Рішення № 26459997, 15.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.12 р. Справа № 14/77

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення неустойки в розмірі 120140,47грн. за прострочення повернення майна

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Нікульська А.О. (за довіреністю №130 від 14.12.2011р.);

від Відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю №594 від 26.04.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 14.04.2010р. на 28.04.2010р., проте 28.04.2010р.провадження по справі було зупинено та поновлено лише 01.10.2012р. з призначенням до розгляду на 15.10.2012р.

У судовому засіданні 15.10.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 120140,47грн. за прострочення повернення майна.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на користування Відповідачем майном після припинення 31.01.2009р. у зв'язку із закінченням строку та відмовою від подальшого автоматичного продовження договору оренди №2434/06 від 15.02.2006р. та нарахування у зв'язку із неповерненням такого майна неустойки за період з лютого 2009р. (17 днів) по грудень 2009р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №2434/06 від 15.02.2006р. з додатками та додатковими угодами, листи №20-06-04-01031 від 02.02.2009р., №20-06-03-13231 від 27.11.2009р., довідку про нарахування неустойки, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 611, 638, 785 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, ст.ст. 18, 19, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Відповідач надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 31,34-38, 50-58)

У судове засідання 15.10.2012р. представник Позивача з'явився, підтримав заявлені вимоги, тоді як представник Відповідача усно проти задоволення вимог заперечив, посилаючись на результати вирішення спору в межах справи №39/101пд.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2006р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди №2432/2006 (а.с.а.с. 5-8), згідно п.1.1, 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 266,30кв.м., що розташовані за адресою: 83006, АДРЕСА_1 та знаходяться на балансі Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно звіту про незалежну оцінку станом на 30.09.2005р. - 219246 грн., для виготовлення та реалізації ювелірних виробів, строком на 360 днів - до 10.02.2007р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - грудень 2005р. - становить 2822,79 грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, з розподілом між Державним бюджетом та Балансоутримувачем у співвідношенні 70% на 30% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

За умовами п. 10.3 договору зміни і доповнення або розірвання договору допускаються за взаємною згодою сторін. Змінити та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Пунктом 10.6. договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення його строку чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той саме термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором. В свою чергу, за змістом п. 10.8 чинність договору припиняється і у разі закінчення строку, на який його було укладено.

15.02.2006р. відповідно до умов п.п. 2.1., 2.5. договору приміщення було передано в оренду Позивачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.10).

В подальшому сторонами були підписані додаткові угоди №1 від 28.02.2007р.(а.с.12), №2 від 18.06.2007р. (а.с.14), №3 від 25.04.2008р. (а.с.16) до вказаного договору оренди, якими сторони дійшли згоди про зміну розміру орендної плати, а останньою змінили реквізити сторін.

Листом від 02.02.2009р. №20-06-04-01031 (а.с.17) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області повідомило Орендаря про закінчення терміну дії договору оренди №2434/2006 від 15.02.2006р. та вимагало повернення орендованого державного майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі. Вказаний лист згідно повідомлення про вручення поштового відправлення було отримано ОСОБА_1 особисто 11.02.2009р. (а.с.18).

В подальшому листом №20-06-03-13231 від 27.11.2009р. (а.с.а.с.19, 20) Орендодавець зауважив про необхідність повернення майна та нарахування неустойки за користування майном за весь час прострочення. Вказаний лист згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.21) було надіслано 30.11.2009р. і отримано Відповідачем 07.12.2009р.

Посилаючись на припинення внаслідок закінчся строку дії договору та вказаних заперечень Орендодавця проти його подальшої автоматичної пролонгації з 31.01.2009р., Позивач, нарахувавши за період з 12 лютого 2009р. по грудень 2009р. неустойку в сумі 120140,47 грн.

Відповідач проти позову усно заперечував, посилаючись на результати вирішення спору в межах справи №39/101пд.

