Ухвала суду № 26456183, 26.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 р.Справа № 2а/1570/1636/2011

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

у складі:

головуючого -Танасогло Т.М.

суддів - Романішина В.Л.

-Яковлєва О.В.

при секретарі -Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2011 року Державне підприємство (далі ДП) «Одеська залізниця»звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ по роботі з ВПП) у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №0000161510 в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 369 288 грн., в тому числі за основним платежем (податок на прибуток підприємств) -295 430 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями -73 858 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що непогашена кредиторська заборгованість перед ТОВ «Інноваційні технології 2005» виникла станом на 01 грудня 2009 року та була погашена 30 серпня 2010 року, заборгованість перед ТОВ «Інноваційні технології 2005»не є безповоротною фінансовою допомогою, і не повинна збільшувати валовий дохід. Також позивач зазначав про необґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення валових витрат на суму 20 580 грн., пов'язаних з придбанням вкладишів МОП у ЗАТ «Луганський міжгалузевий центр», оскільки в ході перевірки Локомотивним депо Миколаїв були надані всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування і списання вкладишів МОП, а договори щодо придбання зазначених вкладишів не були визнані недійсними судом, тому є дійсними. Також, позивач зазначав, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 280 734 грн. з оплати послуг проведення оцінки об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку, оскільки ці витрати були пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Позивач зазначав, що відповідно до норм законодавства платники податку мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, тому ним не завищено суму амортизаційних відрахувань у розмірі 529 658, 36 грн. Також, позивач вказував на те, що ним не занижено об'єкт оподаткування внаслідок віднесення вартості придбаних ліцензій до складу основних фондів групи 4 із застосуванням норми амортизації у розмірі 15%. Позивач зазначав, що безпідставним є висновок відповідача щодо завищення суми амортизаційних відрахувань на суму 122 767 грн. внаслідок неправомірного нарахування суми амортизації на суму отриманого розподіленого ПДВ.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. При цьому представник позивача зазначив: ТОВ «Інноваційні технології 2005», за яким рахується кредиторська заборгованість станом на 30 червня 2010 року у сумі 49 225 грн., було знято з обліку як банкрут, 20 липня 2009 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, тому позивачем завищено валові витрати у сумі 49 225 грн.; валові витрати Локомотивного депо Миколаїв по взаємовідносинам з Закритим акціонерним товариством «Луганський міжгалузевий центр»сформовані згідно договорів, які визнані нікчемними, тому позивачем завищено валові витрати у сумі 20 580 грн.; крім того в ході проведення перевірки встановлено завищення валових витрат у сумі 280 734 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат послуг з проведення оцінки об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку, оскільки ці витрати не були понесені з метою отримання доходу. Представник відповідача також посилався на те, що позивачем завищено суми амортизаційних відрахувань внаслідок проведення індексації балансової вартості груп основних фондів на суму 529 659 грн., оскільки придбані основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, визначення якою передбачено положеннями Методичних рекомендацій Мінпромполітики України про проведення індексації та переоцінки об'єктів основних засобів, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 11 вересня 2003 року №381. Представник відповідача зазначав, що позивачем завищено суми амортизаційних відрахувань внаслідок амортизації вартості ліцензії на суму 129 531 грн., та завищено амортизаційні відрахування внаслідок включення до балансової вартості основних фондів сум розподілених податку на додану вартість по Службі сигналізації та зв'язку на суму 122 767 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року адміністративний позов ДП «Одеська залізниця»до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0000161510 від 08 лютого 2011 року в частині визначення ДП «Одеська залізниця»суми податкового зобов'язання у розмірі 369 288 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 295 430 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями -73 858 грн. -задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі №0000161510 від 08 лютого 2011 року в частині визначення ДП «Одеська залізниця»суми податкового зобов'язання у розмірі 369 288 грн., у тому числі за основним платежем -у розмірі 295 430 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями -73 858 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 14 червня 2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС подано апеляційну скаргу на вказану постанову, в якій зазначено, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Так СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі посилалась на те, що в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем: за 3 квартал 2009 року було занижено валовий дохід та завищені валові витрати по відокремленому структурному підрозділу Херсонській відділ служби матеріально-технічного забезпечення в сумі 49 255 грн.; в порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем включені до складу валових витрат суми витрат, сформованих за рахунок ЗАТ «Луганській міжгалузевий центр»згідно договорів, які визнані нікчемними на загальну суму 20 580 грн., у т.ч. за 4 квартал 2009 року у сумі 20 580 грн.; по рядку 04.13 декларації з податку прибуток позивачем завищено валові витрати на суму 28 0734 грн., внаслідок неправомірного віднесення до складу валових витрат послуг з проведення оцінки об'єктів основних засобів, оскільки ці витрати не були понесені з метою отримання доходу; позивачем неправомірно проведено амортизацію основних фондів у 4 кварталі 2009року, внаслідок чого завищена сума амортизаційних відрахувань по рядку 07 декларації з податку на прибуток на суму 529 659 грн.; позивачем завищено суму амортизаційних відрахувань по рядку 07 декларації з податку на прибуток на суму 129 531 грн., внаслідок віднесення в податковому обліку ліцензії № 421564, серія АВ до 4 групи основних фондів із застосуванням норми амортизації у розмірі 15 % до балансової вартості отриманої ліцензії, яка є нематеріальним активом та для амортизації якого застосовується лінійний метод амортизації внаслідок того, що Херсонська дистанція сигналізації та зв'язку Одеської залізниці самостійно нараховувала амортизаційні нарахування на дані суми податку на додану вартість, хоча розрахунок суми податку на додану вартість здійснюється централізовано управлінням залізниці, - позивачем завищено суму амортизаційних відрахувань по рядку 07 декларації з податку на прибуток внаслідок включення до балансовою вартості основних фондів сум розподілених податку на додану вартість по службі сигналізації та зв'язку на суму 122 767 грн.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року та прийняття нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ДП «Одеська залізниця».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

