Ухвала суду № 26455131, 04.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2012 р. м. Київ К-20417/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 04.10.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВЦ „Вектор" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010

у справі № 2-а-42750/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВЦ „Вектор"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ІВЦ „Вектор" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень -рішень № 0002192302/0 від 07.10.2009, № 0002172302/0 від 07.10.2009, № 0000951702/0 від 07.10.2009.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 позовні вимоги задоволено частково, скасовано у повному обсязі податкове повідомлення -рішення № 0002192302/0 від 07.10.2008, скасовано частково податкове повідомлення -рішення № 0002172302/0 від 07.10.2008 в частині визначення основного платежу в сумі 172500 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 86295 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 скасовано, прийняте нове рішення, яким в частині задоволення позовних вимог щодо скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002192302/0 від 07.10.2008 та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002172302/0 від 07.10.2008 в частині визначення основного платежу в сумі 172500 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 86295 грн. відмовлено, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.08.2009 по 18.09.2009 відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.10.2006 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 02.10.2006 по 31.03.2009 та складено акт №5863/23-212/34629751 від 23.09.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення №0002172302/0 від 23.09.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 258975 грн., податкове повідомлення - рішення №2192302/0 від 07.10.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 207000 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", завищено валові витрати обігу та виробництва на 690000 грн. за взаємовідносинами з ТОВ „ПБК „Вертикаль", завищено валові витрати обігу та виробництва на 599 грн. за рахунок виданих Штанько В.І. добових в сумі 120 грн. та 479 грн. на придбання бензину; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 138000 грн. за взаємовідносинами з ТОВ „ПБК „Вертикаль".

Стосовно завищення валових витрат обігу та виробництва, а також податкового кредиту з податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ „ПБК „Вертикаль".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ „ПБК „Вертикаль" було укладено договір підряду №03/06-2008 від 03.06.2008.

Предметом договору підряду є виготовлення виконавцем ТОВ „ПБК „Вертикаль" металоконструкцій та армованих сіток, вартість робіт складає 960000 грн.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України, суд першої інстанції обґрунтовано виходили з того, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому встановлено, що за спірними угодами контрагент ТОВ „ПБК „Вертикаль" виконав повністю взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за товар. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Також, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисел укладення та виконання угод між позивачем та його та контрагентом з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

ТОВ „ІВЦ „Вектор" були отримані від ТОВ „ПКБ „Вертикаль" податкові накладні.

Судом першої інстанції встановлено, що фактично продукція отримана від ТОВ „ПКБ „Вертикаль" була реалізована позивачем згідно укладеного договору АТЗТ „Лисичанська птахофабрика", що підтверджується актами приймання-передачі робіт.

Статтею 10 Закону України „Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що податок на додану вартість не сплачений до бюджету контрагентом позивача, оскільки, згідно з нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", не встановлено обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", сума податку на додану вартість, що включена в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок щодо сплати цього податку до бюджету.

Стосовно завищення валових витрат обігу та виробництва на 599 грн.

Підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найму інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, у позивача відсутності належно оформленого посвідчення про відрядження витрати, що були понесені підчас відсутності працівника платника податку на прибуток за місцем постійної роботи, не можуть бути визнані такими, що пов'язані з господарською діяльністю цього платника і мають статус валових витрат обігу та виробництва.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВЦ „Вектор" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 у справі № 2-а-42750/09/2070 задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВЦ „Вектор" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 у справі № 2-а-42750/09/2070 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 у справі № 2-а-42750/09/2070 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко