Постанова № 26453710, 24.05.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2012 року Справа № 1170/2а-3897/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хилько Л.І.,

при секретарі судового засідання - Бабіч О.В.,

за участю представників:

позивача- Пронін Ю.О.,

відповідача- Кавун О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Маловисківське хлібоприймальне підприємство»до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Маловисківське ХПП»(далі-позивач, ТДВ «Маловисківське ХПП») звернулося до суду з позовом до (з урахуванням заміни відповідача) Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі-відповідач, Маловисківська МДПІ) про скасування податкового повідомлення- рішення № 0000762310 від 16.09.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 540039,00грн. та податкового повідомлення-рішення №0000782310 від 16.09.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 566344 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі- ЗУ 168/97-ВР від 03.04.97) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Позивачем зазначено, що з аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Позивач послався на Порядок заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054,відповідно якого, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Тому, вважає позивач, з огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Позивач стверджує, що факт реальності операцій між позивачем та контрагентами підтверджується даними бухгалтерського обліку, копіями договорів, зберігання, актами виконаних робіт підписаними сторонами, видатковими накладними та рахунками про перерахування грошових коштів та банківськими виписками.

Позивач звертає увагу на те, що, як вбачається з п.3.2.2. Акту перевірки (сторінки 22-32), відповідачем необґрунтовано зроблено висновок, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям придбання товарів (послуг) у ТОВ «Дженерал Інвест», ПП «Крауз Ко», які начебто не пов'язанні з веденням господарської діяльності і є нікчемними в силу ст. 203,215,216,228 ЦК України.

Такий висновок працівників відповідача, на думку позивача, не відповідає ні вимогам національного законодавства України, ні практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Позивач також посилається на норму, встановлену статтею 19 Конституції України, відповідно якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Висновки ж перевіряючих осіб, на думку позивача, що викладені в акті перевірки, не враховують приписи ст. 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стверджуючи про недійсність (нікчемність) договорів податковий орган таким чином підмінює собою судову гілку влади та втручається в здійснення судочинства в Україні, порушуючи тим самим норми статей 6, 19 Конституцією України та статті 21 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю та просив його задовольнити.

Відповідач проти заявленого позову заперечує, посилаючись на наступне.

Перевірка позивача проводилась у спосіб та у порядку, що визначені вимогами закону, оскільки вона була проведена на підставі направлення від 18 серпня 2011 року № 92-2310-00954774, виданого Маловисківською міжрайонною державною податковою інспекцією; на підставі постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області від 01.08.2011 року «Про призначення позапланової документальної перевірки»; відповідно п. п.78.1.11. п.п.78.1 ст..78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ та відповідно до наказу № 643 від 18.08.2011 року Маловисківської МДПІ. Перевірка стосувалась лише питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських відносин із ПП «Протосс», ТОВ «Дженерал Інвест», ПП «Крауз Ко»за період з 01.01.2008р. по 31.03.2011р.

Відповідач повідомив про виявлення в ході перевірки того, що ТДВ "Маловисківське ХПП" безпідставно сформувало податковий кредит на підставі угод з ПП "Крауз Ко" та ТОВ «Дженерал Інвест», що мали безтоварний характер та безпідставно включили до складу валових витрат витрати на придбання товарів у вказаних контрагентів. Під час перевірки було встановлено, що позивачем з вищевказаним підприємствами здійснювались господарські операції по придбанню сільськогосподарської продукції, отриманню послуг. Згідно пояснень головного бухгалтера позивача дані договори укладено в усній формі. До перевірки також не було надано жодної товарно - транспортної накладної, яка б підтверджувала поставку вказаної сільськогосподарської продукції на адресу позивача. Натомість, як уже зазначалося раніше, ТДВ «Маловисківське ХПП»надано копії накладних, отриманих від ПП «Крауз Ко»в яких вказано вид та кількість реалізованої сільськогосподарської продукції та державний номер автомобіля яким здійснювалось перевезення.

Однак, при звірянні інформації про вказаний транспорт з відомостями МРЕВ встановлено, що автомобіль з державним знаком ВА05-81АО, використаний ПП «Крауз Ко»для перевезення 23694 кг кукурудзи одноразово, являється легковим автомобілем ВАЗ 2109 до якого (згідно наданих накладних) був причеплений причеп від КАМАЗа (СЗАП 8551) з державним номерним знаком ВА10-67ХТ, - автомобіль з державним знаком 34-51 ЕІА використаний ПП «Крауз Ко»для перевезення 37540 кг ріпака (згідно наданих накладних) не існує, автомобіль з державним знаком 39-30 КДМ використаний ПП «Крауз Ко»для перевезення 20000 кг кукурудзи одноразово являється автомобілем «АУІА»з вантажопідйомністю 1,5 т. - автомобіль з державним знаком ВА28-73АВ використаний ПП «Крауз Ко»для перевезення 21640 кг ріпака одноразово являється автомобілем КАМАЗ 45143 з вантажопідйомністю 10 т., -автомобіль з державним знаком 065-98 ОН використаний ПП «Крауз Ко»для перевезення 17940 кг ріпака одноразово являється автомобілем КАМАЗ 5320 з вантажопідйомністю 8 т. Саме вказані автомобілі зазначені в накладних, які ПП «Крауз Ко»надав ТДВ «Маловисківському ХПП»замість товарно-транспортних накладних. Представником позивача у поясненнях по справі підтверджено, що «факт отримання та транспортування товару підтверджується накладними». Тобто, саме вищевказаними накладними, адже інших на підтвердження транспортування надано не було.

Крім того, до матеріалів справи позивачем додано копії договорів оренди транспортних засобів, а саме, автомобілів МАЗ 54331 ДНЗ 13749 ОН та МАЗ 64229 ДНЗ 13748 ОН, які у вищевказаних накладних взагалі не значаться як такі, що здійснювали перевезення сільськогосподарської продукції.

Відповідач послався на норми п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України, відповідно яких право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Тобто, наголошує відповідач, аналізуючи дані норми законодавства, зрозумілим є те, що основною умовою віднесення сум до податкового кредиту є саме отримання послуг, придбання товарів. Доказів придбання товарів та отримання послуг ні під час перевірки, ні на думку МДПІ, в судове засідання позивачем надано не було.

Відповідачем зроблений висновок, що наявними в матеріалах справи та наданими позивачем до суду доказами не спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем усні договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відповідачем зроблений висновок, що позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій, не були надані документи, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

В даному випадку, зазначив відповідач, надані до перевірки та в судове засідання первинні документи, дають підстави зробити висновок про формальність складених видаткових і податкових накладних, які не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій. Позивачем не були надані для дослідження в судовому засіданні товарно-транспортні накладні, договори, інші докази поставки продукції на адресу позивача. Надані ж до суду акти виконаних робіт, накладні, видаткові накладні не містять зазначення посади та прізвища посадової особи позивача, яка їх підписала. Так, пунктом 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995року, чітко визначено, хто має право підписувати первинні документи. Керівником підприємства затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції.

Відповідач стверджує, що акти виконаних робіт взагалі не містять жодної конкретизації відносно конкретного переліку виконаних видів робіт, «обслуговування складських приміщень»на суму 40 000 гривень не є переліком проведених робіт. Тобто, вказані акти носять лише формальний характер.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю із зазначених вище підстав.

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), складення постанови у повному обсязі відкладено до 29.05.2012 р. із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п. 1 ч 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи п. 1 ч.І ст. З КАС України спір, який виник між сторонами є публічно-правовим і тому підлягає розгляду у адміністративному суді.

Тобто, до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, у яких вони вважають, що суб'єкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ТДВ "Маловисківське ХПП»зареєстроване 16.01.1992 року Маловисківською районною державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію №14311200000000253, код суб'єктів господарювання за ЄДРПОУ 954774, з 16.01.1992 року (запис №4). Товариство перебуває на податковому обліку у Маловисківській міжрайонній ДПІ та був платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №14934387 від 05.02.1999 року, дію якого анульовано 08.08.2011 року у зв'язку з перереєстрацією без зміни місцезнаходження (т.1 а.с.33).

Як вбачається із матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні, підставою для проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при віднесенні сум податку на додану вартість до податкового кредиту при проведенні взаєморозрахунків із ПП «Протосс», ТОВ «Дженерал Інвест»та ПП «Крауз Ко»слугувала постанова старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області від 01.08.2011 року «Про призначення позапланової документальної перевірки».

Згідно до акту перевірки №85/2310/00954774 від 01.09.2011 року (т.1 а.с. 31-63) виявлені порушення податкового законодавства: 1) п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 , пп 5.3.9 п. 5.3, пп..5.4.8,п.5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями, в редакції Закону від 22.07.1997 № 283/97-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся всього у сумі 432031 грн., у тому числі заниження за 1 квартал 2010 року в сумі 19616 грн., заниження за 3 квартал 2010 року в сумі 108490 грн., заниження за 4 квартал 2010 року в сумі 303925 грн.; 2) п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України в редакції від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 323625 грн., у тому числі за січень 2010 року в сумі 6667 грн., за лютий 2010 року в сумі 9026 грн., за серпень 2010 року в сумі 20792 грн., за вересень 2010 року у сумі 66000грн., за жовтень 2010 року в сумі 109498 грн., за листопад 2010року в сумі 111642 грн.

Всупереч вимогам п.86.9. ст.86 Податкового кодексу України відповідачем за 15 днів після реєстрації акта перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, незважаючи на те, що приписи вказаного нормативного акту передбачають іншу процедуру прийняття таких актів - якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Крім того, пунктом 58.4. ст.58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, означених цим Кодексом.

Як вбачається з постанови про призначення позапланової документальної перевірки ВАТ Маловисківське хлібоприймальне підприємство (код ЄДРПОУ 954774) кримінальна справа №58-479 порушувалась за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст205 КК України та відносно службових осіб ТОВ «Агрохолдінг 2009»та ТОВ «Тайпей»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України та відносно службових осіб ТОВ «Агрохолдінг 2009»за фактом умисного ухилення від сплати податків, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (т.1 а.с.180).

Отже, виходячи з правового аналізу ситуації щодо проведення позапланової документальної перевірки підприємства -позивача стосовно проведених ним господарських операцій з суб'єктами господарської діяльності ПП «Крауз Ко», ПП «Протосс»та ТОВ «Дженерал Інвест»настання передбачених ст.ст.58, 86 Податкового кодексу України підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень є проблематичним і не ґрунтується на вимогах закону. Натомість, згідно до п.6 Постанови слідчого від 01.08.2011 року, який є ініціатором проведення вказаної перевірки, пропонується контролюючому органу матеріали виконаної позапланової перевірки (в оригіналах) направити для приєднання до матеріалів кримінальної справи ( т.1 а.с.181).

За загальним правилом, визначеним п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Слід зазначити, що ані норма пункту 86.9 статті 86, ані норма підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст.78 ПК України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства. Отже, відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб.

Положення п.86.9 ст.86 ПК України кореспондуються із вищеназваними положеннями п.58.4 ст.58 ПК України.Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Отже, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

При цьому суд зауважує, що п.86.9 ст.86 ПК України не містить будь-яких застережень стосовно того, що порушена кримінальна справа має стосуватися безпосередньо злочинів, предметом яких є податки та збори (наприклад, ст.212 Кримінального кодексу України).

Також суд зазначає, що виходячи з аналізу п.58.4 ст.58, п.86.9 ст.86 ПК України, правовий аналіз висновків акту перевірки, на стадії до ухвалення судового рішення у кримінальній справі, в межах якої проведена перевірка позивача, виходить за межі компетенції адміністративного суду.

Відтак, суд не дає правову оцінку твердженням відповідача, викладеним в акті щодо обставин, встановлених в ході розслідування кримінальної справи №58-479.

Як вбачається зі сталої судової практики різних регіонів України суд визнає право податкового органу на проведення перевірки відповідно до пп. 78.1.11 ПКУ, тобто, у випадку коли отримано постанову (ухвалу) суду про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. Проте суд однозначно визнає неправомірність визначення суми грошового зобов'язання та порушення п. 86.9 ПКУ а також п. 7 р. IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. № 984. Судом враховується, що на обґрунтування рішення потрібно навести висновок, що оскільки відсутні докази набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства за результатами розгляду кримінальної справи, в рамках якої було призначено перевірку платника податків, то у суду відсутні правові підстави для перевірки правомірності висновків зазначеної перевірки, які стали підставою для винесення повідомлення-рішення.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000762310 та №0000782310 від 16.09.2011 року винесені відповідачем передчасно, без урахування вимог податкового законодавства.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки винесені за результатом перевірки платника податків, призначеної в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки та збори.

Крім того, аналізуючи спірні податкові повідомлення- рішення та оцінюючи їх на предмет відповідності вимогам закону по суті, суд приходить до висновку про їх незаконність та вбачає підстави для їх скасування враховуючи наступне. Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські договори між позивачем та ПП „Крауз Ко», ТОВ «Дженерал Інвест»і ПП «Протосс»є нікчемними.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції від 01.09.2011 року за № 85/2310/00954774 не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України ( т.1 а.с.31-63) .

Крім того, з урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні".

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача на ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним ку правочини з контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що господарські договори з ПП «Крауз Ко», ПП «Протосс»та ТОВ «Дженерал Інвест»були укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести суми ПДВ з операцій по придбанню товарів (послуг) по фактично проведених господарських операціях на загальну суму 486184 грн. 71 коп. до податкових кредитів, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.

Такий висновок суду повністю підтверджується аналізом доказів по окремих видах проведених господарських операцій виходячи з наступного.

Зокрема, щодо проведених операцій з придбання та використання в господарській діяльності пічного палива, судом враховується, що одним з основних видів діяльності ТДВ «Маловисківського XПП»є приймання, очистка, сушка, складське зберігання та відпуск зерна. Для здійснення технологічного процесу по сушінню зернових культур, ТДВ «Маловисківське ХПП»використовує пічне паливо. Пічне паливо за твердженням позивача, які не спростовано відповідачем, зберігається у двох металевих резервуарах ємністю 75 та 25 тонн відповідно. Вказані резервуари позивач орендує у ЗАТ «Агро-Ком», що підтверджується договором оренди цілісного майнового комплексу №1 від 01.04.2003р. (т.1 а.с. 121-123)та актом прийому передачі від 05.01.2004р (т.1 а.с.124-126). Пічне паливо отримане від ПП «Крауз Ко», було використано для здійснення технологічного процесу по сушінню зернових культур. Підтвердженням переміщення пічного палива отриманого від «Крауз Ко»по складському обліку є вимоги №42 від 30.09.2010р. та №46 від 31.10.2010р., згідно з якими пічне паливо видавалось для забезпечення технологічного процесу - роботи сушилки. Аналогічним чином позивачем підтверджено проведення робіт по обслуговуванню та освітленню складських приміщень №5,6,7,10 та робочих башт №6,4.Як вбачається з акту прийому передачі від 05.01.2004р. до договору оренди цілісного майнового комплексу №1 від 01.04.2003р. позивач орендує складські приміщення та робочі башти. З метою забезпечення технологічного процесу на підприємстві, дотримання правил технічної безпеки та для підтримання його у справному робочому стані , товариство у січні 2010р. провело його обслуговування.

Придбання насіння ріпаку в кількості 96,533 тонн від ПП «Крауз Ко»підтверджується расходною накладною від 01.11.2010р., податковою накладною №226 від 01.11.2011р., карткою за формою №36 по ПП «Крауз Ко», карткою за формою №36 по ТДВ «Маловисківське ХПП»(т.1 а.с. 127- 129).Як вбачається з картки за формою №36 по ПП «Крауз Ко», 01.11.2010р. ріпак в кількості 96,533 тони було оприбутковано на зерносклад ззовні від ПП «Крауз Ко». В той же день ПП «Крауз Ко»продало ріпак позивачу. Передача товару відбувалася шляхом документального переоформлення по зерноскладу з ПП «Крауз Ко»на ТДВ «Маловисківське ХПП». В подальшому, 01.11.2010р. ТДВ «Маловисківське ХПП»включило 96,533 тонн ріпаку придбаного у ПП «Крауз Ко»до партії товару в кількості 180 тонн, яку було продано ЗАТ «УКРАГРО НПК»(т.1 а.с. 131-133). Таким чином, фактично транспортування товару від ПП «Крауз Ко»до ТДВ Маловисківське ХПП»не відбувалося, а висновки перевіряючи про фіктивність вказаних операцій саме через відсутність транспортування є поверховими та однобічними, спрямованими на встановлення лише мнимих порушень, а не на об'єктивне проведення перевірки.

Аналогічним чином, проведення господарської операції про придбанню насіння соняшнику в кількості 46,900 тонн від ПП «Крауз Ко»підтверджується расходною накладною від 1.10.2010р., податковою накладною №151 від 21.10.2011р., карткою за формою №36 по ПП «Крауз Ко», карткою за формою №36 по ТДВ «Маловисківське ХПП». Як вбачається з картки за формою №36 по ПП «Крауз Ко», 11.11.2010р. соняшник в кількості 46,900 тон було оприбутковано на зерносклад ззовні від ПП «Крауз Ко».Того ж дня ПП «Крауз Ко»продало соняшник позивачу, передача товару відбувалася шляхом переоформлення по зерноскладу з ПП «Крауз Ко»на ТДВ «Маловисківське ХПП». 22.10.2010р. ТДВ «Маловисківське ХПП»продало соняшник в сількості 46,900 тон ТОВ «Олсідз груп Україна»(т.1 а.с. 134-141).

02.02.2010р. позивач придбав у ПП «Крауз Ко»кукурудзу в кількості 43,675 тонн.Як вбачається з картки за формою №36 по ПП «Крауз Ко», 02.02.2010р. кукурудзу в кількості 43,675 тонн було оприбутковано на зерносклад ззовні від ПП «Крауз Ко». В той же день, ПП «Крауз Ко»продало кукурудзу позивачу. Передача товару відбувалася шляхом переоформлення по зерноскладу з ПП «Крауз Ко»на ТДВ «Маловисківське ХПП». 03.02.2010р. ТДВ «Маловисківське ХПП»продало кукурудзу в кількості 43,675 тонн. ТОВ «Компанія Агро - трейд»(т.1 а.с. 142- 150).

20.10.2010р. позивач придбав у ПП «Крауз Ко»сою в кількості 137,974 тонн, що підтверджується інформацією з картки за формою №36 по ПП «Крауз Ко»про те, що 20.10.2010р. сою в кількості 141275тон. було оприбутковано на зерносклад ззовні від ПП «Крауз Ко»та в той же день ПП «Крауз Ко»продало сою в кількості 137,974 тонн позивачу. Передача товару відбувалася шляхом документального переоформлення по зерноскладу з ПП «Крауз Ко»на ТДВ «Маловисківське ХПП». В подальшому позивач продав сою в кількості 137,974 тон. ТОВ «Кернел - трейд»(т.1 а.с. 151-158).

Поряд з цим, як вбачається із наданих до суду позивачем документів позивач придбав у ПП «Крауз-Ко»ячмінь у кількості 184,0т. та 82,5т. відповідно 26.11.2010р. та 15.12.2010р., який на власному транспорті позивача був доставлений на склад і зберігався там на час перевірки. Факт отримання та транспортування товару підтверджується накладними. (т.1 а.с. 163-172).

Придбання 1,971 т ячменю у ТОВ «Дженерал Інвест»підтверджується інформацією з картки за формою №36 по ТОВ «Дженерал Інвест»згідно до якої 10.08.2010р. ячмінь в кількості 1,971тонн було оприбутковано на зерносклад ззовні від ТОВ «Дженерал Інвест». В той же день, ТОВ «Дженерал Інвест»продало 1.971 тонну ячменю позивачу провівши документальне переоформлення ячменю на складі позивача.

Доказами складського обліку є документи які підтверджують факт зважування зернових, проведення їх аналізів та відповідні форми переміщення зернових по складу.

Факт зважування зернових на автомобільних вагах позивача, підтверджується витягом з журналу реєстрації зважувань вантажів на автомобільних вагах за формою №ЗХС-28 затвердженою «Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», затверджена наказом Мінагрополітики 13.10.2008 N 661, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. за N 1111/15802 (далі за текстом - Інструкція).