Наразі, як вбачається із змісту рішення Господарського суду Донецької області від 23.12.2010р. у справі №39/101пд (а.с.а.с.51-53), яке в порядку ст.ст. 85, 105 Господарського процесуального кодексу України набуло законної сили після апеляційного перегляду 15.02.2011р. (а.с.а.с.54-56) позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк до Регіонального відділення фонду державно майна України по Донецькій області м. Донецьк про визнання права на користування нерухомим державним майно - нежитловими вбудованими приміщеннями загальною площею 266,30 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1, на підставі договору оренди № 2434/2006 від 15.02.2006р. у період з 31.01.2009 р. по 26.01.2010 р. були задоволені.

За результатами касаційного перегляду згідно постанови Вищого господарського суду України від 14.06.2011р. судові акти попередніх інстанцій залишені без змін (а.с.а.с.57, 58).

Виходячи із змісту вказаного рішення між тим ж сторонами, що і у розглядуваній справі №14/77, судом було встановлено факт продовження орендних правовідносин за договором оренди № 2434/2006 від 15.02.2006р. і після 31.01.2009р. - до 26.01.2010р. внаслідок автоматичної пролонгації на той же строк і на тих же умовах через не доведення до відома Орендаря у встановленому порядку волевиявлення Орендодавця стосовно заперечень проти такого подальшого продовження (неналежність поштового повідомлення №12742676 за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи як доказу надсилання Орендарю заяви про припинення договору).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у зв'язку із відмовою від подальшого продовження договору.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди № №2434/2006 від 15.02.2006р.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов'язаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №2434/2006 від 15.02.2006р. є належною підставою для виникнення у останнього прав відносно володіння та користування об'єктом оренди та обов'язку із повернення цього об'єкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі - користуватися об'єктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Частина 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, у якості однієї з підстав припинення орендних правовідносин. Водночас, положення п.10.6 договору, а також приписи ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" і ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України передбачають можливість за певних умов автоматичного продовження орендних правовідносин між сторонами на той же строк і на тих же умовах після закінчення визначеного строку дії договору.

Виходячи із встановлених в межах справи №39/101пд фактичних обставин, які мають преюдиціальне значення для розглядуваної справи у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, орендні правовідносин між сторонами були продовжені і після 31.01.2009р. В свою чергу, відсутність в матеріалах доказів припинення таких правовідносин у будь-який інший передбачений діючим законодавством спосіб в період нарахування стягуваної неустойки з 12.02.2009р. по 31.12.2009р., зумовлює висновок про наявність у Відповідача права володіти та користуватися об'єктом оренди в межах означеного строку, і, як наслідок - відсутність у нього обов'язку, а у Позивача - кореспондуючого такому обов'язку права - відносно повернення об'єкту оренди.

Відсутність обов'язку унеможливлює прострочення в його виконанні у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а отже - і порушення з боку Відповідача в контексті розглядуваного спору, а також - відсутність передбаченого у якості наслідку такого порушення у розумінні ст.ст. 611, 785 цього Кодексу права Позивача нараховувати та вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь користування майном після припинення договору.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

- наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу);

- порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

- належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Беручи до уваги встановлене судом на підставі преюдиціальних обставин, доказове значення яких в силу статусу чинного судового рішення згідно ст.ст. 124, 129 Конституції України не може бути піддане сумніву в межах розглядуваної справи будь-якими аргументами, окрім судового акту про скасування рішення Господарського суду Донецької області від 23.12.2010р. у справі №39/101пд, відсутність (встановлену) захищуваного Позивачем суб'єктивного права і порушення такого права з боку Відповідача, зумовлює відмову у задоволені позову у повному обсягу.

Оскільки Заявник позову у встановленому порядку був звільнений від сплати державного мита на момент подання позову, остільки судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з нього не стягуються та розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення неустойки в розмірі 120140,47грн. за прострочення повернення майна.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.10.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2012р.

Суддя Попков Д.О.