Рішення № 26460077, 04.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.12 р. Справа № 5006/47/39/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, ВАТ «Укргідроенерго»; код ЄДРПОУ - 32402870) в особі Донецького філіалу (83114, місто Донецьк, вулиця Щорса, будинок № 87; код ЄДРПОУ - 26390719)

до Державного підприємства «Дзержинськвугілля» (85200, Донецька обла?сть, місто Дзержинськ, вулиця Октября, будинок № 19; код ЄДРПОУ - 33839013)

про стягнення 76 977 818,33 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Удовенко К.В., яка діє на підставі довіреності б/н від 20.10.2011

від відповідача: Прудніков Р.М., який діє на підставі довіреності б/н від 30.12.2010

С У Т Ь С П О Р У :

Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі? Донецького філіалу звернулося до господарського суд?у Донецької області з позовом?, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 73 116 376,60 гривень, за реактивну електроенергію у розмірі 228 504,11 гривень, за перевищення договірної величини споживання електричної потужності у розмірі 278 522,62 гривень, пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 2 653 406,78 гривень, три відсотки річних у розмірі 525 913,42 гривень, суму інфляційних нарахувань у розмірі 175 094,80 гривень, а всього 76 977 818,33 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилає?ться на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 17/05-1/15 від 01 січня 2005 року та додаткових угод до зазначеного договору, що є невід'ємними його частинами.

Позивач нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 526, 625 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України «Про електроенергетику».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 червня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 17 липня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17 липня 2012 року розгляд справи відкладено до 01 серпня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням вимог ухвали суду від 26 червня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 22 серпня 2012 року у зв'язку із необхідністю проведення звірки взаємних розрахунків та клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 серпня 2012 року за клопотанням представника відповідача продовжено строк вирішення спору на 15 днів, та розгляд справи відкладено до 06 вересня 2012 року.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 05 вересня 2012 року у зв'язку із знаходженням судді Фурсової С.М. у відпустці, справу № 5006/47/39/2012 передано на розгляд судді Сажневій М.В.

06 вересня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 04 жовтня 2012 року.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 24 вересня 2012 року у зв'язку з виходом з відпустки судді Фурсової С.М., справу № 5006/47/39/2012 передано на розгляд судді Фурсової С.М.

04 жовтня 2012 року, до початку розгляду справи представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі. При цьому зазначає, що відповідач знаходиться в дуже скрутному фінансовому становищі, кредиторська заборгованість підприємства складає 749 148 тисяч гривень. З грудня 2011 року підприємства, які видобувають коксове вугілля відчули різке падіння на вугільну продукцію. На цей час на складах відповідача знаходиться більше 55 тисяч тонн невідвантаженого та нереалізованого вугілля. Обсяги товарної продукції у грошовому виразі станом на 01 серпня 2012 року склали - 132 948 тисяч гривень, а державна підтримка на покриття витрат з собівартості склала - 234 346 тисяч гривень. Систематичне недофінансування на рівні 35-40 % від розрахункової державної підтримки на покриття витрат з собівартості, призвело до збитків за сім місяців 2012 року у сумі 63 198 тисяч гривень. Витрати на виробництво склали - 430 492 тисяч гривень. В зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати, зростання тарифів на електричну енергію, збільшення ціни на матеріали, обладнання та послуги, зменшення ціни на вугільну продукцію та відсутність її реалізації призвели до того що відповідач несе збитки. З огляду на це, представник відповідача просить зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань на 50 %.

Представник позивача Удовенко К.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Прудніков Р.М. в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Просив, у разі задоволення позовних вимог, зменшити розмір пені на 50 %.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частиною другою статті 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту сьомого статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 01 січня 2005 року між Державним підприємством «Укренерговугілля» (далі - позивач або постачальник) та Державним підприємством «Донецька вугільна коксова компанія» (далі - відповідач або споживач) було укладено договір № 17/05-1/15 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 9.5 Договору, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2005 року.

Наказом Міністерства палива та енергетики № 372 від 08 серпня 2005 року було реорганізовано діяльність Державного підприємства «Донецька вугільна кокосова компанія» шляхом виділу з його складу ОП «Шахта імені Е.Ф. Дзержинського», ОП «Шахта «Південна», ОП «Шахта «Торецька» та ОП «Шахта «Північна» та приєднання їх до складу Державного підприємства «Дзержинськвугілля».

Так, додатковою угодою до договору № 17/05-1/15, укладеної між сторонами 01 листопада 2005 року, внесено зміни до преамбули Договору, та споживачем у Договорі визнано - Державне підприємство «Дзержинськвугілля».

Наказом Міністерства палива та енергетики № 404 від 17 серпня 2007 року було реорганізоване шляхом перетворення Державного підприємства «Укренерговугілля» на Відкрите акціонерне товариство «Укренерговугілля».

Відкрите акціонерне товариство «Укренерговугілля», є правонаступником Державного підприємства «Укренерговугілля», утвореного відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики № 83 від 13 лютого 2003 року (пункт 3.3 Статуту Відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля»).

Наказом Міністерства палива та енергетики № 557 від 13 листопада 2008 року було реорганізовано шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля» на Державне підприємство «Регіональні електричні мережі».

Державне підприємство «Регіональні електричні мережі», є правонаступником Державного підприємства «Укренерговугілля», утвореного відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики № 83 від 13 лютого 2003 року (пункту 1.3 Статуту Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»).

Так, протоколом розбіжностей від 14 лютого 2008 року до додаткової угоди від 29 січня 2008 року, внесено зміни до пункту 9.5 Договору, та строк дії договору пролонговано до 31 грудня 2009 року.

Додатковою угодою від 01 січня 2010 року до Договору, пункт 9.5 Договору викладено в наступній редакції: «Цей Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2010. Договір уважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Розірвання договору, перегляд його умов, внесення доповнень може бути здійснено і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України та ПКЕЕ».

Відтак, усі зміни до Договору узгоджувались сторонами в додаткових угодах та протоколах, які підписувались сторонами без розбіжностей.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання на адреси сторін заяв про припинення Договору, та представниками сторін підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору було пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Згідно умов Договору відповідач (споживач) зобов'язався: виконувати умови Договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку 22 «Порядок розрахунків» та Додатку 3 «Зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з Додатком 5 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії» (пункти 2.2.1, 2.2.3, 2.2.4 Договору).

Позивач (постачальник) зобов'язався: виконувати умови Договору; постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в межах 129 588 кВА приєднаної (дозволеної) до використання потужності в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 Договору (Додаток 1 «Обсяги постачання електричної енергії та потужності споживачу та субспоживачу») (пункти 2.1.1, 2.1.2 Договору).

Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що постачальник має право одержувати від споживача своєчасну плату за електричну енергію, що поставлена чи постачається за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі відповідно до умов цього Договору та законодавства України.

Відповідно до актів прийому-передачі за Договором, підписаних уповноваженими особами та скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв:

- реактивну енергію на суму 113 153,80 гривень (акт № 00004 від 31.01.2012);

- активну енергію на суму 22 162 596,02 гривень (акт № 00003 від 31.01.2012);

- реактивну енергію на суму 112 787,20 гривень (акт № 00030 від 29.02.2012);

- активну енергію на суму 21 196 297,53 гривень (акт № 00028 від 29.02.2012);

- реактивну енергію на суму 108 583,11 гривень (акт № 00057 від 31.03.2012);

- активну енергію на суму 21 346 735,94 гривень (акт № 00056 від 31.03.2012);

- активну енергію на суму 19 121 379,13 гривень (акт № 00088 від 30.04.2012).

Пунктом 3 Додатку 22 «Порядок розрахунків» до Договору визначено, що споживач здійснює оплату спожитої електроенергії в розрахунковому періоді (місяці) активної електроенергії на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання у наступному порядку:

- перший авансовий платіж до 10 числа розрахункового місяця у розмірі 30 % від вартості очікуваного споживання;

- другий авансовий платіж до 20 числа розрахункового місяця у розмірі 30 % від вартості очікуваного споживання;

- третій авансовий платіж до 30 (31) числа розрахункового місяця у розмірі 40 % від вартості очікуваного споживання.

Сума, яка була сплачена споживачем в розрахунковому періоді понад поточну оплату вартості електричної енергії зараховується як погашена заборгованість споживача перед постачальником за минулі періоди (починаючи з заборгованості з найдавнішим терміном виникнення) з урахуванням ПДВ.

Відповідач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановкою споживача згідно з Додатком 5 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії» (пункт 2.2.4 Договору).

Крім того, факт споживання відповідачем активної та реактивної електричної енергії підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про використання електроенергії.

Сторонами в пункті 2.2.2 Договору визначено, що відповідач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії та потужності згідно з умовами розділу 5 цього Договору.

Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний календарний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії споживачем та субспоживачем. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії не наступний рік встановлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року (пункт 5.1 Договору).

Згідно лімітного повідомлення № 296/27/2 від 16 січня 2012 року (яке є невід'ємною частиною Договору) відправленого на адресу відповідача, договірна (гранична) потужність в годині ранкового та вечірнього максимуму енергосистеми визначена в обсязі 14 919 кВт. Факт отримання цього повідомлення відповідачем, підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про поштове відправлення.

З актів контролю електричної потужності вбачається, що відповідачем було перевищено доведені позивачем величини електричної потужності.

У зв'язку з перевищенням відповідачем договірної величини потужності, позивачем було здійснено розрахунок двократної вартості електроенергії, та складено акт прийому-передачі за Договором № 00029 від 15 лютого 2012 року, який підписаний уповноваженими особами сторін та скріплених їх печатками на суму 278 522,62 гривень.

Згідно статті 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 1.3 Правил користування електричною енергією (далі - Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Вартість електроенергії розраховується згідно тарифів, які формуються згідно порядку, затвердженого Постановою НКРЕ від 22 січня 2001 року № 47 «Про затвердження Порядку формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом».

Відповідно до пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24 березня 1999 року, споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частиною п'ятою та шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

Так, частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про електроенергетику», у разі перевищення договірних величини електроспоживання споживач (відповідач) зобов'язаний сплатити постачальнику (позивачу) двократну вартість електричної енергії різниці фактично спожитої та встановленою договірною величиною електроспоживання.

Абзацом першим пункту 6.14 ПЕЕН встановлено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта приймання-передачі електричної енергії.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як впливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої у постановах від 06.06.2012 № 6-49цс12; від 14.11.2011 № 6-40цс11, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу електроенергію (активну та реактивну), що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами приймання - передачі, звітами про використання електричної енергії, а відповідач порушив умови Договору та здійснив оплату за поставлену електроенергії не у повному обсязі, а також перевищив договірну величину електричної потужності.

Перевіривши суму заборгованості, господарський суд приходить до висновку, що пред'явлена відповідачу заборгованість за спожиту активну та реактивну електроенергію, за перевищення договірної величини електричної потужності позивачем нарахована вірно.

Крім того, заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 73 116 376,60 гривень, за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 228 504,11 гривень, за перевищення договірної величини електричної потужності у розмірі 278 522,62 гривень, визнана відповідачем у повному обсязі.

З урахуванням тієї обставини, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верхового Суду України від 25.03.2002 у справі № 8/606, три відсотки річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Інфляційні та три відсотки річних не є додатковими вимогами за законодавством. Стягнення з боржників інфляційних нарахувань та відсотків річних на існуючу заборгованість за невиконаними ними зобов'язаннями є обґрунтованим.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

На підставі вищезазначених норм права позивач просить стягнути з відповідача:

1) три відсотки річних за період з 04 лютого 2012 року по 08 червня 2012 року у розмірі 525 913,43 гривень;

2) інфляційні нарахування у розмірі 175 094,80 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Таким чином, приписи чинного законодавства не заперечують можливості звернення позивача з вимогою про стягнення з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також відсотків від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, зокрема, і після погашення несвоєчасно сплаченої заборгованості.

Сторонами в пункті 4.2.1 Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених Додатком 22 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а сама боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 04 лютого 2012 року по 08 червня 2012 року у розмірі 2 653 406,78 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні розглянуто клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 %.

В обґрунтування свого клопотання представник відповідача посилається на той факт, що Державне підприємство «Дзержинськвугілля» знаходиться в дуже скрутному фінансовому становищі, кредиторська заборгованість підприємства складає 749 148 тисяч гривень. З грудня 2011 року підприємства, які видобувають коксове вугілля відчули різке падіння на вугільну продукцію. На цей час на складах відповідача знаходиться більше 55 тисяч тонн невідвантаженого та нереалізованого вугілля. Обсяги товарної продукції у грошовому виразі станом на 01 серпня 2012 року склали - 132 948 тисяч гривень, а державна підтримка на покриття витрат з собівартості склала - 234 346 тисяч гривень. Систематичне недофінансування на рівні 35-40 % від розрахункової державної підтримки на покриття витрат з собівартості, призвело до збитків за сім місяців 2012 року у сумі 63 198 тисяч гривень. Витрати на виробництво склали - 430 492 тисяч гривень. В зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати, зростання тарифів на електричну енергію, збільшення ціни на матеріали, обладнання та послуги, зменшення ціни на вугільну продукцію та відсутність її реалізації призвели до того що відповідач несе збитки.

Представник позивача заперечувала проти зменшення суми пені.

Відповідно до вимог статті 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є державним підприємством та зазначає збитки, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково, та суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 25 % (663 351,70 гривень).

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 1 990 055,08 гривень.

В ході розгляду спору, господарським судом розглянуто клопотання відповідача про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи.

Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування

З огляду на приписи статті 41 ГПК України, та той факт, що вирішення даного спору по суті не потребує спеціальних знань, а матеріалів справи достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 611, 612, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 67, 179, 193, 216-218, 230, 231, 233 ГК України, п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24 березня 1999 року, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», керуючись ст. ст. 25, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» (85200, Донецька область, місто Дзержинськ, вулиця Октября, будинок № 19; код ЄДРПОУ - 33839013, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецького філіалу (83114, місто Донецьк, вулиця Щорса, будинок № 87; код ЄДРПОУ - 26390719, відомості про рахунки в установах банків відсутні) заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 73 116 376,60 гривень, за реактивну електроенергію у розмірі 228 504,11 гривень, за перевищення договірної величини споживання електричної потужності у розмірі 278 522,62 гривень, пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 1 990 055,08 гривень, три відсотки річних у розмірі 525 913,42 гривень, суму інфляційних нарахувань у розмірі 175 094,80 гривень, а всього 76 314 466 (сімдесят шість мільйонів триста чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 63 копійки.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» (85200, Донецька область, місто Дзержинськ, вулиця Октября, будинок № 19; код ЄДРПОУ - 33839013, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецького філіалу (83114, місто Донецьк, вулиця Щорса, будинок № 87; код ЄДРПОУ - 26390719, відомості про рахунки в установах банків відсутні) судовий збір у розмірі 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) 00 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 04.10.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2012.

Суддя Фурсова С.М.