Ухвала суду № 26454764, 04.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/64518/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 04.10.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Прокуратури Херсонської області, Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09.07.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2011

у справі № 2-а-2941/09/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „РЕЙ"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні,

Головного управління Державного казначейства України

у Херсонській області

за участю Прокуратури Херсонської області

про визнання протиправною бездіяльності податкового органу та

стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „РЕЙ" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправною бездіяльності податкового органу та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, просив суд визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Херсоні щодо направлення до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодування за грудень 2007 року в сумі 265353 грн., стягнути з Державного бюджету України (з рахунку Головного управління державного казначейства у Херсонській області) на користь ТОВ „Торговий дім „РЕЙ" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за жовтень 2007 року у розмірі 117480 грн., за листопад 2007 року 159383 грн., за грудень 2007 року 265353 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.07.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2011 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09.07.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у м. Херсоні, Прокуратура Херсонської області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано до Державної податкової інспекції податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року у розмірі 117,480 грн., за листопад 2007 року - 159383 грн., за грудень 2007 року - 265353 грн., всього 542216 грн.

Державною податковою інспекцією були проведені виїзні позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та складено акти: р. № 3597/23-7/32809365 від 29.12.2007, № 224/23-7/32809365 від 23.01.2008, № 651/23-7/32809365 від 21.02.2008.

Перевірками встановлено, що згідно поданих декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2007 року до бюджетного відшкодування податку на додану вартість підлягає сумі 117480 грн., за листопад 2007 року 159383 грн., за грудень 2007 року 265353 грн.

Державною податковою інспекцією не направлено до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, посилаючись на те, що суми податку на додану вартість не підлягають відшкодуванню до отримання даних про підтвердження правомірності нарахування податкового кредиту за результатами зустрічних перевірок постачальників.

Крім того, стосовно основного постачальника позивача - підприємства ТОВ МНДВО „Прогрес", порушено кримінальну справу за фактом внесення службовими особами ТОВ МНДВО „Прогрес" завідомо недостовірних відомостей до офіційних документів та за фактом контрабанди.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України „Про податок на додану вартість" виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Положення п. 1.8 ст. 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку як необхідної умови його повернення з бюджету платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Прокуратури Херсонської області, Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09.07.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2011 у справі № 2-а-2941/09/2170 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Прокуратури Херсонської області, Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09.07.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2011 у справі № 2-а-2941/09/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко