Рішення № 264526, 03.10.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22 -7872 2006 рік Голов. в 1-й інстан. Виродов Ю.Т.

Категорія 18 Доповідач Пономарьова О.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Бабенка П.М., Бондаренко Л.І.

при секретарі Білявській І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

цивільну справу за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк" на рішення Київського районного суду м. Донецька від 6 червня 2006 року, -

встановив:

6 грудня 2005 року акціонерний комерційний інноваційний банк „УкрСиббанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, і зазначав , що 24 грудня 2002 року між позивачем та відповідачкою укладено кредитний договір НОМЕР_1 на строк по 23 грудня 2003 року для використання за цільовим призначенням, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 200000 грн., а відповідач прийняв зобов'язання повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 26% річних. Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі. Відповідач зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом не виконав у повному обсязі і станом на 14 листопада 2005 року заборгованість за кредитом та відсотками становить 275741,60 грн., у тому числі заборгованість за кредитом 167000 грн., заборгованість за відсотками 108741,60 грн., розмір нарахованої пені становить 42672,18 грн..

Просили постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 318413,78 грн. заборгованості за кредитним договором та 1700 грн. - витрати на оплату судового збору.

Рішенням Київського районного суду м Донецька від 6 червня 2006 року акціонерному комерційному інноваційному банку „УкрСиббанк" відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

В апеляційній скарзі акціонерний комерційний інноваційний банк „УкрСиббанк" просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги, бо вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не мотивував свої висновки і не дав юридичної оцінки жодному доказу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Представник відповідачки в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначав, що судом правильно відмовлено в задоволенні позовних

вимог, оскільки є виконавчий напис, який знаходився на виконанні в державній виконавчий службі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором , суд першої інстанції виходив з того, що для забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором, позивачем був учинений виконавчий напис, який підлягає обов'язковому виконанню, прийнятий до виконання і знаходиться на виконанні, тобто відповідачем свої зобов'язання виконуються і виконані.

Між тим такий висновок суду не відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону.

Судом встановлено, що 24 грудня 2002 року між акціонерним комерційним інноваційний банк „УкрСиббанк" та суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_1 укладено кредитний договір НОМЕР_1 на строк по 23 грудня 2003 року для використання за цільовим призначенням, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 200000 грн., а відповідач прийняв зобов'язання повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 26% річних.

Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі. В ході перевірки цільового використання кредиту відповідач підтвердив використання кредиту згідно його цільового призначення, що підтверджено актом від 4 січня 2003 року, підписаним сторонами.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору та графіку погашення кредиту відповідач зобов'язаний повернути кредит не пізніше 23 грудня 2003 року.

Відповідно до п.4.5 кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту та/або відсотків відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, яка визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом не виконав у повному обсязі і станом на 14 листопада 2005 року заборгованість за кредитом та відсотками становить 275741,60 грн., у тому числі заборгованість за кредитом 167000 грн., заборгованість за відсотками 108741,60 грн., розмір нарахованої пені становить 42672,18 грн..

6 жовтня 2004 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб зареєстровано припинення підприємницької діяльності відповідача за власним бажанням.

Згідно зі ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що сума заборгованості за кредитним договором підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

В судовому засіданні також встановлено, що 16 січня 2004 року на суму боргу нотаріусом був учинений виконавчий напис, який 20 січня 2004 року позивачем пред'явлений для виконання в державну виконавчу службу і в цей день відкрито виконавче провадження, але 21 серпня 2006 року виконавчий документ повернений позивачу без виконання.

Доводи представника відповідача про те, що виконавчий напис підлягає обов'язковому виконанню як і судове рішення, у зв'язку з чим повторний розгляд та стягнення судом тих же самих сум є неможливим, не заслуговують на увагу, оскільки на думку апеляційного суду, наявність виконавчого напису не перешкоджає позивачу звернутись до суду з вимогами до відповідача про стягнення суми заборгованості за кредитним договором і вирішити цей спір в судовому порядку, тим більше, що в судовому засіданні з'ясовано, що заборгованість за кредитним договором на час слухання справи ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції відповідачкою непогашена.

Не можна визнати також підставними і доводи представника відповідача про те, що кредитний договір був забезпечений договором застави, стягнення було звернено на заставлене майно, яке позивач відмовився отримати, тобто відповідачка виконала взяті на себе зобов'язання за укладеним кредитним договором.

Судом встановлено, що заставлене майно було виставлене на реалізацію, але не реалізоване. Відповідно до ст. 591 ч. З ЦК України якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи наведене, отримання предмета застави, це право позивача, а не його обов'язок, а тому наявність предмета застави ще не свідчить про виконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору, виконання якого забезпечено заставою.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача і стягнення з відповідачки 318413,78 грн. заборгованості за кредитним договором та 1700 грн. - витрати на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк" задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 6 червня 2006 року скасувати.

Задовольнити позов акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк".

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк" /юридична адреса 61005 м. Харків, пр.Московський, 60, код за ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005/ заборгованість за кредитним договором НОМЕР_1 в сумі 318413,78 грн., та витрати на оплату судового збору в сумі 1700 грн.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .