Ухвала суду № 26457024, 10.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р. Справа № 45123/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.

з участю секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-1" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

15.03.2011 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-1» звернувся до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь за №0000042310/0 та №0000052310/0 від 07.02.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», Цивільного кодексу України на підставі хибних висновків про нікчемність угоди між позивачем та приватним підприємством «Реноваціо» на поставку в вересні 2008 року бітуму дорожнього на суму 124011,20 гривень виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначив зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 32295 гривень у зв'язку із виключенням витрат понесених по даній угоді із складу валових витрат позивача та визначив 25832 гривні зобов'язань з сплати податку на додану вартість, у зв'язку із виключенням із складу податкового кредиту цього податку розміру податку сплачено за вказаною угодою, а також безпідставно нарахував штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0000042310/0 від 07.02.2011 року про визначення податкових зобов'язань товариству з обмеженою відповідальністю «Калина-1» з сплати податку на прибуток в розмірі 32295 гривень та податкове повідомлення-рішення за №0000052310/0 від 07.02.2011 року про визначення податкових зобов'язань товариству з обмеженою відповідальністю «Калина-1» з сплати податку на додану вартість в розмірі 25835 гривень.

Представник Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що згідно листа №10439/7/26 від 31.07.2009 ВПМ Кременчуцької ОДПІ повідомленого ПП «Реноваціо» зареєстроване в Кременчуцькій ОДПІ 14.12.2005 року, основний та фактичний вид діяльності: оптова торгівля нафтопродуктами (бітумом нафтовим дорожнім). В ході розшуку посадових осіб ПП «Реноваціо» встановлено, що директор, головний бухгалтер та засновник підприємства гр. ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний громадянин в м. Кременчук не проживає. Крім того, підприємство за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, в зв'язку з цим має стан 23 - «місцезнаходження не встановлено». Також встановлено, що фактично діяльність підприємства здійснювалась в період 2008 року, тобто тоді коли директором та головним бухгалтером підприємства був гр. ОСОБА_2 В ході допиту гр. ОСОБА_2 по кримінальній справі № 08328166 за ч. 2 ст.205 КК України (к/с порушена по контрагенту ПП «Реноваціо») встановлено, що останній до діяльності підприємства ніякого відношення не має, підприємство на прохання невідомих осіб зареєстрував за винагороду. Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій підприємством, що перевіряється, та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України. Таким чином, правочин, укладений між ПП «Реноваціо» та ТзОВ „Калина-1" не спричиняє реального настання правових наслідків та суперечить інтересам держави та суспільства. Таким чином податкова накладна №136 від 24.09.2008р складена від імені ПП «Реноваціо» на загальну суму 124 011,20 грн., в т.ч. ПДВ 20 668,53 грн. виписана з порушенням вимог податкового та іншого законодавства. За даними первинних документів загальна вартість товару (робіт, послуг) вказана у накладній ПП «Реноваціо» за вересень 2008 року становить 124 011,20 грн. в т. ч. ПДВ 20 668,53 грн. ТзОВ „Калина-1" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в податковій декларації за вересень 2008 року в сумі 20 668,00 грн. за нікчемним правочином.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечив проти них.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається те, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа 18.06.2004 року та взятий на податковий облік 22.06.2004 року. Платником податку на додану вартість зареєстрований з 14.01.2008 року (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №100088619).

В період з 17.01.2011 року до 21.01.2011 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні розрахунків з ПП «Реноваціо» за вересень 2008 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 28.01.2011 року складено акт за №63/231/32943235.

За наслідками розгляду вищевказаного акту перевірки, відповідач 07.02.2011 року податковим повідомленням-рішенням за №0000042310/0 визначив позивачу податкові зобов'язань з сплати податку на прибуток в розмірі 32295 гривень та податковим повідомленням-рішенням за №0000052310/0 визначив податкові зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 25835 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі усної угоди, згідно рахунку-фактури №СФ-136 від 24.09.2008 року приватне підприємство «Реноваціо», 24.09.2008 року поставило позивачу бітум дорожній БНД70/100 в кількості 28, 640 тон, вартістю 100240 гривень. Товар поставлено згідно видаткової накладної РН-136 від 24.09.2008року. Приватним підприємством «Реноваціо» на вказану господарську операцію видано податкову накладну №136 від 24.09.2008 року. Транспортування придбаного товару здійснено товариством з обмеженою відповідальністю «Рінвокс», автомобілем марки premium», за дорожнім листом №754, про що свідчить товарно-транспортна накладна №136 від 24.09.2008 року. Поставлений товар прийнято позивачем 24.09.2008 року згідно акту приймання-передачі. Оплата за поставлений товар та транспортні послуги позивачем проведена 17.09.2008 року в суму 100000 гривень та 26.09.2008 року в сумі 24011, 20 гривень, про що свідчать платіжні доручення за №591 від 17.09.2008 року та №604 від 26.09.2008 року.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дано визначення, зокрема, таких термінів: первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідач не визнав право платника податку на віднесення зазначених витрат до валових витрат, виходячи з того, що дані операції не підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, визначеним пунктом 5.1, підпунктом 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктом 2 статті 3, пунктами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Як встановлено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Судом встановлено, що під час проведення, відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин із ПП «Реноваціо»в документах бухгалтерського обліку позивача були наявні та зберігались оригінали видаткової накладної №РН-136 від 24.08.2008 року, податкової накладної №136 від 24.09.2008 року, товарно-транспортної накладної №136 від 24.09.2008 року, рахунку-фактури №СФ-136 від 24.09.2008 року, акту-прийому передачі від 24.09.2008 року; платіжних доручень за №591 від 17.09.2008 року та за №604 від 26.09.2008 року.

На час здійснення даної господарської операцій приватне підприємство «Реноваціо»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі іншою особою.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання бітуму дорожнього в ПП «Реноваціо»є в наявності у позивача.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача судом встановлено, що придбання бітуму дорожнього здійснено на виконання договорів підряду із Відділом управління комунальним майном Коломийської міської ради щодо відновлення пошкодженого дорожнього полотна. Отриманий бітум дорожній позивачем перероблено згідно акту №2 та використано для підрядних робіт.

Як наслідок суд першої інстанції прийшов до висновку про реальність господарської операції щодо придбання 24.09.2008 року позивачем бітуму дорожнього БНД 70/100 в ПП «Реноваціо»; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Враховуючи висновок суду першої інстанції про реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; реальності усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит є правомірним віднесення позивачем суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 20668, 53 гривень в ціні придбаного 24.09.2008 року в ПП «Реноваціо» бітуму дорожнього БНД 70/100.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення за №0000042310/0 від 07.02.2011 року та №0000052310/0 від 07.02.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2011 року у справі № 2a-639/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді А.І. Рибачук

С.П. Нос