З відповідних листів журналу вбачається дата проведення зважування та кількість зважених зернових.

Дані про проведення аналізу зернових підтверджуються реєстрами, ведення яких передбачено Інструкцією.

Наявність у позивача виробничо - технічної лабораторії підтверджується свідоцтвом про атестацію №2445-п від 24.09.2009р. (т.2 а.с.42- 44).

Облік зернових за відповідним суб'єктом та факт переміщення зернових по складу, підтверджується карткою за формою №36, ведення якої передбачено Інструкцією (т.2 а.с.45,47).

Системний аналіз первинної документації (товарних накладних, податкових накладних, банківських документів та документів податкової звітності) в сукупності з документами складського обліку (журналом за формою №ЗХС-28, реєстрами, картками) свідчать про помилковість висновків працівників відповідача щодо фіктивності проведених господарських операцій (т.2 а.с.48-65 т.3 а.с.1-127).

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється; обов'язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України (абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.11. ст. 5, п. 21.5 ст. 21 вказаного Закону).

Центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти, щодо підтвердження господарських операцій товарно-транспортними накладними.

Таким чином, законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток і, зокрема, визначення їх витратної частини; факт постачанняпозивачу товарів підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки.

Саме така правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 02.06.2009р. у справі№ К-4697/07.

Натомість, згідно до укладеного договору найму (оренди) транспортного засобу на підприємстві позивача був вантажний автомобіль МАЗ 5431 реєстраційний номер 13749 Он (т.2 а.с.66-67), тому висновки відповідача про відсутність можливості перевезення грузів є недоречними.

Поряд з цим, судом приймається до уваги та обставина, що згідно до Акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №92/2310/00954774 від 22.10.2010 року працівниками відповідача проведено перевірку за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року (т.2 а.с. 71-154) та вживались відповідні заходи для усунення виявлених порушень. Так, зокрема, під час перевірки операції з ПП «Протосс»визнано фіктивними на загальну суму 843358 грн., в тому числі податок на додану вартість 140559 грн.84 коп. Виявлені перевіряючими в жовтні 2010 року порушення проведення господарських операцій з ПП «Протос»формально переносяться до Акту перевірки від 01.09.2011 року (т.1 а.с.52) та кваліфікуються як порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», потягли за собою донарахування суми податку на додану вартість, яка була віднесена до податкового кредиту за придбані товарно- матеріальні цінності у ПП «Протосс».

Крім того, проведення перевірки за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року не погоджується з приписами ст.102 Податкового кодексу України про те, що: 102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. 102.2. Грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: 102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; 102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Докази про наявність будь- якої з вказаних підстав у справі відсутні.

Звертають на себе увагу активні дії платника податків, який у суді доводив не тільки правильність документального підтвердження поставки товару, а й його фактичне перевезення зі складу постачальника на склад покупця, а також подальший перепродаж товару виробнику кінцевої продукції, тобто реальну участь товару у господарському обороті.

Натомість, відповідачем не надано доказів про відсутність фіктивних підприємств за місцезнаходженням, так само не було надано доказів притягнення до відповідальності фізичних осіб -як платника податків, так і його підприємства-контрагента -за ухилення від сплати податків. На час розгляду справи судом ТОВ «Дженерал Інвест»та ПП «Крауз Ко»значаться зареєстрованими в ЄДРПОУ (т.1 а.с.245,249 т.2 а.с.162- 167).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для включення сум до витрат достатній лише зв'язок придбаних послуг чи товарів з господарською діяльністю підприємства.

Крім того, визначальним для розгляду спору слід визнати наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ " від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України оскаржувані податкові повідомлення-рішення, дійшов висновку, що вони прийняті передчасно, без урахування вимог податкового законодавства, з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

У відповідності до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено повністю, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Вбачається, що за подання даного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. (т.1а.с.2). У зв'язку з цим суд вважає за необхідне присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 11,34, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Маловисківське хлібоприймальне підприємство»повністю задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000762310 від 16.09.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 540039 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 432031,00 грн. та 108008,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції №0000782310 від 16.09.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 566344 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 323625 грн. та 242719 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити позивачеві з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 29.05.2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько