Рішення № 26460438, 01.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-6/12197-2012 01.10.12

За позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До відповідача державного комунального підприємства «Житлоремфонд»

Про стягнення 113657,55 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Півень Д.О. (за дов.)

від відповідача Брюханова О.І. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду звернулося з позовом публічне акціонерне товариство «Київенерго»до державного комунального підприємства «Житлоремфонд» про стягнення з останнього 113657,55 грн., а саме: 99553,39 грн. боргу, 8848,25 грн. інфляційних та 5255,91 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриману теплову енергію у гарячій воді.

Ухвалою суду від 06.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-6/12197-2012, розгляд останньої призначено на 01.10.2012 р..

Відповідач у поданому суду відзиві зазначив, що у нього відсутня заборгованість за період з 01.11.2009 р. по 01.08.2012 р.. Так, на підставі рішення № 25 від 11.12.2001 р. Деснянської районної в м. Києві Ради другої сесії XXIII скликання, створено комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району. Згідно з розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації за №433 від 29.12.2001р. «Про створення комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва»на баланс останнього передано з 01.02.2002 р. житловий і не житловий фонд, що перебував на балансі ДКП «Житлоремфонд». З 01.02.2002 р. основною функцією державного комунального підприємства «Житлоремфонд»є робота по збору боргів минулих років з мешканців - боржників Деснянського району. З огляду на викладене, на думку відповідача, ДКП «Житлоремфонд»з 01.02.2002 р. не є споживачем послуг наданих АЕК «Київенерго». ДКП «Житлоремфонд»неодноразово письмово інформувало позивача про розірвання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, але ніякого позитивного результату дані звернення не знайшли, тому ДКП «Житлоремфонд»було змушене укласти договір доручення від 01.02.2002 р. з КП «Житлорембудсервіс», за яким споживачем послуг позивача з 01.02.2002 р. було саме КП «Житлорембудсервіс», яке повинно було й розраховуватись за послуги АЕК «Київенерго»згідно з договором-доручення. Отже, за твердженням відповідача, заборгованість, яка утворилась з 01.02.2002 р., повинна бути стягнута з КП «Житлдорембудсервіс».

Також відповідач зазначив, що борг повністю відноситься до новоствореного підприємства «Житлорембудсервіс», яке відповідно до рішення №396/6612 від 27.10.2011 р. Київської міської Ради VIII сесії VI скликання визнано правонаступником усіх майнових прав та обов'язків ДКП «Житлоремфонд».

Одночасно відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення припинення ДКП «Житлоремфонд»шляхом приєднання до КП «Житлорембудсервіс».

Судом клопотання відхилено, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України зупинення провадження у справі у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником є правом суду, а не обов'язком. Оскільки заміна однієї зі сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації відбувається відповідно до ст. 25 ГПК України, проведення реорганізації відповідача не є перешкодою для винесення рішення у справі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.04.2001 р. між АЕК «Київенерго»(правонаступник публічне акціонерне товариство «Київенерго»(постачальником) та державним комунальним підприємством «Житремофонд»(споживачем) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630014 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) його предметом є зобов'язання постачальника щодо виробництва та постачання для потреб опалення та гарячого водопостачання теплової енергії, та зобов'язання споживача її оплати.

У пункті 2.1 Договору визначено, що сторони зобов'язалися керуватися Правилами користування тепловою енергією.

Основним обов'язком постачальника, який складає предмет Договору, є обов'язок безперебійно постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення -в період опалювального сезону, а також гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження (п. 2.2.1 Договору), а споживач дотриматись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2 до Договору (п. 2.3.1 Договору).

Відповідно до п. 10 додатку 2 до Договору споживач щомісяця забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника.

Згідно зі звертанням-дорученням відповідача Договір укладено з метою постачання теплової енергії для потреб житлового будинку № 70 по вул. Бальзака в м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які, у сукупності, і визначають правову природу договору.

Предметом Договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

У зв'язку з відсутністю у будинку приладів обліку облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Нарахування відповідачу здійснювалося відповідно до п. 2.1 Договору за тарифами, встановленими та затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, визначеними в додатку 2 до Договору, та за тепловими навантаженнями та обсягами, визначеними у звертанні-дорученні про укладення Договору та в додатку 1 до Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 р..

Відповідно до п. 4.3. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буле письмово заявлено однією сторін про його припинення.

Пунктом 4.9 Договору сторони погодили випадки припинення Договору, якими є:

- взаємна згода сторін про його припинення;

- прийняття рішень господарським судом;

- ліквідація однієї зі сторін.

Одночасно пунктом 4.7 Договору чітко визначено, що договір може бути припинено тільки при повній сплаті відповідачем заборгованості.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів регламентовано ст. 188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються якщо інше не передбачено законом або договором, а сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У матеріалах справи відсутні докази розірвання договірних відносин в добровільному чи судовому порядку.

Відтак суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність між ним та позивачем договірних відносин.

Оскільки у період з 01.11.2009 р. по 01.08.2012 р. відповідач належним чином не виконував зобов'язання щодо оплати поставленої теплової енергії, в нього утворилась заборгованість на суму 99553,39 грн..

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 99553,39 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 99553,39 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 ЦК України. Інфляційна складова боргу становить 8848,25 грн. (108401,64 грн. борг з урахуванням інфляційної складової), а три проценти річних -5255,91 грн..

Суд приймає розрахунок інфляційної складової боргу та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного комунального підприємства «Житлоремфонд» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код 04543683) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 108401,64 грн. боргу з урахуванням інфляційної складової, 5255,91 грн. трьох процентів річних, 2273,15 грн. судового збору.

Рішення підписано 17.10.2012 р.

Суддя С. А. Ковтун