Ухвала суду № 26455986, 12.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 р.

Справа № 2-а-12095/09/1570

Категорія:8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання –Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року по справі за позовом підприємства з іноземними інвестиціями «Міханікі Україна»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов’язання з податку на додану, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволення адміністративного позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року в повному обсязі задоволений адміністративний позов підприємства з іноземними інвестиціями «Міханікі Україна»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0001651630/0 від 28 серпня 2009 року, № 0001651630/1 від 28 вересня 2009 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 61 465,19 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12 293,4 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки ПП «Міханікі Україна» з невстановлених причин, суми податку сплачені по податковим накладним, були віднесені не відповідно звітного періоду, а до періоду, наступного за ним, що порушує порядок, встановлений Законом України «Про податок на додану вартість».

Підприємство з іноземними інвестиціями «Міханікі Україна»письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що 17 серпня 2009 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року за результатами якої складено акт № 498/16-3/20999158/15 від 17.08.2009 року (а.с.6-8).

Суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки зафіксоване порушення підприємством з іноземними інвестиціями «Міханікі Україна»п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року позивачем до складу податкового кредиту включені податкові накладні які були виписані постачальниками товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах. Факт отримання зазначених у акті перевірки податкових накладних, які виписані позивачу постачальниками товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах підтверджено реєстром отриманих та виданих податкових накладних №6 за період з 01 червня 2009 року по 30 червня 2009 року (а.с.39-41).

28 серпня 2009 року на підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийнято податкове повідомлення –рішення № 0001651630/0 яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 61 495,19 грн. та штрафні санкції у сумі 12 293,04 грн., а разом 73758,23 грн. (а.с.9).

Суд першої інстанції встановив, що позивачем будо здійснено адміністративне оскарження податкового повідомлення –рішення № 0001651630/0 від 28.08.2009 року та рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі №24472/10/25-0 від 22.09.2009 року скарга платника податків залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення –рішення № 0001651630/0 від 28.08.2009 року без змін. За наслідками рішення в порядку адміністративного оскарження позивачу направлене нове повідомлення –рішення №0001651630/1 від 28.09.2009 року (а.с. 10).

Суд першої інстанції встановив, що оскаржені податкові повідомлення –рішення №0001651630/0 від 28.08.2009 року, №0001651630/1 від 28.09.2009 року прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу одержувача, та є підставою для формування податкового кредиту.

Вказана норма закону не містить обмежень щодо можливості включення одержувачем товарів (послуг) сум ПДВ, які зазначені у податкових накладних минулих податкових періодів, до складу податкового кредиту звітного місяця.

Дані обмеження запроваджені розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року №757-р «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)»та розпорядженням від 17.07.2010 року №858-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», на підставі яких приймались оскаржені податкові повідомлення - рішення.

З урахуванням положень п.п.1,8 ч.1 та п.п. 1 ч.2 ст. 92 Конституції України, п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п. 11.2 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2, 3 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»суд першої інстанції встановив, що відповідачем протиправно застосовані обмеження щодо включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, запроваджені вищезазначеними розпорядженнями Кабінету Міністрів України, оскільки питання щодо встановлення певних обмежень для формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових накладних минулих податкових періодів порівняно з тими, що встановлені Законом, актами Кабінету Міністрів України не регулюється, а тому, відповідно ч. 4 ст. 9 КАС України, застосовується не положення зазначених розпоряджень КМУ, а відповідні норми Закону України«Про податок на додану вартість».

Також суд першої інстанції встановив, що Указом Президента України від 04.09.2009 року №706/2009 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року № 757- р «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)»та від 17.07.2010 року №858-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість»були зупинені на підставі повноважень Президента України, встановлених п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»зупинення дії акту Кабінету Міністрів України Президентом України на підставі п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України має наслідком зупинення вчинення будь-якими органами, особами, дій, спрямованих на виконання зупиненого акту Кабінету Міністрів України, здійснення повноважень визначених цим актом.

Суд першої інстанції встановив, що оскільки зупинення дій розпоряджень Кабінету Міністрів України Президентом України відбулось 04.09.2009 року, то прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення 28.09.2009 року №0001651630/1 відповідачем є прямим порушенням вимог ч.5 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», в зв’язку з чим такий акт підлягає визнанню протиправним.

09.09.2009 року п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р раніше прийняті розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року №757-р «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)»та від 17.07.2010 року №858-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість»були скасовані.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»розпорядження цього органу набирають чинності з моменту їхнього прийняття, а тому з 09.09.2009 року посилатись на положення розпоряджень Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року №757-р «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)»та від 17.07.2010 року №858-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість»неможливо. Таким чином, відповідачем на підставі вже не діючих актів Кабінету Міністрів України прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги платника податків №24472/10/25-0 від 22.09.2009 року яким скарга платника податків була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення- рішення № 0001651630/0 від 28.08.2009 року без змін.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду належних доказів в підтвердження правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржених позивачем податкових повідомлень –рішень №0001651630/0 від 28.08.2009 року та №0001651630/1 від 28.09.2009 року згідно яких позивачу нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 61465, 19 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у сумі 12293,04 грн., а всього в загальній сумі 73758,23 грн.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

17 серпня 2009 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року за результатами якої складено акт № 498/16-3/20999158/15 від 17.08.2009 року (а.с.6-8).

Перевіркою встановлене порушення позивачем п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року позивачем до складу податкового кредиту включені податкові накладні які були виписані постачальниками товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах. Факт отримання зазначених у акті перевірки податкових накладних, які виписані позивачу постачальниками товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах підтверджено реєстром отриманих та виданих податкових накладних №6 за період з 01 червня 2009 року по 30 червня 2009 року (а.с.39-41).

28 серпня 2009 року на підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийнято податкове повідомлення –рішення № 0001651630/0 яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 61 495,19 грн. та штрафні санкції у сумі 12 293,04 грн., а разом 73758,23 грн. (а.с.9).

Рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі №24472/10/25-0 від 22.09.2009 року скарга платника податків залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення –рішення № 0001651630/0 від 28.08.2009 року без змін. За наслідками рішення в порядку адміністративного оскарження позивачу направлене нове повідомлення –рішення №0001651630/1 від 28.09.2009 року (а.с. 10).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржені податкові повідомлення –рішення №0001651630/0 від 28.08.2009 року, №0001651630/1 від 28.09.2009 року прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України.

Предметом спору є виникнення права платника податку на податковий кредит згідно податкових накладених отриманих позивачем у червні 2009 року.

Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Перевіркою встановлено та сторонам не оспорюється, що податкові накладні зазначені на аркуші 2 акту перевірки, отримані позивачем у червня 2009 року (а.с.30-41), та після їх отримання суми сплаченого ПДВ за цими податковими накладеними включені до розрахунку за червень 2009 року.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова –без змін.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 12 жовтня 2012 року.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О. Кравець

суддя Л.П. Шеметенко