Ухвала суду № 26455063, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К-15061/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009

у справі № 2-а-7647/08, 2-а-13790/07 (22-а-26129/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінницяобленерго"

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці №0000382320/0, №0000392320/0 від 27.02.2007; №0000382320/1, №0000392320/1 від 13.04.2007; №0000382320/2, №0000392320/2 від 13.06.2007; №0000382320/3, №0000392320/3 від 22.08.2007.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить залишити скаргу без задоволення, оскаржувані рішення попередніх інстанцій -без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що за результатами виїзної планової документальної перевірки позивача, 14.02.2007 відповідачем складено акт №297/2320/00130694, в якому встановлено порушення п.5.1 ст.5 та п.п.5.3.9 п.5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток з 01.04.2005 по 01.07.2006 на суму 2401208,00 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податок на додану вартість з 01.04.2005 по 01.08.2006 на загальну суму 1952769,00 грн.; п.п.9.7.3 п.9.7 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 1335,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.02.2007 №0000382320/0 та №0000392320/0, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в сумі 4747250,00 грн. та суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 2929154,00 грн., а також, з урахуванням процедури адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення №0000382320/1, №0000392320/1 від 13.04.2007; №0000382320/2, №0000392320/2 від 13.06.2007; №0000382320/3, №0000392320/3 від 22.08.2007.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п.2 Статуту позивача, затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ "АК "Вінницяобленерго" від 17.04.2007 (протокол №1/2007), основною метою діяльності Компанії є одержання прибутку шляхом задоволення потреб споживачів електричної енергії, насичення ринку товарами та послугами відповідно до предмету діяльності, в умовах функціонування єдиної енергосистеми України; предметом діяльності Компанії є купівля, виробництво, постачання, передача та продаж електроенергії.

Пунктами 5.3-5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) наведено вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат та особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат.

Згідно з п.5.11 ст.5 вказаного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Разом з тим, п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Позивач при придбанні електроенергії відносив її вартість до валових витрат тільки за наявності відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, що узгоджується з вимогами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що електроенергія була придбана позивачем для подальшого продажу користувачам, що відповідає основному виду господарської діяльності компанії.

Крім того, наведене підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи, зокрема, правомірність включення позивачем до складу валових витрат вартості всієї придбаної електричної енергії за період з 01.04.2005 по 01.07.2006.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Як було вірно встановлено судами та підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи, податкові накладні, на підставі яких до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість від вартості всієї придбаної електроенергії за період з 01.04.2005 по 01.08.2006, містять всі необхідні реквізити, не визнані в установленому законодавством порядку недійсними, а тому вважаються такими, що мають юридичну силу та підлягають обов'язковому врахуванню.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці - відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль