Постанова № 26460800, 15.10.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року Справа № 5023/3490/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.В. Шевель, суддя Р.А. Гетьман, суддя М.М. Слободін,

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача -Власов Є.А. -дов. б/н від 09.07.2012р.

відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна Україна", м. Харків, (вх. №2901Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2012р. у справі № 5023/3490/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДХЛ Інтернешнл Україна", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна Україна", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 24029,18 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "ДХЛ Інтернешнл Україна" суми основного боргу 16241,76 грн., пені -782,58 грн., штрафу -3848,35 грн., 3% річних - 156,49 грн., судового збору в розмірі 1609,50 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2012 р. у справі №5023/3490/12 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2012 р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем не було надано достатніх доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 000222 від 18.10.2011р. саме у розмірі 16241,76 грн. На думку скаржника, висновки суду першої інстанції про правильність наданих позивачем розрахунків сум основного боргу, пені, штрафу, 3% річних є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки вказані розрахунки є неправильними. Відповідач вказав, що оскаржуване рішення було винесено за відсутності у судовому засіданні представника відповідача, чим було позбавлено його можливості надати суду свої заперечення та пояснення.

В дане судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.09.2012р., яке міститься в матеріалах справи (а. с. 98).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що ним було надано банківські виписки, акти приймання-передач, СМR, договір про надання транспортно-експедиційних послуг, інші документи, що обґрунтовують існування договірних відносин з відповідачем, підтверджують факт належного виконання умов вказаного договору, визначають розмір основної заборгованості з урахуванням часткової сплати рахунку-фактури за № ДХ-303 від 01.02.2012р., підтверджують часткову оплату відповідачем послуг, роз'яснюють порядок нарахування штрафних санкцій. На думку позивача, неявка в судові засідання відповідача та ненадання ним документів свідчить про затягування строків розгляду справи та зловживання своїм процесуальним становищем.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів становила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 000222 про надання транспортно-експедиційних послуг (організація автомобільного перевезення вантажів) (а.с.12-16).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з п. 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97р. (із змінами та доповненнями), перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Згідно з п.1.1 цього договору, позивач прийняв на себе обов'язок за плату і за рахунок відповідача організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням та обробленням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні, а саме: організувати виконання послуг, пов'язаних із безперешкодним перевезенням вантажів відповідача автомобільним транспортом та обробленням вантажів з метою його доставки від пункту відправлення до пунктів призначення на території України й інших держав.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 договору, перевезення здійснюється відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ). Вид, об'єм, строки, вартість послуг позивача за даним договором визначаються окремо для кожного перевезення у відповідності до погоджених заявок відповідача, які підлягають узгодженню у порядку ст. 3 даного договору. Узгоджені сторонами заявки являють собою домовленість сторін стосовно істотних умов перевезення вантажу відповідача у рамках даного договору і є його невід'ємною частиною.

У відповідності до п. п. 3.1, 3.6 вказаного договору, істотні умови надання відповідачу послуг позивача із відповідного перевезення визначаються відповідною заявкою, що має юридичну силу лише після її узгодження сторонами. Транспортно-експедиційні послуги позивача надаються у відповідності до розцінок позивача. Вартість послуг позивача відповідно до окремого перевезення, вказана в узгодженій заявці, підлягає оплаті відповідачем на умовах даного договору. Сторони мають визначити вартість послуги в заявці в еквіваленті Євро, долара США або іншої іноземної валюти. В такому випадку оплата здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату виставлення рахунку-фактури.

Ч. 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Виходячи з норм ч. 2 ст. 533 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем були укладені наступні заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом: № 4 від 18.10.2011 року - вартість перевезення 3260 євро за курсом НБУ; № б/н від 18.10.2011 року - вартість перевезення 9400 грн.; № 3 від 18.01.2012 року - вартість перевезення 3260 євро за курсом НБУ.( а.с. 19, 25, 34).

Згідно з п. 4.8 вищевказаного договору накладна СМR або ТТН, що оформлюється при прийнятті перевезення вантажу відповідача, вважається належним підтвердженням надання транспортно-експедиторських послуг позивачем.

Частиною 2 статті 307 ГК України передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором та надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується накладними СМR № 057007 (а.с.18), СМR № 0037750 (а.с.24), СМR б/н (а.с.30), ТТН від 01.02.2012р. (а.с.33), ТТН від 02.11.2011р. (а.с.37).

Як вбачається з п. п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.6 договору, оплата послуг позивача за окремою заявкою здійснюється на умовах 100 % передплати, якщо інші умови не передбачено заявкою. Оригінали товаросупровідних документів (СМR або ТТН) передаються відповідачу після завершення надання послуг за окремою заявкою. Оплата послуг позивача здійснюється шляхом перерахування коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача на підставі виставленого останнім рахунку-фактури, у розмірі, вказаному в погодженій заявці, протягом 3 календарних днів з дати отримання рахунку-фактури. По кожному організованому перевезенню сторонами підписується акт виконаних робіт. У випадку, якщо відправлений відповідачем позивачу акт виконаних робіт не підписано відповідачем і не відхилено ним впродовж 10 днів з моменту його отримання, він вважається прийнятим без зауважень.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури № ДХ-0000274 від 06.02.2012 року на суму 1570,50 грн.; ДХ-0000203 від 01.02.2012 року на суму 34241,76 грн.; № ДХ-0003249 від 28.11.2011 року на суму 9400,00 грн.; № ДХ-0003355 від 05.12.2011 року на суму 1072,06 грн.; № ДХ-0002898 від 01.11.2011 року на суму 22169,66 грн.; № ДХ-0000204 від 01.02.2012 року на суму 2000,00 грн.; № ДХ-0003157 від 24.11.2011 року на суму 4300,00 грн.; № ДХ-0003158 від 24.11.2011 року на суму 800,00 грн. ( а. с. 21, 23, 27, 29, 32, 36, 38, 41).

На підставі вищевказаних рахунків-фактур позивачем були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ДХ-0000264 від 06.02.2012 року, № ДХ-0000213 від 01.02.2012 року, № ДХ-0003222 від 28.11.2011 року, № ДХ-0003325 від 05.12.2011 року, № ДХ-0002873 від 01.11.2011 року, № ДХ-0000212 від 01.02.2012 року, № ДХ-0003130 від 24.11.2011 року, № ДХ-0003131 від 24.11.2011 року (а. с. 20, 22, 26, 28, 31, 35, 39, 40), в яких є посилання на договір № 000222 від 18.10.2011р. та на вищевказані рахунки-фактури.

Вказані акти здачі-прийняття робіт позивачем були направлені відповідачу та отримання актів відповідачем не спростовується. Це підтверджується матеріалами справи, в тому числі банківськими виписками, в яких є посилання на рахунки-фактури, на підставі яких були складені акти здачі прийняття робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати та лише частково оплатив послуги позивача, про що свідчать банківські виписки (а.с.42-44). За рахунком-фактурою № ДХ-0000203 від 01.02.2012 року на суму 34241,76 грн. позивач сплатив лише 18000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 16241,76 грн., яка до цього часу не сплачена та не спростована відповідачем.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині та стягнув з відповідача на користь позивача 16241,76 грн.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 782,58 грн. та штрафу в розмірі 3848,35 грн., то судова колегія зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у випадку прострочення відповідачем здійснення оплати за цим договором, він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У випадку прострочення більше 30 календарних днів, відповідач додатково сплачує штраф в розмірі 20 % від суми простроченої заборгованості.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що позивач надав правильний розрахунок пені, а саме, в сумі 782,58 грн. за період з 10.04.2012 року по 16.07.2012 року, яка підлягає стягненню з відповідача.

Також, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача штраф в розмірі 3848,35 грн. з посиланням на те, що відповідач почав здійснювати оплату за рахунком-фактурою № ДХ-0000203 тільки 06.04.2012 року. У відповідності до п.5.3 договору, оплата за рахунком-фактурою остаточно здійснюється через 3 дні з моменту його отримання, саме з 06.04.2012 року слід вважати датою отримання зазначеного рахунку. Тобто станом на 09.04.2012 року відповідач повинен був здійснити оплату. Станом на 10.04.2012 року існувала заборгованість в розмірі 19 241,76 грн. (33241,76 грн. -14000 грн. = 19 241,76 грн., з яких 20 % = 3848,35 грн.)

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що позивачем було надано правильний розрахунок пені та штрафу, який відповідає чинному законодавству, а відповідач, в свою чергу, не надав суду свій контррозрахунок, тому, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що вказані розрахунки обчислено неправильно, є необґрунтованими.

Судом першої інстанції також правомірно було задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 156,49 грн. з посиланням на те, що нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів.

Крім того, посилання скаржника на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було винесено з порушенням норм процесуального права, зокрема, оскаржуване рішення було неправомірно винесено за відсутності у судовому засіданні представника відповідача, внаслідок чого він був фактично позбавлений можливості захищати свої права та законі інтереси, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Так, в судовому засіданні господарського суду Харківської області 14.08.2012р., на якому від відповідача був присутній представник Кузнєцов С.І., що підтверджується протоколом та ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2012р. (а.с.66-69), справу було відкладено на 27.08.2012р. саме за клопотанням відповідача, яке було обґрунтовано необхідністю надання додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки витребуваних судом документів. При цьому, відповідач на день раніше -13.08.2012р. вже надавав суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.55), однак з невідомих причин він не скористався своїм процесуальним правом та не ознайомився зі справою.

27.08.2012р. відповідач в призначене судове засідання суду першої інстанції не з'явився, через канцелярію господарського суду надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні через зайнятість представника в іншому судовому засіданні.

Суд першої інстанції правомірно зробив висновок про те, що обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення у відповідності до ст. 75 ГПК України. Крім того, судом першої інстанції були створені сторонам належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи відкладався для надання можливості усім учасникам судового процесу ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Враховуючи, що відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом першої інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно розглянув справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами. До того ж, відповідачем не наведено підстав, з яких він надає перевагу участі в іншому судовому засіданні, навіть не вказавши в якому суді. Також, відповідач не направив до суду свого іншого представника для захисту свого порушеного права.

Колегія суддів також враховує, що відповідач, повідомлений належним чином про час та місце засідання суду апеляційної інстанції 11.10.2012 р., що підтверджується повідомленням відділення зв'язку (а.с.98), і тому, відповідач безпідставно ухилився від направлення в судове засідання свого представника, що свідчить про затягування судового процесу та недобросовісне використання даним учасником судового процесу своїх процесуальних прав, в порушення вимог ст. 22 ГПК України.

На підставі викладеного, господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2012 р. у справі № 5023/3490/12 відсутні.

Судова колегія вважає за необхідним зазначити, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено описку, а саме, не було зазначено про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 782,58 грн., хоча в мотивувальній частині судом першої інстанції було зроблено правомірний висновок про те, що пеня в сумі 782,58 грн. підлягає стягненню з відповідача. Таким чином, суду першої інстанції слід виправити дану описку у відповідності до ст. 89 ГПК України.

Також, приймаючи рішення про задоволення позову в повному обсязі, суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення (арк.4) помилково вказав, що позивачем пропущено строк позовної давності, що позовні вимоги є необґрунтованими та те, що він відмовляє в позові позивачу. Однак, враховуючи, що судом першої інстанції правильно було застосовано матеріальне право при вирішенні даного спору та правильно по суті було вирішено спір, колегія суддів вважає, що, вищевказана помилка в мотивувальній частині рішення не є підставою для його скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна Україна" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2012 р. у справі № 5023/3490/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.10.2012р.

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя М.М. Слободін