Рішення № 26460065, 15.10.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" жовтня 2012 р. Справа № 6/5007/1054/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Дамар" (м.Луцьк Волинська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факториал" (м. Коростень Житомирська область)

про стягнення 72126,74 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 72126,74грн. заборгованості за неналежне виконання договору поставки №02-11.11 від 02.11.2011р., з яких: 66532,05грн. - основний борг, 5594,69грн. - пеня.

Позивач в судове засідання не з'явився, за допомогою факсимільного зв'язку надіслав клопотання про розгляд справи без участі представник позивача за наявними матеріалами. Також надіслав довідку про стан заборгованості відповідача на день розгляду справи та акт звірки заборгованості від 12.10.12р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.10.12р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2011 року між Приватним підприємством "Дамар" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факториал" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №02-11.11 (а.с.13-16), за умовами якого постачальник зобов'язується відповідно до умов цього договору поставити та передати у власність покупця паперово-картонну продукцію (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).

Найменування, характеристики (марка, розміри тощо) товару, ціна за одиницю товару по позиціях, поставка якого здійснюється у відповідності до цього договору, вказується у специфікаціях або видаткових накладних. Специфікація може містити додаткові умови щодо організації перевезення товару постачальником, зокрема пункти завантаження чи розвантаження товару, вид транспорту (п.1.2 договору).

Загальна сума договору визначається сумою всіх накладних, згідно яких товар буде передано покупцеві в період його дії (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 договору найменування та кількість товару, що підлягає поставці, зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Передача товару покупцеві оформляється шляхом підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, або товарно-транспортної чи залізничної накладної (п.3.11 договору).

Ціна на товар є договірною, узгоджується сторонами при поданні замовлення, і вказується в накладних (п.4.1 договору).

Згідно п.4.2 договору поставки покупець здійснює оплату за товар в такому порядку:

- попередня оплата в розмірі 25% від вартості замовленої партії товару;

- остаточний розрахунок за поставлену партію товару: протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту здійснення поставки товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Вартість товару визначається з врахуванням ПДВ та вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п.4.3 договору).

На виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивачем здійснено поставку гофроящика формату 380х253х228 з марки картону П-31 К у кількості 17880 шт., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000020 від 23.11.2011р. на суму 86532,05грн. (а.с.6).

Відповідачем здійснено частково розрахунок за поставлений товар в загальній сумі 20 000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с.17-21).

Таким чином, на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 66532,05 грн. (86532,05-20000,00).

18.07.2012 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою погашення заборгованості за договором поставки №02-11.11 від 02.11.2011р.

Однак, відповіді на претензію відповідачем надано не було, заборгованість не погашено.

В зв'язку з несплатою заборгованості відповідачем в добровільному порядку заявлено позов до суду про стягнення заборгованості.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору 02.11.2011 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 66532,05грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов’язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням часткових оплат товару, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 5431,53грн., зокрема, нарахованої:

- в сумі 2108,23грн. за період з 14.12.11р. по 17.02.12р. на суму заборгованості 76532,05грн.;

- в сумі 1761,91грн. за період з 18.02.12р. по 17.04.12р. на суму заборгованості 71532,05грн.;

- в сумі 797,91грн. за період з 18.04.11р. по 16.05.12р. на суму заборгованості 69532,05грн.;

- в сумі 763,48грн. за період з 17.05.12р. по 14.06.12р. на суму заборгованості 66532,05грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5431,53грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 163,16грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 66532,05грн. основного боргу та 5431,53 грн. пені, обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факториал" (11510, Житомирська область, м.Коростень, вул.Шатрищанська, 67, код 32680198)

- на користь Приватного підприємства "Дамар" (43020, Волинська область, м.Луцьк, вул.Електроапаратна, 6, код 36180915) - 71963,58 грн. заборгованості, з яких: 66532,05грн. - основний борг, 5431,53 грн. - пеня, а також 1605,86 грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з повід.)