Ухвала суду № 26454604, 09.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/15496/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Міністерства освіти і науки України Костюченка Олександра Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі за позовом Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр", Громадської еколого-правової організації "ЕкоПраво-Київ" до Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний лісотехнічний університет України, Природний заповідник "Розточчя", Міністерство екології та природних ресурсів про визнання неправомірним рішення та його скасування ,-

в с т а н о в и л а:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Природного заповідника «Розточчя»при Національному лісотехнічному університеті України»від 01 листопада 2010 року № 1032..

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій представник Міністерства освіти і науки України Костюченко О.В. просить рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Ради Міністрів Української PCP від 5 жовтня 1984 року № 403 «Про створення природного заповідника «Розточчя»у Львівській області у віданні Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР створено Природний заповідник «Розточчя»загальною площею 2080 гектарів.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об'єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.

На природні заповідники покладається також координація і проведення наукових досліджень на територіях заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ у регіоні.

Відповідно до пункту 1.2 Розділу 1 Положення про природний заповідник «Розточчя», затвердженого 26 лютого 1999 року, Заповідник - природоохоронна, науково-дослідна установа загальнодержавного значення, що створена з метою збереження в природному стані унікальних природних комплексів фізико-географічного району Розточчя, розташованого в межах Західного лісостепу на головному Європейському вододілі, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони довкілля, ефективного використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Пунктом 1.3 Розділу 1 Положення про природний заповідник «Розточчя»визначено, що заповідник є юридичною особою, має круглу гербову печатку, штампи, емблеми, розрахункові рахунки в банківських установах.

Загальна площа заповідника - 2084,5 га. Заповідник розташований на території Яворівського району Львівської області. Територія заповідника входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, відносно якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Територія заповідника є власністю народу України і не підлягає приватизації та перебуванню в інших формах власності, передбачених законодавством України (пункт 1.5 Розділу 1 Положення про природний заповідник - «Розточчя»).

Розділом 2 Положення про природний заповідник «Розточчя»визначено завдання заповідника, а саме: збереження природних комплексів та об'єктів на його території; проведення наукових досліджень і спостережень за станом довкілля, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій; поширення екологічних знань;

Сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони довкілля та заповідної справи.

Наказом Міністерства освіти і науки України № 1032 від 1 листопада 2010 року «Про реорганізацію Природного заповідника «Розточчя»при Національному лісотехнічному університеті України»припинено юридичну особу Природний заповідник «Розточчя»(ідентифікаційний код 25232390, 81070, Львівська область, Яворівський район, с.м.т. Івано-Франкове, вул. Січових Стрільців, 7, при Національному лісотехнічному університеті України шляхом його реорганізації у структурний підрозділ зазначеного Університету (пункт 1 Наказу № 1032). Визначено Національний лісотехнічний університет України правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Заповідника (пункт 2 Наказу № 1032).

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуваним Наказом № 1032 було припинено (шляхом реорганізації у формі приєднання) юридичну особу, яка є об'єктом природно-заповідного фонду, - Природного заповідника «Розточчя».

Вважаючи вказане рішення неправомірним позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів, визначено Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Відповідно до преамбули Закону природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

Частиною 1 статті 3 Закону визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи заповідні урочища; штучно створені, об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержавного значення, а також регіональні ландшафтні парки є юридичними особами.

Правові засади функціонування територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначено статтею 5 Закону.

Відповідно до положень статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Відповідно до положень статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Посилання апелянта на те що, позивачі Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр»та громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ»не мають права звернення до суду з даним адміністративним позовом, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки між природним заповідником «Розточчя»та Благодійним фондом Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр»і громадською еколого-правовою організацією «ЕкоПраво-Київ»було укладено Угоду від 26 жовтня 2010 року про співпрацю строком дії з 2010 - 2020 роки, а тому позивачі, як громадські організації статутними завданнями яких є, зокрема, захист спільних екологічних інтересів, в том числі і в суді, наділені екологічним інтересом, який полягає в збереженні об'єкті природно-заповідного фонду України мають право звертатись до суду з відповідними позовами.

Крім того, посилання відповідача Міністерства освіти і науки України на те, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу Відповідача були результати перевірки ГоловКРУ України (акт ревізії фінансово-господарської діяльності Міністерства освіти і науки України від 2 серпня 2010 року № 03-21/67), якою було встановлено порушення Міністерством освіти і науки України бюджетного законодавства України в частині надання асигнувань за КПКВК 2201160 Природному заповіднику «Розточчя», що призвело до нецільового використання коштів державного бюджету за КПКВК 2201160 в 2008 -1 півріччі 2010 року загалом на 2 814 670,00 грн., також безпідставні, оскільки фактично контрольно-ревізійним органом було встановлено, що природний заповідник «Розточчя»фінансувався за бюджетною програмою «Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації»в той час, коли ліцензія на надання освітніх послуг заповіднику не видавалася.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованість посилань відповідача на те, що у випадку скасування оскаржуваного наказу припиниться фінансування природного заповідника «Розточчя», оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України розпорядник бюджетних коштів (Міністерство освіти і науки України) має право звернутися щодо зміни коду відповідної бюджетної класифікації (чи створення нової бюджетної програми), на підставі якої відбувається фінансування відповідної юридичної особи, в тому числі і природного заповідника «Розточчя», оскільки в матеріалах справи міститься Лист Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2010 року № 1/12-6295, відповідно до якого «Міністерство освіти і науки України звернулося до Міністерства фінансів з проханням відкрити нову бюджетну програму «Розвиток інфраструктури та наукової діяльності заповідників і ботанічних садів»за розділом «Наука»в межах видатків Державного бюджету України на 2011 рік, передбачених для Міністерства освіти і науки», а тому обраний відповідачем спосіб усунення порушення бюджетного законодавства (видання наказу про скасування статусу юридичної особи природного заповідника «Розточчя») суперечить принципу пропорційності рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки ним обрано спосіб (припинення юридичної особи), який має більш негативні наслідки для природного заповідника «Розточчя», аніж інші можливі способи врегулюванню бюджетних правовідносин (наприклад, ініціювання розробки нової бюджетної програми, зміна коду бюджетної класифікації тощо).

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника Міністерства освіти і науки України Костюченка Олександра Володимировича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.