Рішення № 26460460, 03.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/8379-2012 03.10.12

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"доПублічного акціонерного товариства "Банк Форум"простягнення 6 541,85 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Драчевська В.І.від відповідача:Куліш О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (надалі -"Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (надалі - "Банк") про стягнення 7 127,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за генеральною угодою №150/09-1362 страхування кредитного портфелю Банку за програмою "Споживче кредитування" від 31.01.2007 р. щодо передачі позивачу права вимоги до боржників, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача по поверненню сплачених страхових відшкодувань у розмірі 6 357,23 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 484,10 грн., 3% річних у розмірі 190,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 95,36 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.07.2012 р.

20.07.2012 р. через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що позивачем не було здійснено виплат всіх сум кредитної заборгованості, а тому підстави для надання йому документів для реалізації права вимоги у відповідача були відсутні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2012 р. у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 13.08.2012 р.

13.08.2012 р. через канцелярію суду представником позивача подано заперечення на відзив на позовну заяву, яке за своїм змістом є фактично заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 5 833,89 грн., пеню у розмірі 445,43 грн., 3% річних у розмірі 175,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 87,51 грн.

В судовому засіданні 13.08.2012 р. оголошено перерву до 20.08.2012 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 20.08.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці справу №5011-48/8379-2012 передано для розгляду судді Підченку Ю.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2012 р. прийнято до провадження справу №5011-48/8379-2012 та призначено її до розгляду на 05.09.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.08.2012 р. справу №5011-48/8379-2012 передано для розгляду судді Бойку Р.В. у зв'язку із його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2012 р. справу №5011-48/8379-2012 прийнято до провадження.

В судових засіданнях 05.09.2012 р. та 26.09.2012 р. оголошувалися перерви до 26.09.2012 р. та 03.10.2012 р. відповідно.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, викладеного в запереченні на відзив на позовну заяву, підтримує та просить задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явився, проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2007 р. між Товариством (страховик) та Акціонерним комерційним банком "Форум" (після зміни організаційно-правової форми -Публічне акціонерне товариство "Банк Форум") (страхувальник) було укладено генеральну угоду №150/09-1362 страхування кредитного портфелю Банку за програмою кредитування "Споживче кредитування" (надалі -"Угода").

За змістом п.п. 5.1, 5.3 Угоди об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з нанесенням страхувальнику його позичальниками (фізичним особами, що уклали кредитний договір із страхувальником) збитків внаслідок неповернення (у повному обсязі або частково) ними кредитних коштів та/або несплати процентів за користування кредитними коштами в строки, встановлені кредитними договорами (кредитна заборгованість), включеними до Реєстрів кредитного портфелю, які є невід'ємною частиною цієї генеральної угоди та надаються страховику разом з договором до цієї генеральної угоди.

У відповідності до п. 6.3 Угоди страхове відшкодування -страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми при настанні страхового випадку на підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту.

Пунктом 7.1 Угоди встановлено, що страховий випадок -факт нанесення страхувальнику його позичальниками збитків внаслідок непогашення (у повному обсязі або частково) кредитної заборгованості в строки на умовах, встановлених кредитними договорами, які включені до реєстрів кредитного портфелю.

В межах Угоди 05.04.2007 р. та 10.08.2007 р. між сторонами було укладено договори №1 та №4 відповідно (надалі -"Договори"), об'єктами страхування за якими згідно доданих до них Реєстрів кредитного портфелю було визначено майнові інтереси страхувальника пов'язані з нанесенням йому його позичальниками, зокрема: Бабич С.М. (згідно договору №1) та Білоцерківець О.О. (згідно договору №4), збитків внаслідок неповернення (у повному обсязі або частково) ними кредитних коштів та/або несплати процентів за користування кредитними коштами в строки, встановлені кредитними договорами від 16.03.2007 р. №0012/07/25-Z (Бабич С.М,) та від 25.07.2007 р. №0062/07/25-Z (Білоцерківець О.О.).

На виконання умов Угоди та Договорів у період з грудня 2007 року по жовтень 2009 року на підставі заяв відповідача позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 6 793,88 грн. в якості виплати страхових відшкодувань у зв'язку з невиконанням позичальниками Бабич С.М. та Білоцерківець О.О. своїх зобов'язань за кредитними договорами від 16.03.2007 р. №0012/07/25-Z та від 25.07.2007 р. №0062/07/25-Z, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявами Банку, наказами Товариства та платіжними дорученнями.

Банком було частково повернуто отримані від Товариства в якості страхових відшкодувань грошові коштів у розмірі 959,99 грн., що не заперечується сторонами.

Листом №325-2/11 від 14.06.2011 р. Товариство звернулося до Банку з вимогою надати згідно п. 11.2.9 Угоди всі документи для реалізації його права регресної вимоги до позичальників Банку по яким Товариством було здійснено виплату страхових відшкодувань.

07.10.2011 р. листом №625-ю позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути на підставі п. 13.5 Угоди отримані в якості страхового відшкодування кошти у розмірі 6 357,23 грн. у зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо надання Товариству для реалізації отриманого права регресної вимоги.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання щодо повернення на підставі п. 13.5 Угоди грошових коштів у розмірі 5 833,89 грн.

Угода є правочином страхування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Вказана Угода є підставою для виникнення у її сторін господарських зобов'язань, а саме, майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковою для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Матеріалами справи (платіжні доручення Товариства, банківські виписки) підтверджується виплата позивачем згідно умов Угоди та Договорів на користь відповідача страхових відшкодувань у розмірі 5 833,89 грн., у зв'язку із невиконанням Бабич С.М. та Білоцерківець О.О. своїх зобов'язань за кредитними договорами від 16.03.2007 р. №0012/07/25-Z та від 25.07.2007 р. №0062/07/25-Z.

Статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, в силу положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до Товариства перейшло право вимоги, яке Банк мав до Бабич С.М. та Білоцерківець О.О. згідно умов кредитних договорів від 16.03.2007 р. №0012/07/25-Z та від 25.07.2007 р. №0062/07/25-Z, в межах здійснених страхових відшкодувань.

Положеннями п. 11.2.9 Угоди встановлено, що в разі виплати страховиком страхувальнику страхового відшкодування в розмірі всієї суми кредитної заборгованості та закінчення терміну дії кредитного договору, що застрахований відповідно до умов цієї генеральної угоди страхувальник зобов'язаний: передати страховику право вимоги (в межах фактично отриманого страхового відшкодування), згідно чинного законодавства України; протягом 3-х (трьох) робочих днів передати страховику всі документи для реалізації права вимоги; сприяти страховику в реалізації права регресу.

Тобто, сторонами на підставі ст.ст. 6, 626, 627 Цивільного кодексу України було встановлено обов'язок Банку по передачі Товариству всіх документів для реалізації останнім набутого права вимоги у випадку настання двох випадків в сукупності:

- здійснення Товариством страхового відшкодування в розмірі всієї суми кредитної заборгованості;

- закінчення терміну дії кредитного договору.

По-перше, із тексту Угоди вбачається, що під кредитною заборгованістю сторонами розуміється -сума невиконаних позичальником на відповідну дату грошових зобов'язань за кредитним договором, що складається із суми непогашеного кредиту (його частки) та/або процентів за користування кредитом, включаючи пеню і штрафні санкції, розмір якої визначається Банком в заяві на виплату страхового відшкодування (п.п. 5.1, 5.2, 11.2.5, 12.1.2 Угоди).

Матеріалами справи (заяви про виплату страхових відшкодувань, розрахунки сум заборгованості, довідки, накази, платіжні доручення, банківські виписки) підтверджується та не заперечується відповідачем належне виконання Товариством всіх поданих Банком заяв на виплату страхових відшкодувань щодо позичальників Бабич С.М. та Білоцерківець О.О.

Доказів існування будь-яких невиконаних Товариством на підставі Угоди та Договорів (щодо позичальників Бабич С.М. та Білоцерківець О.О.) заяв на виплату страхових відшкодувань Банком не надано.

Отже, Товариством належним чином були виконані свої зобов'язання щодо виплати на користь Банку страхових відшкодування в якості погашення всіх сум кредитної заборгованості позичальників Бабич С.М. та Білоцерківець О.О., що не були виплачені ними самостійно.

Твердження відповідача про нездійснення Товариством виплати всієї суми кредитної заборгованості вказаних позичальників є безпідставним, оскільки Банком неправомірно ототожнюються поняття "сума кредиту" та "кредитна заборгованість", а за умовами Угоди на позивача покладається обов'язок по виплаті страхового відшкодування лише простроченої заборгованості, а не всієї суми наданого позичальнику кредиту.

По-друге, із Реєстрів кредитних портфелів до Договорів вбачається, що строки дії кредитних договорів по позичальникам Банку Бабич С.М. та Білоцерківець О.О. закінчилися 13.03.2009 р. та 24.07.2009 р. відповідно.

Таким чином, враховуючи, що Товариством було здійснено виплату всіх сум кредитних заборгованостей позичальників Бабич С.М. та Білоцерківець О.О., що не були погашені ними самостійно чи третіми особами та визначені в поданих Банком заявах, та те, що строки дії кредитних договорів від 16.03.2007 р. №0012/07/25-Z та від 25.07.2007 р. №0062/07/25-Z закінчилися, то у Банку виник обов'язок по передачі на користь Товариства протягом трьох робочих днів документів для реалізації останнім набутого права вимоги в межах здійснених виплат.

При цьому, суд відзначає, що такий обов'язок Банку по позичальнику Бабич С.М. мав бути виконаний протягом трьох робочих днів з моменту здійснення Товариством останнього страхового відшкодування за таким позичальником, тобто, до 06.10.2009 р. (оскільки така виплата мала місце після закінчення строку дії кредитного договору), а по позичальнику Білоцерківець О.О. -протягом трьох робочих днів з моменту закінчення строку дії кредитного договору, тобто, до 29.07.2009 р. (оскільки строк дії договору закінчився пізніше, ніж позивачем було здійснено останню виплату страхового відшкодування).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи не містять, а відповідачем не надано доказів виконання умов п. 11.2.9 Угоди щодо передачі на користь позивача всіх документів для реалізації останнім права вимоги в межах виплаченого страхового відшкодування.

У відповідності до п. 13.5 Угоди страхувальник зобов'язується повернути страховику суму виплаченого ним страхового відшкодування протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання наступних подій, зокрема, невиконання страхувальником своїх обов'язків з надання документів, що є в наявності страхувальника, необхідних для здійснення страховиком права вимоги до винних осіб.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання Угоди (в т.ч. п. 13.5 Угоди) недійсною матеріалами справи не містять, а відтак положення п. 13.5 Угоди є обов'язковими до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання щодо передачі на користь позивача документів, необхідних для реалізації останнім набутого права регресу, та положення ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 13.5 Угоди грошове зобов'язання Банку по поверненню на користь Товариства сум виплачених страхових відшкодувань по позичальникам Бабич С.М. та Білоцерківець О.О. у загальному розмірі 5 833,89 грн. мало бути виконано до 09.10.2009 р. по позичальнику Бабич С.М. у розмірі 5 430,88 грн. та до 03.08.2009 р. по позичальнику Білоцерківець О.О. у розмірі 403,01 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 5 833,89 грн. на підставі Угоди та Договорів. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Банком обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Банку основного боргу у розмірі 5 833,89 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 445,43 грн. нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті 5 833,89 грн. у період з 14.12.2011 р. по 14.06.2012 р. (тобто, за шість місяців, що передують подачі позову), однак суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (різновидом якої є пеня), якщо це встановлено договором або законом.

Позивач, як підставу нарахування пені, посилається на п. 11.5.1 Угоди.

Відповідно до п. 11.5.1 Угоди вразі невиконання або неналежного виконання умов цієї генеральної угоди сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України, та сплачують пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми, що підлягає сплаті, а саме, від суми страхового платежу або від суми страхового відшкодування.

Згідно із п. 8.2 Угоди страховий платіж -плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний сплачувати страховику не пізніше наступного робочого дня від дати підписання кожного договору до цієї генеральної угоди, а відповідно до п. 6.3 Угоди страхове відшкодування -страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми при настанні страхового випадку на підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту.

Тобто, сторонами в умовах Угоди було погоджено відповідальність у вигляді сплати пені виключно у випадках: невиконання Товариством зобов'язання по виплаті страхового відшкодування, передбаченого п. 6.3 Угоди; невиконання Банком зобов'язання по сплаті страхового платежу, передбаченого п. 8.2 Угоди.

В той же час, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої за невиконання відповідачем встановленого п. 13.5 Угоди обов'язку по сплаті коштів, які є відмінними від зобов'язання по сплаті страхового платежу, а будь-яких інших положень, які б передбачали нарахування пені за прострочення Банком виконання п. 13.5 Угоди, зміст Угоди не містить.

Таким чином, сторонами не було забезпечено виконання відповідачем обумовленого п. 13.5 Угоди грошового зобов'язання неустойкою у вигляді нарахування пені, а тому вимоги позивача про стягнення пені є неправомірними і задоволенню не підлягають.

Стосовно твердження позивача з посиланням на висновки Верховного Суду України про наявність у нього права вибіркового нарахування пені в межах шестимісячного строку за весь період прострочення - як за перші шість місяців прострочення, так і за шість місяців прострочення, що передують позову, суд відзначає наступне.

По-перше, з огляду на встановлення судом відсутності забезпечення сторонами в умовах Угоди виконання відповідачем обумовленого п. 13.5 Угоди грошового зобов'язання неустойкою у вигляді нарахування пені такі обставини не мають значення.

По-друге, у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на викладені положення вбачається, що за загальним правилом початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (в т.ч. пені) є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано та триває протягом шести місяців, якщо інші умови нарахування не встановлені законом або договором.

Постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 р. №3-27гс12, на яку посилається позивач, не містить іншого висновку, однак в ній вказується про можливість погодження сторонами в положеннях відповідного правочину іншого порядку нарахування пені, а мотивами скасування постанови касаційної інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення пені, що обрахована за шість місяців, які передують подачі позову, було саме передбачення сторонами в положеннях договору (п.7.10 договору поставки №06/09-754-БО-17 від 23.09.2009 р.) спеціального порядку нарахування пені (тобто, відступлення від загального правила, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

При цьому, положення Угоди не передбачають іншого ніж встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України порядку нарахування пені.

З огляду на викладене, твердження позивача про наявність у нього права вибіркового нарахування пені в межах шестимісячного строку за весь період прострочення є необґрунтованим.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 87,51 грн., нарахованих за прострочення по сплаті 5 833,89 грн. у період з червня 2011 року по травень 2012 року, та 3% річних у розмірі 175,02 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті 5 833,89 грн. у період з 14.06.2011 р. по 14.06.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Угодою строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що наведені обставини нарахування пені (застосування положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України) не застосовуються до встановленої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а відтак, враховуючи, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті 5 430,88 грн. з 10.10.2009 р. та по сплаті 403,01 грн. з 04.08.2009 р., то нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних від загальної суми прострочення у період з червня 2011 року до моменту звернення з позовом до суду є правомірним.

За перерахунком суду, з урахуванням наданого позивачем розрахунку, розміри інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті 5 833,89 грн., становлять -29,17 грн. та 175,98 грн., відповідно.

Враховуючи, що за перерахунком суду розмір інфляційних втрат, нарахованих від суми прострочення у розмірі 5 833,89 грн. за період з червня 2011 року по травень 2012 року, становить від'ємне значення, то підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

При цьому, суд відзначає, що різниця в сумі інфляційних втрат між заявленою позивачем та встановленою судом виникла у зв'язку із незастосуванням позивачем при розрахунку від'ємних індексів інфляції (за липень, серпень 2011 року та травень 2012 року), що суперечить положенням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97 р., а аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі (175,02 грн.), який є меншим, ніж визначений судом (175,98 грн.), то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення (175,02 грн.).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Банку на користь Товариства основного боргу у розмірі 5 833,89 грн. та 3% річних у розмірі 175,02 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м. Київ, бул. Верховної Ради, 7; ідентифікаційний код 21574573) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7; ідентифікаційний код 31704186) основний борг у розмірі 5 833 (п'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 02 коп., судовий збір у розмірі 1 478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 38 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -08.10.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко