Постанова № 26453061, 11.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11322/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучка В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - Щербака О.Г. (довіреність від 17.05.2012 року № 71/12), відповідача-1 - Костиркіної Г.В. (довіреність від 07.09.2012 року № 13/01-3072), відповідача-2 - не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Харківської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання неправомірними дії щодо відмови у застосуванні митної вартості, скасування рішення Харківської обласної митниці від 04.05.2012 року № 807000003/2012/002260/2 та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 90893,00 грн. за вантажно-митною декларацією від 07.05.2012 року № 807170000/2012/222664,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (далі - ТОВ «Лемтранс», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківської обласної митниці (далі - митниця, відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області (далі - ГУ ДКСУ в Харківській області, відповідач-2) про визнання неправомірними дії щодо відмови у застосуванні митної вартості та скасування рішення Харківської обласної митниці від 04.05.2012 року № 807000003/2012/002260/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при митному оформленні ввізного товару (залізнічні колеса суцільнокатані) відповідачем-1 незаконно визначена митна вартість цього товару, яку позивач вважає завищеною, та як наслідок завищення податку на додану вартість, а тому позивач у судовому порядку просить визнати дії Харківської обласної митниці неправомірними та скасувати рішення Харківської обласної митниці від 04.05.2012 року № 807000003/2012/002260/2, а суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 90893,00 грн. за ВМД (вантажно-митною декларацією) від 07.05.2012 року № 807170000/2012/222664 - поверненню на рахунки позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі і скасувати спірне рішення відповідача.

Відповідачем-1 заперечення у письмовому вигляді не надані, у судовому засіданні представник відповідача-1 зазначив про безпідставність заявлених позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що позивач не надав всіх потрібних документів для визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортуються, внаслідок чого, відповідно до законодавства, митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Таким чином, відповідач-1 вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином, заперечення проти позову та заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача-2 на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 301273 товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 15.10.1999 року за № 1 266 120 0000 000117, ідентифікаційний код - 30600592, місцезнаходження - 83086, м. Донецьк, вул. Артема, буд.7.

Свою господарську діяльність ТОВ «Лемтранс» здійснює згідно зі Статутом (в новій редакції), затвердженою загальними зборами учасників, оформлених протоколом № 48 від 08.12.2009 року.

З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що 03.05.2012 року ТОВ «Лемтранс» через свого митного брокера - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Донбасзовнішсервіс» подало до Харківської обласної митниці декларацію митної вартості №807170000/2012/222569, якою задекларовано імпорт товару - залізничні колеса суцільнокатані з діаметром по колу катання 957 мм. і з діаметром посадочного отвору в ступиці 190 мм., згідно ГОСТ 10791-2004, виробництво Росія (далі - товар, залізничні колеса), за кодом товару 86071901 у кількості 474 шт. за ціною 600,00 дол. США за 1 шт. на загальну митну вартість 284 400 дол. США або 2 272 327,56 грн. згідно курсу НБУ 7,9899 грн. за 1 дол. США.

Як зазначив представник відповідача-1 у судовому засіданні, у митниці виникли сумніви в правильності визначення митної вартості, що розрахована позивачем за зазначеною ВМД. Так, контракт від 23.06.2011 року № 7К1/70-11 на поставку залізничних коліс укладений ТОВ «Лемтранс» з ВАТ «ОМК-Сталь», який є агентом ВАТ «Виксунський металургійний завод» на підставі агентського договору від 30.12.2008 року № 802/А та діє від імені останнього за винагороду. Отже, з пояснення представника відповідача-1, слідує, що зазначений контракт від 23.06.2011 року № 7К1/70-11 не можна вважати прямим від виробника, як це заявлено декларантом, а також у митниці виникли сумніви стосовно не включення винагороди до складу митної вартості товару.

Отже, на думку відповідача-1, контракт від 23.06.2011 року № 7К1/70-11 не відповідає вимогам Класифікатору документів, затвердженому наказом Державної митної служби України від 15.02.2011 року № 107 в частині класифікації цього контракту за кодом 4104.

На декларації митної вартості (ДМВ) від 04.05.2012 року митницею у графі «Для відміток митного органу» відповідач-1 відмітив, що ТОВ «Лемтранс» у відповідності з п. 7.11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 для підтвердження митної вартості товарів необхідно надати додаткові документи згідно з наступним переліком: рахунки за платежами третім особам на користь продавця (у відповідності з агентськими договором); рахунок про сплату комісійних, брокерських (посередницьких послуг), пов'язаних з виконанням умов агентського договору; відповідна бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти фірми - виробника товару; калькуляції фірми виробника товару; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спец. експертними організаціями; інформація зовнішньоекономічних і біржових організацій про вартість сировини; рішення митних органів про визначення митної вартості, раніше ввезених ідентичних або подібних товарів за одним договором (контрактом).

Позивач витребувані документи не надав, пояснюючи це тим, що подання таких документів вимагало б певного часу, що потягло б за собою простій залізничних вагонів та настання негативних наслідків для позивача. У зв'язку з цим декларантом на ДМВ був здійснений напис про неможливість подання документів та їх подальше надання у порядку, визначеному законодавством.

Приймаючи до уваги ненадання позивачем витребуваних документів на підтвердження вартості товару, відповідачем-1 відмовлено позивачу в прийнятті ВМД № 807170000/2012/222569 від 03.05.2012 року, у зв'язку з чим надані рішення про визнання митної вартості товарів від 04.05.2012 року № 807000003/2012/002260/2 та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України від 07.05.2012 року № 807170000/2/00382 (а.с. 30-31).

Рішенням про визнання митної вартості товарів від 04.05.2012 року № 807000003/2012/002260/2 скоригував митну вартість залізничних коліс, визначив їх вартість в сумі 341280,18 дол. США (курс НБУ станом на 04.05.2012 року 7,99 грн. за 1 дол. США) (а.с. 30), що становить 2 726 794,51 грн. (341280,18 дол. США х 7,9899 грн.).

При коригуванні митної вартості товару відповідач-1 використав 2-й метод (ціна договору щодо ідентичних товарів) порівнюючи з ВМД № 80717000/2012/221944 від 05.04.2012 року.

Підставою для визначення відповідачем-1 митної вартості за 2-м методом, згідно з інформацією, наведеною в рішенні про визначення митної вартості стало неподання декларантом додаткових документів або відмова від їх подання з урахуванням Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження.

Зважаючи на зазначене, з метою недопущення простою та виникнення збитків, позивачем збільшена митна вартість заявленого до розмитнення товару та надати відповідачу-1 іншу ВМД від 07.05.2012 року № 807170000/2012/222664, у якій визначена вже скоригована митна вартість залізничних коліс. Як наслідок, позивачем надлишково сплачено податок на додану вартість у розмірі 90893,39 грн. (2 726 794,51 грн. - 2 272 327,56 грн. = 454 466,95 грн.; 454 466,95 грн. х 20%).

Судом у тому числі встановлено, що залізничні колеса придбані за контрактом від 23.06.2011 року № 7К1/70-11, укладеним між ТОВ «Лемтранс» (Покупець) та відкритим акціонерним товариством «Выксунский металлургический завод» (Продавець, Російська Федерація (РФ), далі - ТОВ «Выксунский металлургический завод»), діючого в особі відкритого акціонерного товариства «ОМК-Сталь» (Російська Федерація, далі - ВАТ «ОМК-Сталь, агент) на підставі Агентського договору від 30.12.2008 року № 802/А.

Так, згідно агентському договору від 30.12.2008 року № 802/А ТОВ ««Выксунский металлургический завод» (Принципал) доручає, а ВАТ «ОМК-Сталь» (Агент) зобов'язується поставити, у тому числі: діючі за винагороду, від імені та за рахунок Принципала укладати договори/контракти купівлі-продажу трубної продукції та залізничних коліс Принципала на внутрішньому та зовнішньому ринку.

За умовами контракту від 23.06.2011 року № 7К1/70-11 Продавець зобов'язується, а Покупець прийняти та сплатити на умовах DAP станція Соловей експ. Південно-Східна залізниця (згідно Інкотермс-2010) залізничні колеса суцільнокатані, асортимент, кількість, технічні умови, строки поставки та ціна вказуються у Специфікаціях до цього контракту, що є його невід'ємною частиною. З урахуванням додаткової угоди № 3 від 24.08.2011 року загальна вартість товару за контрактом становить приблизно 24000000,00 (двадцять чотири мільйони) дол. США. З урахуванням додаткової угоди № 4 від 20.12.2011 року строк дії контракту - з даті його укладення до 31.12.2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Відповідно до Специфікації від 09.04.2012 року № 17 до цього контракту ціна коліс за 1 штуку становить 600 дол. США, всього вартість за 474 шт. - 284400,00 дол. США.

ТОВ «Лемтранс» на користь Продавця згідно зі Специфікацією № 17 від 09.04.2012р. до Контракту № 7К1/70-11 від 23.06.2011 року була оплачена вартість товару «колеса залізничні суцільнокатані» в 100%-му розмірі шляхом внесення передоплати на підставі рахунку-проформи № 350 від 13.04.2012 року, що підтверджується меморіальним ордером №35 від 13.04.2012 на загальну суму 284400 дол. США.

Таким чином, митна вартість залізничних коліс у ВМД №807170000/2012/222569 від 03.05.2012 року позивачем визначена за 1-м методом (за ціною угоди) такого визначення.

Позивачем до вантажно-митної декларації був наданий комплект обов'язкових документів для визначення митної вартості товару, передбачений п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; інвойси меморіальний валютний ордер № 35 від 13.04.2012 року. Додатково до обов'язкових документів були надані: експортна декларація країни відправлення, паспорти якості, транспортні (залізничні накладні), дозвільні документи, лист від 17.11.2011 року № АКД-ТОР/84-02/26997 від ВАТ «ОМК-Сталь» (агент) щодо неможливості надати калькуляцію собівартості залізничних коліс, оскільки, як зазначив виробник (ВАТ «Виксунський металургійний завод») така інформація є конфіденціальною та розповсюдженню не підлягає. Також у цьому листі зазначено, що фіксування цін на товар та зазначення їх у прайс-листах не використовується, оскільки виробником застосовується індивідуальний підхід до кожного клієнта при формуванні ціни з врахуванням тривалості взаємостосунків, у мов поставки та оплати (а.с.24).

Як вбачається, відповідач-1 вважав, що цих документів недостатньо для визначення митної вартості залізничних коліс, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено в прийнятті ВМД.

В межах реалізації права декларанта, в разі його незгоди з митною вартістю, визначеною митним органом, здійснити випуск товарів у вільний обіг згідно з положеннями статті 264 Митного кодексу України (у редакції від 11.07.2002 року № 92-IV із змінами і доповненнями, діючої на момент подання позивачем ВМД від 07.05.2012 року № 807170000/2012/222664 та прийняття спірного рішення від 04.05.2012 року № 807000003/2012/002260/2) та наказу Держмитслужби України від 17.03.2008 року № 230, під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, з подальшим поданням митному органу необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості, позивач подає Заяви про надання дозволу на оформлення скоригованих ВМД, отримує дозвіл відповідача та випускає товар у вільний обіг.

Позивач звернуся до відповідача-1 (лист від 07.05.2012 року № 07/05-1) з проханням надати дозвіл на випуск у вільний обіг залізничних коліс під гарантійні зобов'язання слати до державного бюджету обов'язкових платежів згідно з митною вартістю, визначеною митницею у рішенні від 04.05.2012 року № 807000003/2012/002260/2, та отримав його, про що свідчить лист Харківської обласної митниці від 07.05.2012 року № 23/032-5713 (а.с. 34-35).

24 липня 2012 року ТОВ «Лемтранс» надав Харківській обласній митниці заяву від 24.07.2012 року № 60 «Про подання необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості». У цій заяві позивач надав документи та пояснення на обґрунтування митної вартості залізничних коліс за заявленою ціною у розмірі 600 дол. США за штуку.

Так, позивач зазначив, що відповідно до ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Контракт № 7К1/70-11 від 23.06.2011 р., в рамках якого відбувались поставки товару, є за своєю правовою природою договором купівлі-продажу, сторонами якого є продавець та покупець - ТОВ «Лемтранс». Покупець ТОВ «Лемтранс» виступає в угоді від власного імені та не користується послугами посередників (комерційних агентів). Відповідно до Наказу ДМСУ № 1242 рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту), вимагаються від декларанта, якщо витрати за такі послуги понесені покупцем оцінюваного товару та вони не включені до заявленої митної вартості.

На підтвердження вартості залізничних коліс позивач додатково надав відповідачу-1 меморіальний валютний ордер № 35 від 13.04.2012 року, рахунок проформу № 350 від 13.04.2012 року, виписку з банківського рахунку від 13.04.2012 року, та Звіт № 222 від 20.07.2012 року про незалежну оцінку товару - залізничних суцільнокатаних коліс згідно Специфікації № 17 від 09.04.2012 року до Контракту № 7К1/70-11 від 23.06.2011 року. Експертиза проведена оцінювачем ОСОБА_3 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 02.07.2010 року № 9725/10, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 19.06.2004 року № 1167) (а.с. 59-71).

Разом з тим, відповідач-1 не взяв до уваги надані позивачем документи та пояснення.

З огляду на зазначене вбачається, що одним із головних етапів митного оформлення імпортних товарів є підтвердження митному органу їх митної вартості.

За приписами ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості (ст. 262 Митного кодексу України).

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Підпунктами 1, 6 зазначеної статті встановлено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення.

Статтею 41 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; 7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ст. 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Частинами 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339 встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом: 1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; 2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.

Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Держмитслужбою.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Крім того, п. 11 зазначеного Порядку встановлено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

За п.13 зазначеного Порядку, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Частиною 2 ст. 88 Митного кодексу України встановлено, що декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Із наведеного вбачається, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

В обґрунтування своїх вимог про надання додаткових документів митниця посилалась на наявність у неї обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості товару та ненадання декларантом всіх необхідних документів.

Згідно приписів п.14 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» встановлено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. На підставі рішення митного органу про визначення митної вартості товарів зазначена вартість перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день прийняття вантажної митної декларації для оформлення (п. 16).

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

За нормами ст. 273 наведеного Кодексу у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

З аналізу наведених нормативних актів випливає, що незгода митного органу із заявленою декларантом митною вар тістю перш за все має бути належним чином аргументованою.

У судовому засіданні представник відповідача-1 зазначав, що застосування митницею 2-го методу (ціна договору щодо ідентичних товарів) обґрунтовується ненаданням позивачем всіх документів, що мали б підтвердити заявлену митну вартість товару.

При цьому представник відповідача-1 посилався на використання митницею даних з ЄАІС Державної митної вартості, тобто висновок митниці був зроблений на дослідженні раніше здійснених поставок за іншими Специфікаціями.

Разом з тим, відповідач-1 не надав суду жодного документального підтвердження на зазначене, незважаючи на неодноразове зауваження на це суду.

Як вбачається з матеріалів справи документами, що підтверджують митну вартість задекларованих товарів та були надані позивачем, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 7К1/70-11 від 23.06.2011 року разом з додатковими угодами та Специфікацією від 09.04.2012 року № 17 із визначенням вартості товару; інвойси, меморіальний валютний ордер № 35 від 13.04.2012 року, експортна декларація країни відправлення, паспорти якості, транспортні (залізничні накладні), дозвільні документи, лист від 17.11.2011 року № АКД-ТОР/84-02/26997 від ВАТ «ОМК-Сталь» (агент) щодо застосування індивідуального підходу до кожного клієнта при формуванні ціни на товар з врахуванням тривалості взаємостосунків, умов поставки та оплати, рахунок проформу № 350 від 13.04.2012 року, виписку з банківського рахунку від 13.04.2012 року, Звіт № 222 від 20.07.2012 року про незалежну оцінку товару - залізничних суцільнокатаних коліс згідно Специфікації № 17 від 09.04.2012 року до Контракту № 7К1/70-11 від 23.06.2011 року.

Митна вартість залізничних коліс у ВМД №807170000/2012/222569 від 03.05.2012 року позивачем визначена за 1-м методом (за ціною угоди) згідно зі ст. 266 Митного кодексу України.

Проаналізувавши наведене та матеріали справи суд дійшов висновку, що позивачем надані відповідачу-1 всі належні документи, які підтверджують заявлену митну вартість залізничних коліс, що узгоджується з вимогами Митного кодексу України.

З огляду на наведене, на думку суду спірне рішення Харківської обласної митниці про визнання митної вартості товарів від 04.05.2012 року № 807000003/2012/002260/2, прийняте відповідачем є необґрунтованим та не відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» надмірно сплачену за ВМД від 07.05.2012 року № 807170000/2012/222664 суму податку на додану вартість в загальному розмірі 90893,39 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України 2. Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

У відповідності з цією нормою та ст.ст. 43, 102 Податкового кодексу України наказом Державної митної служби України вiд 20 липня 2007 р. № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за № 1097/14364) затверджений Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на вiдповiдних рахунках митного органу як передоплата, i митних та iнших платежiв, помилково та/або надмiрно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здiйснюється митними органами (надалі - Порядок 618).

Згідно з п. 2 розділу 1 цього Порядку він визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, i митних та iнших платежiв, помилково та/або надмiрно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здiйснюється митними органами, у тому числi у випадках, зазначених у статтi 264, частинi четвертiй статтi 284 Митного кодексу України та в мiжнародних договорах України.

У відповідності з п. 1 розділу 3 Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та iнших платежiв, помилково та/або надмiрно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здiйснюється митними органами, платником податкiв до загального вiддiлу митного органу, яким здiйснювалось оформлення митної декларацiї, подається заява довiльної форми, яка пiдписується керiвником i головним бухгалтером суб'єкта господарської дiяльностi або фiзичною особою.

Подання такої заяви із зазначенням напрямів зарахування коштiв, якi повертаються передбачене також Порядком взаємодiї митних органiв з органами Державного казначейства України в процесi повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмiрно зарахованих до бюджету митних та iнших платежiв, контроль за справлянням яких покладається на митнi органи, який затверджений спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України вiд 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року за № 1095/14362, надалі - Порядок взаємодії).

Крім того, подання заяви як підстави для повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) передбачено ст.ст. 43, 102 Податкового кодексу України. При цьому така заява може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Судом встановлено, що із заявою про повернення з бюджету коштів у сумі 97 105,41грн. позивач до відповідачів не звертався. Відповідно, висновок, який передбачений п. 7 Порядку № 618 та п. 2 Порядку взаємодії, до органів державного казначейства не надходив.

Таким чином, з боку відповідачів 1 та 2 відсутня бездіяльність із неповернення позивачеві з державного бюджету сплачених ним коштів, оскільки підстав для такого повернення вони не отримували.

Що стосується повернення коштів у відповідності з затвердженим постановою КМ України від 3 серпня 2011 року № 845 Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів (п.3).

Стосовно податкових зобов'язань за ВМД від 07.05.2012 року № 807170000/2012/222664 відсутні судові рішення, які набрали законну силу щодо їх надмірної або помилкової сплати. Отже відсутні відповідні виконавчі документи, які б могли слугувати підставою для твердження про невиконання відповідачем-2 вимог законодавства.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з державного бюджету України коштів у сумі 90893,00 грн. є передчасними, неправомірними і тому не підлягають задоволенню.

Аналогічну правову позицію навів Вищий адміністративний суд України у постановах від 24 квітня 2012 року по справі К/9991/46486/11, від 05 липня 2012 року К-25220/10.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів, що спростовували б доводи відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог щодо вимог про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість у розмірі 90893,39 грн. судові витрати, які відповідають даним позовним вимогам у розмірі 908,93 грн., відповідно до ст. 94 КАС України стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Харківської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання неправомірними дії щодо відмови у застосуванні митної вартості, скасування рішення Харківської обласної митниці від 04.05.2012 року № 807000003/2012/002260/2 та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 90893,00 грн. за вантажно-митною декларацією від 07.05.2012 року № 807170000/2012/222664 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Харківської обласної митниці щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» у застосуванні митної вартості на товар «Залізничні колеса суцільнокатані з діаметром по колу катання 957 мм., з діаметром посадочного отвору в ступиці 190 мм., згідно ГОСТ 10791-2004, виробництво Росія, за кодом товару 86071901 у кількості 474 шт.», що заявлена товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» за першим методом митної оцінки - «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються», а саме: у загальному розмірі 284 400 дол. США або 2 272 327,56 грн. згідно курсу НБУ 7,9899 грн. за 1 дол. США.

Скасувати рішення Харківської обласної митниці «Про визначення митної вартості» від 04.05.2012 року № 807000003/2012/002260/2.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 11 жовтня 2011 року. Повний текст постанови виготовлений 16 жовтня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя В.М. Чучко

Суддя Чучко В.М.