Постанова № 26453029, 03.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/9779/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Дворникова М.С.

при секретарі Воловик Ю.В.,

за участю:

представника позивача: Глушко М.С.,

представника відповідача: Клименко Е.С., Чувашової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до Управління Пенсійного фонду України в Центрально - міському районі м. Макіївки про скасування рішення № 390 від 22.05.2012 року про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску

ВСТАНОВИВ:

Позивач, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Макіївки, про скасування рішення № 390 від 22 травня 2012 року про застосування штрафних санкцій за порушення вимог, передбачений частиною другою статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), тобто прийняття від платника єдиного внеску розрахункового документу на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати без подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що документи, які необхідні в силу вимог зазначеної статті Закону для видачі коштів для заробітної плати, були в наявності у позивача, у зв'язку з цим оскаржуване рішення винесене відповідачем безпідставно.

У судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав. Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

13 лютого 2012 року, за результатами камеральної перевірки своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, відповідачем складено акт № 119, яким встановлено, що в порушення частини 2 статті 24 Закону № 2464-VI, позивачем 06.09.2011р., 30.09.2011р., 04.10.2011р., 07.10.2011р., 24.10.2011р., 04.11.2011р., 11.11.2011р., 16.12.2011р. прийняті від платника - комунального підприємства "Жилцентр № 7" розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок без одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики (а.с. 59-60).

На підставі цього акту 13 лютого 2012 року відповідачем винесене рішення № 84 про застосування штрафних санкцій за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 Закону № 2464-VI в сумі 42891,13 грн. (а.с. 58).

Не погодившись з цим рішенням позивачем було подану скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням від 05.04.2012р. № 4383/08 скаргу позивача задоволено частково, рішення від 13.02.2012р.- скасовано та зобов'язано відповідача провести перерахунок розміру штрафних санкцій виходячи з наявних матеріалів справи та норм діючого законодавства України.

Після цього, 18.04.2012р. відповідачем винесено рішення № 315 про стягнення з позивача штрафних санкцій в сумі 24205,31 грн. (а.с. 57).

Повторно не погодившись із таким рішенням, позивачем знов було подано скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яку було задоволено, рішення від 18.04.2012р. - скасовано та зобов'язано відповідача винести нове відповідно до вимог діючого законодавства України.

22 травня 2012 року відповідачем втрете було винесене рішення № 390 про стягнення з позивача штрафних санкцій у розмірі 24205,31 грн., яке є предметом оскарження у даній справі.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 2464-VI банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми.

Порядок прийняття банками на виконання розрахункових документів для виплати заробітної плати, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 р. N 21-3 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 р. за N 953/18248 (далі - Порядок), розроблений відповідно до статті 24 Закону № 2464-VI та регулює механізм прийняття банками грошових чеків, платіжних доручень та інших розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 2 вказаного Порядку банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, які сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної у грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.

За правилами пункту 4 цього Порядку у разі подання до банку одночасно із грошовим чеком, та/або платіжним дорученням, та/або іншими розрахунковими документами на виплату заробітної плати за відповідний період документального підтвердження раніше сплаченого єдиного внеску або оригіналу довідки-розрахунку, погодженої з органом Пенсійного фонду, банк має видати суму, зазначену у грошовому чеку, та/або виконати платіжне доручення або інший розрахунковий документ. Документальним підтвердженням раніше сплаченого єдиного внеску є розрахункові документи (документи на переказ готівки) про перерахування єдиного внеску (в тому числі з поточного рахунку, який відкритий в іншому банку), у яких у реквізиті "Призначення платежу" платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит "Дата виконання".

Судом встановлено, що позивачем у справі були прийняті чеки на виплату заробітної плати працівникам комунального підприємства "Жилцентр № 7", а саме: № ЛЄ 3521265 від 06.09.2011р. на 1800,0 грн., № ЛЄ 3521269 від 30.09.2011р. на 2000,0 грн., № ЛЄ 3521269 від 30.09.2011р. на 23121,09 грн., № ЛЄ 3521271 від 07.10.2011р. на 3343,85 грн., № ЛЄ 3521271 від 07.10.2011р. на 3458,44 грн., № ЛЄ 3521276 від 11.11.2011р. на 4553,52 грн., № ЛЄ 3521276 від 11.11.2011р. на 27393,76 грн., № ЛЄ 3521279 від 16.12.2011р. на 4005,40 грн.

Також судом встановлено, що із зазначених в цих чеках сум, відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 2464-VI належало сплатити єдиного внеску в розмірі 36,77%, а саме: за чеком № ЛЄ 3521265 від 06.09.2011р. - 661,86 грн., № ЛЄ 3521269 від 30.09.2011р. - 735,40 грн., № ЛЄ 3521269 від 30.09.2011р. - 8501,62 грн., № ЛЄ 3521271 від 07.10.2011р. - 1229,53 грн., № ЛЄ 3521271 від 07.10.2011р. - 1271,67 грн., № ЛЄ 3521276 від 11.11.2011р. - 1674,33 грн., № ЛЄ 3521276 від 11.11.2011р. - 10072,68 грн., № ЛЄ 3521279 від 16.12.2011р. - 1492,27 грн. (а.с. 56).

На підтвердження виконання вищезазначених вимог пункту 4 Порядку, позивачем надані платіжні доручення № 719 від 20.09.2011р. про відрахування єдиного внеску в сумі 36,77% із заробітної плати за серпень 2011р. в сумі 30024,92 грн., № 857 від 19.10.2011р. про відрахування єдиного внеску в сумі 36,77% із заробітної плати за вересень 2011р. в сумі 30990,26 грн. та № 792 від 05.10.2011р. про відрахування єдиного внеску в сумі 36,77% із заробітної плати за серпень 2011р. в сумі 12000,00 грн. (а.с. 19-21), які підтверджують виконання вищезазначених вимог законодавства при видачі позивачем заробітної плати за вересень 2011 року в сумі 2000,0 грн. та за серпень 2011 року в сумі 23121,09 грн. за чеком № ЛЄ 3521269 від 30.09.2011р. (а.с. 22); за вересень 2011 року в сумі 3343,85 грн. за чеком № ЛЄ 3521271 (а.с. 67) та за вересень 2011 року в сумі 27393,76 грн. за чеком № ЛЄ 3521276 (а.с. 68).

Втім, як вбачається з розрахунку, наданого відповідачем (а.с. 56), позивачу за вказаними чеками нараховано штрафні санкції на загальну суму 20539,23 грн. (735,40+8501,62+1229,53+10072,68). Отже, рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Макіївки від 2205.2012р. № 390 підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 20539,23 грн., а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Виконання вимог пункту 4 Порядку при видачі позивачем заробітної плати за чеками № ЛЄ 3521265 від 06.09.2011р. на 1800,0 грн., № ЛЄ 3521271 від 07.10.2011р. на 3458,44 грн., № ЛЄ 3521276 від 11.11.2011р. на 4553,52 грн., № ЛЄ 3521279 від 16.12.2011р. на 4005,40 грн. суд знаходить непідтвердженим, оскільки платіжних доручень та/або інших розрахункових документів на виплату заробітної плати за відповідний період або оригіналу довідки-розрахунку, погодженої з органом Пенсійного фонду позивачем не надано. Наявні в матеріалах справи акти звірки, на які посилається позивач (а.с. 92-93), не дають можливості встановити факт сплати єдиного соціального внеску у необхідному розмірі на момент видачі заробітної плати за вказаними чеками та не є документами, передбаченими пункту 4 Порядку, а отже - не є належними доказами в розумінні частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Макіївки від 2205.2012р. № 390 на суму 3666,08 грн.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до Управління Пенсійного фонду України в Центрально - міському районі м. Макіївки про скасування рішення № 390 від 22.05.2012 року про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску - задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Центрально - міському районі м. Макіївки про скасування рішення № 390 від 22.05.2012 року про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 20539 (двадцять тисяч п'ятсот тридцять д'евять) гривень 23 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова 9, ЄДРПОУ 14305909) понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 205 (двісті п'ять) гривень 50 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 03 серпня 2012 року.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 08 жовтня 2012 року.

Повний текст постанови буде складений протягом п'яти днів з моменту проголошення вступної та резолютивної частини.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дворников М.С.