надана до відповідача 30.07.2010, тобто до початку проведення перевірки, до 08.09.2010.

Як вбачається з матеріалів справи у першому кварталі 2010 року підприємством до валових витрат в Декларацію про прибуток не була внесена сума транспортних витрат по доставці виноматеріалів від ДП "Малоріченське"на суму 25579,00грн., зазначена сума була відображена у Декларації у графі 05.2

Заявником апеляційної скарги не враховано, що платник податків має право, до початку його перевірки контролюючим органом, надати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань, що повністю відповідає приписам пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Слід зазначити, що згідно підпункту 15.1.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно до зазначених правових норм, позивач самостійно обчислив суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25579,00грн., що підтверджується уточнюючою декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, яка надана 30 липня 2010 року.

Слід зазначити, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок(пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи №65/11, документами первинного бухгалтерського обліку сума валових витрат підприємства підтверджена у повному обсязі, отже, заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6395,00 грн. в податковій декларації за перший квартал 2010 року не підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, висновки акту №3501/00411890/15-1 від 08.09.2010 камеральної перевірки платника податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать діючому законодавству.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, у відповідача не було правових підстав для винесення стосовно позивача податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого позивач має сплати до бюджету податку на прибуток у сумі 6715,00 грн., з них основного платежу 6395,00грн., штрафні санкції-320,00грн., а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого позивач має сплати до бюджету податку на прибуток у сумі 6715,00 грн., з них основного платежу 6395,00грн., штрафні санкції -320,00грн.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012 у справі № 2а-12472/10/10/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко