Рішення № 26459906, 11.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.12 р. Справа № 5006/47/79/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 00191129)

до Державного підприємства «Донецька залізниця» (83048, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок № 68; код ЄДРПОУ - 01074957)

про стягнення 1 208,91 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Шевелев В.Г., який діє на підставі довіреності б/н від 23.12.2011

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулося до го?сподарського суду Донецької? області з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» збитки у розмірі 1 208,91 гривень.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що піввагон № 65759805 на станцію призначення прибув з недостачею дрібняку коксового в кількості 2 250 кг., яка підтверджена складеним комерційним актом серії БН № 699563/28 від 25 березня 2012 року. На думку позивача вина перевізника (відповідача) полягає у тому, що він не забезпечив схоронність вантажу під час його перевезення.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 серпня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 серпня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 22 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 27 вересня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням вимоги ухвали суду від 14 серпня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27 вересня 2012 року розгляд справи відкладено до 11 жовтня 2012 року у зв'язку із заявленим представником відповідача клопотанням про надання часу для підготовки письмового відзиву.

Представник позивача Шевелев В.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

22 березня 2012 року публічним акціонерним товариством «Євраз Дніпродзержинський КХЗ» (вантажовідправник) на адресу публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоотримувач) у піввагоні № 65759805 за залізничною накладною № 47350582, зі станції Правда Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відправлено дрібняк коксовий, масою 48900 кг.

Згідно накладної № 47350582 вантаж завантажено у вагон вантажовідправником. Вантаж розміщено і закріплено згідно § 1, 2, 3, 6 розділу 2ТУ правильно. Марковано вапном (а.с. 10).

З матеріалів справи вбачається, що позивач є покупцем дрібняку коксового на підставі договору поставки № ДУК-03/12-2-м від 30 грудня 2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» та публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (а.с. 13-18).

На станцію призначення - Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, вагон прибув 24 березня 2012 року.

25 березня 2012 року за наслідками комісійного переважування вагону № 65759805, було складено комерційний акт серії БН № 699563/28 (а.с. 9), з якого вбачається, що:

- вага дрібняку коксового визначена відправником на 200-тонних вагах: брутто не зазначено, тара складає 23 200 кг, нетто складає 48 900 кг;

- вантаж фактично прибув навалом;

- навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 200 мм, пагорбнообразно;

- вантаж маркірований вапном;

- над 1 люком є поглиблення 2 500 мм х 1 800 мм х 1 500 мм в глиб вагону;

- відправником вантажу усунуті конструктивні зазори над 1 люком із правої сторони по ходу потяга до 10 мм;

- течія вантажу відсутня;

- вагон прибув у технічному відношенні справним;

- двері і люки вагона справні та закриті;

- при переважування вага вагону встановлено, що брутто становить 69 850 кг, тара становить 23 200 кг, нетто становить 46 650 кг, що менш на 2250 кг., ніж зазначено у документах.

Комерційний акт підписаний належними особами, зокрема начальником станції, двома прийомоздавачами, один з яких старший, та однією особою з боку вантажоодержувача.

Відповідно до частини першої статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до частини третьої статті 909 ЦК України та частини другої статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно частини другої статті 924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно частини першої статті 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно статті 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до частини першої статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом «а» частини другої статті 129 встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Частиною першою статті 31 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001 встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Абзацом 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000 встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, піввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що вантаж був маркований розчином вапна, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Крім того, пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» № 04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Досліджений у судовому засіданні комерційний акт серії БН № 699563/28, який був складений на станції Маріуполь-Сортувальний, свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу виявлено не було, про наявність будь-яких зазорів у вагоні залізницею не зазначалось, що свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Відповідно до частини третьої статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною першою статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до частини другої статті 114 Статуту залізниць України, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу, якого не вистачає у піввагоні № 65759805, з урахуванням норми недостачі (суми норми природної втрати маси вантажу) становить 1 208,91 гривень, із розрахунку 2 250 кг - (48 900 кг х 2 %) х 792,00 гривень, де:

2 250 кг - маса недостачі вантажу, відповідно до комерційного акту серії БН № 699563/28 від 25.03.2012;

48 900 кг - маса вантажу у піввагоні № 65759805;

2 % - норма природної втрати маси вантажу зданого до перевезення (пункт 27 Правил видачі вантажів, затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644);

792,00 гривень без ПДВ - вартість 1 тони вантажу, згідно рахунку № 403 від 22.03.2012 (а.с. 12).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталася внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Відповідачем не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від нього причин.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 909, 920, 924 ЦК України, ст. ст. 307, 314 ГК України, ст. ст. 12, 23 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. ст. 31, 110, 113-115, 129 Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001, Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000 керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерн?ого товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83048, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок № 68; код ЄДРПОУ - 01074957, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 00191129, рахунок № 26002962487612 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ банку - 4282829) збитки у розмірі 1 208,91 гривень, судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень, а всього 2 818 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять) гривень 41 копійка.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 11.10.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2012.

Суддя Фурсова С.М.