Рішення № 26460429, 10.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/6223-2012 10.10.12

За позовомпрокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)до1. Подільської районної у місті Києві ради 2. Фонду приватизації комунального майна Подільського району міста Києва 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіантбуд"провизнання частково недійсним рішення, визнання права власності, визнання недійсним договору та повернення майнаГоловуючий, суддя Бойко Р.В.

Судді: Ониськів О.М.

Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача 1:Ткаченко А.Т.від позивача 2:не з'явився від відповідача 1:не з'явився від відповідача 2:не з'явивсявід відповідача 3:Васюк П.П., Кібець С.В.від прокуратури:Давиденко О.В.за участю слухачів:ОСОБА_6, ОСОБА_7

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Подільської районної у місті Києві ради, Фонду приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіантбуд" (надалі -ТОВ "Авіантбуд") про визнання частково недійсним рішення, визнання права власності, визнання недійсним договору та повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що процедура приватизації нежилих приміщень №№ 17, 18, 21, 22 (літ. Е) загальною площею 111,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 18, проведена з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки підстави для приватизації такого майна шляхом його викупу були відсутні, у зв'язку з чим прокурор вказує на існування підстав для: визнання недійсним рішення Подільської районної у місті Києві ради від 26.06.2003 р. №130 в частині включення спірного майна до переліку об'єктів нерухомого майна, що перебувають у комунальній територіальної громади Подільського району міста Києва та підлягають приватизації; визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна; визнання права комунальної власності територіальної громади міста Києва на спірне майно; зобов'язання відповідача 3 повернути до комунальної власності спірне майно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.05.2012 р.

В судовому засіданні представником відповідача 3 було подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що оскаржуване рішення відповідача 1 прийнято останнім в межах наданих йому повноважень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2012 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача 1 та невиконанням сторонами вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 13.06.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2012 р. задоволено заяву прокурора та вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

07.06.2012 р. до канцелярії суду надійшла заява відповідача 1 за змістом якої останній не заперечує проти позовних вимог та просить здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 13.06.2012 р., 16.07.2012 р. та 30.07.2012 р. у зв'язку із клопотаннями сторін та невиконанням ними вимог суду розгляд справи відкладався до 16.07.2012 р., 30.07.2012 р. та 13.08.2012 р. відповідно.

В судовому засіданні 13.08.2012 р. оголошено перерву до 20.08.2012 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 20.08.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці справу №5011-48/6223-2012 передано для розгляду судді Підченку Ю.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2012 р. прийнято до провадження справу №5011-48/6223-2012 та призначено її до розгляду на 05.09.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.08.2012 р. справу №5011-48/6223-2012 передано для розгляду судді Бойку Р.В. у зв'язку із його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2012 р. справу №5011-48/6223-2012 прийнято до провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2012 р. розгляд справи вирішено здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 05.09.2012 р. для здійснення колегіального розгляду справи №5011-48/6223-2012 визначено наступний склад суду: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Ониськів О.М., Самсін Р.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2012 р. колегією суддів прийнято до провадження справу №5011-48/6223-2012 та призначено її до розгляду на 01.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2012 р. у зв'язку із клопотанням представника позивача 2 розгляд справи відкладено до 10.10.2012 р.

В судове засідання прокурор та представник позивача 1 з'явилися, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.

Представники відповідача 3 в судове засідання з'явилися, проти позову заперечують, в його задоволенні просять відмовити повністю.

Позивач 2 та відповідачі 1, 2, повідомлені про час і місце судового розгляду належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Оскільки про час і місце судового засідання позивач 2 та відповідачі 1, 2 були належним чином повідомлені, а пояснення представників позивача 2 та відповідача 1 стосовно суті спору були заслухані в попередніх судових засіданнях, то суд не вбачає наявності підстав для відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Подільської районної у місті Києві ради Х сесії ХХІV скликання від 26.06.2003 р. № 130 "Про перелік об'єктів комунальної власності району, що підлягають приватизації" затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації та викупу орендарями у 2003 році згідно додатків №№ 1, 2, 3, 4, відповідно до позиції 19 додатку №1 якого до переліку вбудованих приміщень, що підлягають викупу орендарем-інвестором було віднесено вбудовані приміщення загальною площею 111,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 18, літ. Е, покупцем яких визначено ТОВ "Авіантбуд".

09.04.2004 р. між Фондом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва (продавець) та ТОВ "Авіантбуд" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №891 (надалі -"Договір"), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив спірне майно.

Спір у справі стосується законності приватизації спірного майна.

Прокурор вказує, що відповідачем 3 не було здійснено невід'ємного поліпшення спірного майна, яке неможливо відокремити без завдання йому шкоди, вартістю не менше як 25% від його залишкової вартості, а тому визначення відповідачем 1 способу приватизації спірного майна шляхом викупу є незаконним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позов прокурора не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.

Пунктом 1 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що Державна програма приватизації на 2000 - 2002 роки (далі - Програма) визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

У відповідності до п. 51 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Тобто, наведеними положеннями встановлено обставини, при настанні яких у орендаря державного чи комунального майна виникає переважне право на його викуп у випадку прийняття відповідним органом приватизації рішення щодо відчуження такого майна шляхом його приватизації.

Отже, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 р. №14-рп/2000 орендар має право вимагати від органу приватизації встановити спосіб приватизації орендованого майна шляхом його викупу.

Однак, наведені обставини не виключають права відповідного органу приватизації самостійно встановити будь-який спосіб приватизації (в т.ч. шляхом викупу) за відсутності ініціативи орендаря, яким набуто переважне право викупу такого майна з огляду на наступне.

Пунктом 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

У відповідності до частин 5, 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою

З огляду на викладене вбачається, що умови приватизації комунального майна територіальної громади (в т.ч. визначення способу) визначаються відповідним органом місцевого самоврядування.

В даному випадку спірне майно на момент його приватизації належало до комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва, а тому особою, наділеною правом визначення доцільності, порядку та умов приватизації такого майна виступала саме Подільська районна у місті Києві рада.

Наведене знайшло своє відображення в положеннях ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) за змістом якої Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

У відповідності до ст.ст. 3, 7 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом, а обрання способу здійснюється шляхом затвердження уповноваженим органом відповідних переліків об'єктів із визначенням конкретного способу приватизації.

За змістом п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 р. №14-рп/2000 доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.

Із змісту ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) вбачається, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

З огляду на викладене вбачається, що при прийнятті Подільською районною у місті Києві радою оскаржуваного рішення остання була наділена правом самостійно на власний розсуд обирати той чи інший спосіб приватизації спірного майна (в т.ч. шляхом викупу), не залежачи від наявності чи відсутності у орендаря переважного права викупу такого майна.

Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2010 р. у справі №3/217-36/192, який при вирішенні аналогічного спору зазначив, що положення п. 51 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", не виключають можливість органу приватизації застосовувати процедуру викупу в інших випадках приватизації.

З огляду на викладене, наведені прокурором обставини не дають підстав для висновку про незаконність проведеної приватизації спірного майна, шляхом його викупу, та як наслідок не свідчать про наявність підстав для скасування рішення відповідача 1 про приватизацію спірного майна та визнання договору купівлі-продажу такого майна недійсним, а тому в задоволенні позову в наведених частинах необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст.ст. 22, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент укладання оскаржуваного договору) право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації.

Право власності відповідача 3 на спірне майно підтверджується договором купівлі-продажу приміщення від 09.04.2004 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованим в реєстрі за №891, підстав для визнання недійсним якого судом не встановлено, а тому вимоги прокурора про визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права комунальної власності на таке майно є необґрунтованими.

Оскільки судом не встановлено наявності підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, то підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача 3 вчинити дії, які є похідними від вимоги про визнання вказаного договору недійсним, відсутні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ні прокурором, ні позивачами не доведено, а судом не встановлено невідповідності проведеної процедури приватизації спірного майна та укладеного між відповідачами 2, 3 договору купівлі-продажу такого майна положенням законодавства України з наведених у позові підстав.

За таких обставин, в задоволенні позову прокурора в частині вимог до відповідачів 1 та 3 необхідно відмовити.

Стосовно заявлених позовних вимог до відповідача 2 суд відзначає наступне.

Із договору купівлі-продажу спірного майна вбачається, що ідентифікаційним кодом Фонду приватизації комунального майна Подільського району міста Києва є 26200699, а згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщених на веб-сайті Єдиного державного реєстру http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», доступ до якого впроваджено відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 р., особа з таким ідентифікаційним кодом припинена в результаті її ліквідації за рішенням засновників, про що 11.07.2012 р. було здійснено відповідну реєстраційну дію.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Таким чином, провадження у даній справі в частині позовних вимог до Фонду приватизації комунального майна Подільського району міста Києва підлягає припиненню.

Статтею 68 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Згідно із п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. №16 враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для задоволення позову прокурора, то потреба у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на спірне майно відпала.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування раніше вжитих заходів до забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 68, п. 6 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог до Фонду приватизації комунального майна Подільського району міста Києва припинити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. В іншій частині в задоволенні позову прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити.

3. Скасувати заходи до забезпечення позові, які вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2012 р. у справі №5011-48/6223-2012.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -12.10.2012 р.

Головуючий, суддя Р.В. Бойко

Судді: О.М. Ониськів

Р.І. Самсін