За правилами ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини справи, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У період з 27 вересня 2010 року по 11 січня 2011 року на підставі направлень СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 24 вересня 2010 року №377/15-1, від 11 листопада 2010 року №444/15-1, від 23 листопада 2010 року №461/15-1, від. 17 грудня 2010 року №485/15-1, посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі та ДПА в Одеській області проведена планова виїзна перевірка ДП «Одеська залізниця».

За наслідками проведеної перевірки був складений акт СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 25 січня 2011 року №22/15-1/01071315/4 «Про результати планової виїзної перевірки ДП «Одеська залізниця», код за ЄДРПОУ 01071315, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року»У висновку акту перевірки зазначено, зокрема, що ДП «Одеська залізниця»занижено податок на прибуток всього у сумі 313 552 грн., у тому числі занижено за 1 квартал 2009 року у сумі 208 737 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 39 235 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 18 913 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 82 992 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 78 489 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 11 4814 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №0000161510, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 391 940 грн., у т.ч. за основним платежем -313 552 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -78 388 грн.

Позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №0000161510 в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 369 288 грн., в тому числі за основним платежем (податок на прибуток підприємств) -295 430 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями -73 858 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі безпідставно винесено податкове повідомлення-рішення №0000161510 від 08 лютого 2011 року в частині визначення суми податкового зобов'язання позивачеві у розмірі 369 288 грн., в тому числі за основним платежем (податок на прибуток підприємств) - 295 430 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями -73 858 грн. та воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000161510 від 08 лютого 2011 року, в частині визначення суми податкового зобов'язання позивачеві у розмірі 369 288 грн., в тому числі за основним платежем (податок на прибуток підприємств) - 295 430 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями -73 858 грн., зважаючи на наступне.

1. Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15 травня 2003 року №755-ІУ із змінами та доповненнями, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про реєстрацію припинення юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29 листопада 2011 року, жодних реєстраційних записів щодо внесення судових рішень при визнання ТОВ «Інноваційні технології 2005»банкрутом та про ліквідацію вказаного підприємства немає. Як вбачається із змісту вказаної довідки, 30 листопада 2010 року внесено запис про судове рішення про припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, 03 січня 2011 року підприємство взято на облік.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції,вважає, що висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі та ДПА в Одеській області, зазначені в акті перевірки про те, що ТОВ «Інноваційні технології 2005»визнано банкрутом, є помилковим та необґрунтованим.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, кредиторська заборгованість у сумі 49 225 грн. перед ТОВ «Інноваційні технології 2005»виникла станом на 01 грудня 2009 року та була погашена 30 серпня 2010 року, що підтверджується копією платіжного доручення №3096 від 30 серпня 2010 року.

Таким чином позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат у 3 кварталі 2009 року витрати у сумі 49 225 грн., у зв'язку з тим, що вказана сума не є безповоротною фінансовою допомогою та не повинна збільшувати валовий дохід позивача.

2. В акті перевірки податковий орган посилався на те, що Відокремленим структурним підрозділом «Локомотивне Депо Миколаїв»завищено валові витрати за 4 квартал 2009 року на суму 20 580 грн., оскільки ці витрати сформовані за рахунок ЗАТ «Луганський міжгалузевий центр», згідно договорів, які визнані нікчемними. Перевіряючі посилаються на те, що згідно актів перевірок податкових органів встановлено нікчемність правочинів ЗАТ «Луганський міжгалузевий центр»з контрагентами ПП «Стратос-Транзит», ТОВ«Леорд Плюс-К».

Колегія суддів вважає ці висновки необґрунтованими та передчасними.

Так в підтвердження реальності поставок ЗАТ «Луганський міжгалузевий центр»товару (вкладишів) на адресу Відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне Депо Миколаїв»у 4 кварталі 2009 року на суму 20 580 грн. позивачем надані наступні документи: податкові накладні від 30 жовтня 2009 року №24, від 02 листопада 2009 року №25, від 05 листопада 2009 року №26, від 09 листопада 2009 року №27, від 21 грудня 2009 року №38, видаткові накладні №РН-0000036 від 13 листопада 2009 року, №РН-0000037 від 13 листопада 2009 року, №РН-0000038 від 13 листопада 2009 року, №РН -0000039 від 13 листопада 2009 року, №РН -0000046 від 13 листопада 2009 року, картка складського обліку матеріалів №37, відомості про прихід товарно-матеріальних цінностей за період з 01 листопада 2009 року по 30 листопада 2009 року. Оплата за придбаний товар була здійснена належним чином, про що зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме п.п.5.3.9. п. 5.3. ст.5., встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку

Вищевказані документи бухгалтерського та податкового обліку оформлені належним чином, містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій та дають змогу вважати, що господарські операції з придбання Відокремленим структурним підрозділом «Локомотивне Депо Миколаїв»у ЗАТ «Луганський міжгалузевий центр»товару (вкладишів) в 4 кварталі 2009 року на суму 20 580 грн., реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Слід зазначити, що нормами діючого законодавства не передбачено повноважень податкового органу визнавати правочини нікчемними в односторонньому порядку.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено ч.1 ст. 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 ч.3. На підставі ч.3 ст. 228 ЦК України чи ст. 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Ст. 204 ЦК України визначає презумпцію правомірності правочину, визначаючи, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку, будь-які судові рішення щодо визнання недійсними угод з поставки товарів, укладених між Відокремленим структурним підрозділом «Локомотивне Депо Миколаїв»товарів (вкладишів) та ЗАТ «Луганський міжгалузевий центр», а також останнього з його контрагентами - ПП «Стратос-Транзит», ТОВ «Леорд Плюс-К»-відсутні, таким чином відповідно до презумпції правомірності правочину всі угоди з поставки товарів між вказаними контрагентами є дійсними.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а не колективний характер. Тому, у разі можливого недодержання контрагентом позивача вимог законодавства, такий факт не може бути підставою для застосування до позивача заходів по донарахуванню податкових зобов'язань.

Таким чином, висновки податкового органу у акті перевірки щодо завищення валових витрат на суму 20 580 грн. у зв'язку з придбанням Відокремленим структурним підрозділом «Локомотивне Депо Миколаїв»товарів (вкладишів) у ЗАТ «Луганський міжгалузевий центр», спростовуються вищенаведеними нормами права та наявними в матеріалах справи первинними документами, які підтверджують реальність поставок товару та відповідають вимогам бухгалтерського та податкового обліку.

3. В акті перевірки вказується також про завищення валових витрат у сумі 280 734 грн. за 1 квартал 2009 року, внаслідок віднесення до складу валових витрат послуг з проведення оцінки об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не були понесені з метою отримання доходу.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком податкового органу, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі Наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниці»Головного фінансово-економічного управління від 19 травня 2008 року №256-Ц «Про проведення переоцінки об'єктів основних засобів» зобов'язано начальників залізниць, підприємств залізничного транспорту провести необхідну підготовчу роботу щодо переоцінки об'єктів груп основних засобів (будинків, споруд, передавальних пристроїв, транспортних засобів) станом на 01 липня 2008 року, з метою виконання доручення Міністра транспорту та зв'язку (протокол наради від 12 лютого 2008 року №19-08) щодо проведення переоцінки основних засобів та іншого майна залізниць; приведення залишкової вартості об'єктів основних засобів до їх справедливої вартості, оптимізації структури та збільшення капіталізації державної вартості, підвищення ефективності використання державного майна, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, та для забезпечення єдиних методологічних підходів у проведенні оцінки об'єктів основних засобів підприємств залізничного транспорту, недопущення значних розбіжностей у вартості однотипних об'єктів, забезпечення прозорості відбору суб'єкта оціночної діяльності.

Проведення оцінки основних фондів позивача здійснювалось ТОВ «Міжнародна компанія «Імідж»на підставі Договору про надання оціночних послуг № 0581/08-ЦЮ від 11 вересня 2008 року. Згідно зазначеного договору проводилася оцінка об'єктів основних засобів наступних груп: будинки, споруди, передавальні пристрої, транспорті засоби (рухомий склад) та визначено строк корисного використання об'єктів основних засобів, оцінку яких проведено, що залишився до кінця їх експлуатації. Мета договору: проведення оцінки об'єктів основних засобів за єдиною методологією для їх переоцінки для цілей бухгалтерського обліку.

Згідно Акту приймання-передач робіт від 29 грудня 2008 року ТОВ «Міжнародна компанія Імідж»надало, а ДП «Одеська залізниця»прийняло послуги з оцінки основних засобів ДП «Одеська залізниця»наступних груп: будинки, споруди, передавальні пристрої, транспортні засоби (рухомий склад), ТОВ «Міжнародна компанія Імідж» визначило строк корисного використання об'єктів основних засобів, оцінку яких проведено, що залишився до кінця їх експлуатації, за єдиною методологією для цілей її відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку України станом на 01 липня 2008 року.

Позивачем надані витяг із Звіту про оцінку майна справедливої вартості основних засобів ДП «Одеська залізниця»станом на 01 липня 2008 року, що містить висновки про справедливу вартість об'єктів основних засобів за групами та у розрізі структурних підрозділів із зазначенням строків корисного використання, що залишились до кінця їх експлуатації.

За послуги з оцінки основних засобів позивачем була сплачена сума 336 880,30 грн. (в т.ч. ПДВ 56 147 грн.) згідно платіжного доручення №582 від 30 жовтня 2009 року.

Відповідно до ст. 3, 6 Закону № 996-ХГУ метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92 підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних фондів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.7.5 ст.7 Закону №334/94-ВР визначено, що до валового доходу платника податку включається прибуток від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, визначений згідно ст. 8 Закону. Підпунктом 8.4.3. п.8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валового доходу від операцій з продажу (обміну) основних засобів 1 групи включається сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів 1 групи. Підпунктом 8.3.6 п.8.3 ст. 8 Закону № 334/94-ВР визначено, що порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України.

Відповідно до п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Справедлива вартість була визначена відповідною переоцінкою основних засобів позивача, проведеною ТОВ «Міжнародна компанія «Імідж», для цілей бухгалтерського та податкового обліку, а також у разі відчуження основних засобів.

Достовірна інформація щодо справедливої вартості основних засобів необхідна для правильного ведення бухгалтерського, податкового обліку, для надання такої інформації користувачам - потенційним інвесторам, банкам, покупцям та іншим суб'єктам господарювання - для визначення можливості укладення угод щодо відчуження основних засобів та інших угод щодо майна позивача, що безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 280 734 грн., по оплаті послуг з проведення оцінки об'єктів основних засобів,

4. В акті перевірки зроблено висновок щодо завищення суми амортизаційних відрахувань внаслідок проведення індексації балансової вартості груп основних фондів станом на 01 січня 2010 року, на суму 529 659 грн. Зазначений висновок перевіряючі роблять на підставі п.2.3 ст. 2, ст. 6 Методичних рекомендацій Мінпромполітики України «Про проведення індексації та переоцінки об'єктів основних засобів», затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 11 вересня 2003 року № 381, які визначають, що балансова вартість - первісна вартість об'єкта за вирахуванням його зносу. Знос - сума амортизації об'єкта з початку його корисного використання. Індексація може проводитися тільки щодо основних фондів, вартість яких підлягає амортизації. В акті перевірки зазначено, що основні фонди, які введені в експлуатацію у 4 кварталі 2009 року станом на 31 грудня 2009 року, не мають зносу, не амортизуються та не повинні враховуватись у проведенні індексації.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з зазначеним висновком акту перевірки, виходячи з наступного.

Згідно п. п. 8.3.2 п.8.3 ст. 8 Закону № 334/94-ВР балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою: Б(а) = Б(а-1)+П(а-1)-В(а-1)-А(а-1), де: Б(а) балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу; Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому; П (а-1) сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому; А (а-1) сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Отже, сума витрат, понесених у 4 кварталі 2009 року на придбання основних фондів, враховується при визначенні балансової вартості основних фондів станом на 01 січня 2010 року, на яку нараховується амортизація у наступному звітному періоді - у 1 кварталі 2010 року.

Згідно пунктів 23, 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Отже, враховуючи те, що відповідно до положень ПСБО 7 «Основні засоби»нарахування амортизації здійснюється з моменту зарахування активів на баланс, твердження податного органу про те, що основні фонди позивача, які введені в експлуатацію у 4 кварталі 2009 року, не підлягали амортизації у вказаному періоді, є безпідставними.

Відповідно до п.п.8.3.3 п.8.3 ст.8 Закону №334/94-ВР платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації.

Судова колегія вважає безпідставним застосування відповідачем положень Методичних рекомендацій Мінпромполітики України «Про проведення індексації та переоцінки об'єктів основних засобів», затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 11 вересня 2003 року №381. Відповідно до п.1.2 Методичних рекомендацій Мінпромполітики України «Про проведення індексації та переоцінки об'єктів основних засобів», на яку посилається відповідач, дія вказаних рекомендацій дія поширюється на державні підприємства і організації, які входять до сфери управління Мінпромполітики України. Слід зазначити, що ДП «Одеська залізниця»не підпорядковується Мінпромполітики України. Крім того, вказані Методичні рекомендації не зареєстровані у Міністерстві юстиції України та не мають сили нормативно-правового акту, а мають рекомендаційний, необов'язковий характер.

В свою чергу, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5. Крім вказаного, в акті перевірки зроблено висновок про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань внаслідок амортизації вартості ліцензій по Службі сигналізації та зв'язку на суму 129 531 грн., на підставі того, що ліцензія є нематеріальним активом, та для її амортизації має застосовуватись лінійний метод.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

П. 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року №242, визначено, що нематеріальним активом є немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

Ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»від 01 червня 2000 року №1775-ІИ із змінами та доповненнями, визначено, що ліцензія є документом державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на здійснення зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом певного терміну за умови виконання ліцензійних умов.

Таким чином, ліцензія є документом, який має матеріальну форму, тому не підпадає під визначення нематеріального активу, що наводиться у вищенаведеному п.1 ПСБО 8 «Нематеріальні активи».

Відповідно до п. 1.2. ст. 1 Закону № 334/94-ВР нематеріальним активом визнаються об'єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, та інші аналогічні права, визначені у порядку, встановленому законодавством, об'єктом права власності платника податку.

В даному випадку, ліцензія не є об'єктом права власності платника податку, та є документом тимчасового характеру, що видається органом ліцензування на певний строк та надає підприємству право здійснювати певні види господарської діяльності.

Згідно п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, основними засобами визнаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг або для здійснення адміністративних і соціально-культурних цілей, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. П. 5.1 вказаного Положення містить невичерпний перелік основних засобів. Підпунктами 5.1.9, 5.2.7 зазначеного Положення передбачено, що для цілей бухгалтерського обліку до основних засобів можуть відноситись інші основні засоби, інші необоротні матеріальні активи.

Крім того, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що при проведенні перевірки відповідачем не прийнято до уваги те, що структурними підрозділами Служби сигналізації та зв'язку віднесено у складі амортизації вартість ліцензій на загальну суму 285 281 грн., що не перевищує первісну вартість придбаних ліцензій на загальну суму 336 939 грн. (про які зазначено в акті перевірки), яку підприємство мало право віднести до складу валових витрат у 4 кварталі 2008 року та у 4 кварталі 2009 року, та не віднесло ці витрати до складу валових витрат. Як вбачається з розшифровок рядків 04.13 «Інші витрати»Декларації з податку на прибуток станом на 01 квітня 2009 року, Декларації з податку на прибуток станом на 01 липня 2009 року. Декларації з податку на прибуток станом на 01 жовтня 2009 року, Декларації з податку на прибуток станом на 01 січня 2010 року код рядку 6 розшифровок позивачем не віднесено до складу валових витрат вартість придбаних ліцензій на загальну суму 336 939 грн.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати на придбання ліцензій підлягають внесенню до складу валових витрат, тому позивачем не занижено об'єкт оподаткування на суму 129 531 грн., внаслідок віднесення вартості придбаних ліцензій до складу основних фондів і застосування норми амортизації у розмірі 15%, а завищено на суму 336 939 грн., внаслідок не віднесення вартості придбаних ліцензій до складу валових витрат.

6. Колегія суддів вважає помилковими, висловлені в акті перевірки ствердження відповідача про завищення суми амортизаційних відрахувань внаслідок включення до балансової вартості основних фондів сум розподілених ПДВ по Службі сигналізації та зв'язку, на суму 122 767 грн.

Відповідно до п.п.5.3.3 п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР у разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовується в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні в суді першої інстанції, розподіл зазначених сум ПДВ відбувається відповідно до коефіцієнтів, який визначається як відношення операцій, оподатковуваних за ставкою 20% та 0% у загальному обсязі поставки товарів (послуг) у поточному звітному періоді (без врахування ПДВ), який розраховується Фінансово-економічною службою Одеської залізниці. Розрахунок зменшення суми податкового кредиту складається Фінансово-економічною службою Одеської залізниці в такому порядку: 1)визначається сума неоподатковуваних операцій звітного періоду; 2) визначається загальний обсяг поставки; 3) визначається коефіцієнт співвідношення неоподатковуваних операцій у загальному обсязі поставки; 4)визначається сума зменшення податкового кредиту, яка, зокрема, збільшує балансову вартість основних фондів; 5) визначена сума розподіляється між відокремленими структурними підрозділами пропорційно вартості придбаних основних фондів та передається їх повідомленням («авізо»); 6) відокремлений структурний підрозділ, отримавши згідно «авізо»суму ПДВ, яка збільшує балансову вартість основних засобів, розподіляє таку суму по придбаним об'єктам основних фондів пропорційно вартості придбання.

Розрахунок ПДВ, який відноситься до збільшення балансової вартості основних фондів за 9 місяців 2007 року, 2008 рік зроблено централізовано Фінансово-економічною службою та наведено у таблиці 1. Зокрема, по Службі сигналізації та зв'язку сума ПДВ, яка відноситься до збільшення балансової вартості основних засобів дорівнює за 9 місяців 2007 року 1 832 261 грн., за 4 кв. 2008 року 219 701 грн.

Фінансово-економічною службою зазначені суми передані Службі сигналізації та зв'язку шляхом авізо №14 від 26 лютого 2009 року, останньою зроблено розподіл отриманої суми ПДВ між структурними підрозділами пропорційно вартості придбаних ними основних засобів згідно інформації щодо корегування податкового кредиту. Відповідно до розподілу сума ПДВ, яка повинна збільшити балансову вартість основних засобів Херсонської дистанції сигналізації та зв'язку становить 418 800 грн. На суму розподіленого ПДВ Службою сигналізації та зв'язку виписано авізо №115/1 від 26 лютого 2009 року.

У 2 кварталі 2009 року Херсонською дистанцією сигналізації та зв'язку віднесено на збільшення вартості АТС суму ПДВ у розмірі 35 353 грн. відповідно до авізо №16/5/27 від 28 травня 2009 року, авізо №327/1 від 28 травня 2009 року.

У 3 кварталі 2009 року Херсонською дистанцією сигналізації та зв'язку віднесено на збільшення вартості повітряної лінії зв'язку та кабелю ст. Каховка суму ПДВ у розмірі 435 007грн. відповідно до авізо №16/9/10 від 30 вересня 2009 року, авізо № 679/1.

Таким чином, Херсонською дистанцією сигналізації та зв'язку Одеської залізниці правомірно збільшена балансова вартість основних фондів на отримані розподілені суми ПДВ та нараховані амортизаційні відрахування на дані суми ПДВ.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України встановлено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову не надано суду належних доказів.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що дочірнім підприємством «Одеська залізниця»не було допущено порушень вимог податкового законодавства України, таким чином податкове повідомлення-рішення №0000161510 від 08 лютого 2011 року в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 369 288 грн., в тому числі за основним платежем (податок на прибуток підприємств) - 295 430 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 73 858 грн. прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: підпис Танасогло Т.М.

Суддя: підпис Романішин В.Л.

Суддя: підпис Яковлєв О.В.