Постанова № 26452525, 05.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

05 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4457/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.

представника позивача: Сауляка П.М.

представника відповідача: Калинчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело плюс"

до: Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області

про: скасування постанови

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело плюс" (надалі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області (надалі - відповідач) про скасування постанови.

Як свідчать надані до суду матеріали, позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови від 02.08.2012р. про стягнення з боржника виконавчого збору, винесену на підставі наказу № 6/20/2012/5003 від 07.05.2012р. Господарського суду Вінницької області, та зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження та зняти арешт з коштів боржника. Оскільки, позивачем не вчасно отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2012р., а ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2012р. за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело плюс" на рішення Господарського суду Вінницької області відкрито провадження, тому у відповідача були відсутні підстави для винесення постанови від 02.08.2012р. про стягнення з боржника виконавчого збору.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному об'ємі, у відповідності до заявлених позовних вимог.

Представник відповідача щодо позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 19.04.2012р. позовні вимоги ТОВ "Слов'янський нафтопродукт" щодо стягнення з ТОВ "Джерело плюс" суми 729 393 грн.15 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: комплекс АЗС, розташований, вул.Тимощука,60-а, задоволенні в повному об'ємі.

На підставі чого, 07.05.2012р. Господарським судом Вінницької області, видано наказ про виконання рішення господарського суду за № 6/20/2012/5003.

Даний наказ слугував підставою для прийняття головним державним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служи Вінницького міського управління юстиції, постанови про відкриття провадження ВП № 33248080 від 27.06.2012р., якою боржнику ТОВ "Джерело плюс" запропоновано у строк до 5 липня 2012р. погасити суму боргу в розмірі 729 393 грн.15 коп.

Судом встановлено, що на підставі подання про передачу матеріалів виконавчого провадження від 31.07.2012р., постанови № 172.1.-37 про передачу матеріалів виконавчого провадження та акту приймання - передачі від 01.2012р., заступником начальника відділу примусово виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову від 01.08.2012р. про прийняття до виконання виконавчого провадження ВП № 33882247.

У зв'язку з не виконанням постанови про відкриття провадження від 27.06.2012р. ВП № 33248080, відповідачем по справі винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 02.08.2012р. в сумі 72 939 грн. 31 коп.

09.08.2012р. відповідачем по справі на підставі заяви ТОВ "Слов'янський нафтопродукт", винесено постанову про повернення виконавчого документа ВП № 33248080.

15.08.2012р. заступником начальника відділу примусово виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 33882247, за постановою про стягнення виконавчого збору від 02.08.2012р., якою також встановлено строк до 20.08.2012р. сплатити на користь держави, виконавчий збір в сумі 72 939 грн. 31 коп.

Оскільки позивачем, у встановлений строк дану постанову не виконано, тому відповідачем по справі, винесено постанову про арешт коштів боржника від 13.09.2012р. ВП № 33882247.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон).

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Виконавча служба містить у собі не тільки завдання, але й визначає організаційні моменти правового статусу державної виконавчої служби, а також закріплює основні принципи виконання рішень, що складає основний зміст її діяльності.

Частина 1 статті 8 Закону передбачає, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом, що встановлено ч.2 даної норми Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Як слідує із наданих до суду доказів, на підставі наказу Господарського суду Вінницької області № 6/20/2012/50036 від 07.05.2012р., головним державним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції 27.06.2012р. винесено постанову про відкриття провадження ВП №33248080, якою надано термін до 5 липня 2012р., сплатити в добровільному порядку, борг в розмірі 729 393 грн. 15 коп.

У зв'язку з невиконанням даної постанови, відповідачем по справі винесено постанову від 02.08.2012р. про стягнення виконавчого збору в сумі 72 939 грн. 31 коп.

Яка в свою чергу слугувала підставою для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.08.2012р. та постанови про арешт коштів боржника від 13.09.2012р.

Тобто, виконавчим документом в розрізі ст. 17 Закону, в даному випадку є наказ Господарського суду Вінницької області № 6/20/2012/50036 від 07.05.2012р. та постанова від 02.08.2012р. про стягнення виконавчого збору.

Надавши правову оцінку постанові відповідача про стягнення виконавчого збору, від 02.08.2012р., судом враховано то факт, що у відповідності до ч.2 ст. 25 Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положення ч.1 ст. 28 Закону визначають, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Також п. 3.7 р.3 "Інструкції з організації примусового виконання рішень" затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

В ході судового розгляду справи встановлено, що постановою від 27.06.2012р. про відкриття провадження у справі надано термін до 5 липня 2012р., для сплати суми боргу в розмірі 729 393 грн.15 коп. У зв'язку з не виконанням вимог даної постанови у встановлений строк, 02.08.2012р. відповідачем по справі винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 72 939 грн. 31 коп.

Однак, суд зауважує, що в порушення вищезазначених норм, строк для добровільного виконання постанови від 27.06.2012р. надано до 05.07.2012р., а сама постанова про стягнення виконавчого збору датована 02.08.2012р., тобто майже після спливу місячного терміну.

Представником позивача акцентовано увагу суду, що постанова про стягнення виконавчого збору є необґрунтованою, адже про дану постанову позивач дізнався лише після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження 25.09.2012р.

Судом досліджено даний факт та встановлено, що супровідним листом від 27.06.2012р. вих. за № 9924/10-22 позивачу надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження, однак реєстру поштової кореспонденції щодо її направлення та доказів отримання даної постанови не надано.

Також, з наданих до суду доказів вбачається, що на адресу ТОВ "Джерело плюс" супровідним листом від 02.08.2012р. вих. за № 8279/21.30/4 надіслано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, однак належних доказів отримання останньої не представлено.

На запитання головуючого по справі щодо даного факту, представником відповідача відповіді чи будь-яких інших доказів не надано.

Так, ч.1 ст. 31 Закону передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Частиною 2 статті 4 Закону визначено, що під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Як свідчать матеріали справи, усі матеріли справи виконавчого провадження направлялись на адресу : м. Вінниця, вул.Київська,76, однак згідно до виписки є ЄДРПОУ ТОВ "Джерело плюс" з 01.08.2012р. знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Фрунзе, буд.4, кім. 311.

Отже, судом встановлено, необґрунтованість винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 02.08.2012р., з підстав не сплати суми боргу в строк до 05.07.2012р., адже про постанову про відкриття виконавчого провадження та як наслідок про обов'язок сплатити борг, позивач був не повідомлений.

Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що не погодившись з прийнятим рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.04.2012р., ТОВ "Джерело плюс" подало апеляційну скаргу, за якою ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2012р. прийнята до провадження.

Отже, дослідивши надані матеріли справи в розрізі заявлених позовних вимог на норм діючого законодавства, суд приходить до висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 02.08.2012р. є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Також, судом встановлено, що 06.08.2012р. стягувачем - ТОВ "Слов'янський нафтопродукт" надано заяву до Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про повернення виконавчого документу, а саме наказу №6-20/2012/5003 виданого Господарським судом Вінницької області 07.05.2012р.

Так, п.1 ч.1 ст. 47 Закону передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

У зв'язку з чим, 09.08.2012р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.

15.08.2012р. заступником начальника відділу примусово виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, а саме постанови про стягнення виконавчого збору від 02.08.2012р., якою встановлено строк до 20.08.2012р. сплатити на користь держави виконавчий збір в сумі 72 939 грн. 31 коп. Пізніше, 13.09.2012р. відповідачем по справі, у зв'язку з не виконанням даної постанови, винесено постанову про арешт коштів боржника.

Так, положення ч.1 ст. 32 Закону передбачають, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Частина 1 статті 57 Закону визначає, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, у відповідності до ч.2 даної норми Закону.

У зв'язку чим, супровідним листом від 11.09.2012р. вих. за № 9516/2.1-30/4 дану постанову надіслано ПАТ "Банк ПЕТРОКОМЕРЦ -УКРАЇНА", Вінницькій обласній дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "УкрСиббанк", АТ "Райффайзен Банк Аваль" та позивачу.

Листом від 20.09.2012р. вих. за № 43-8-1/11649, Вінницька обласна дирекція АТ "Райффайзен Банк Аваль" надала відповідь, що на виконання вимог даної постанови на рахунки позивача накладено арешт, однак залишок коштів недостатній для її виконання.

Аналогічно листом від 21.09.2012р. вих. за № 15.1.20/796 ПАТ "Банк ПЕТРОКОМЕРЦ - УКРАЇНА" повідомило відповідача, що рахунок позивача було закрито через відсутність операцій, а залишок коштів переведено на аналітичний рахунок, однак дані кошти недостатні для погашення суми боргу.

Таким чином, надавши правову оцінку матеріалам справи, суд приходить до висновку, що не отримання позивачем по справі постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2012р. слугувало підставою для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 02.08.2012р. та постанови про арешт коштів боржника від 13.09.2012р. А відсутність належних доказів, а саме рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, про отримання даної постанови говорить про необґрунтованість оскаржуваних постанов

Як свідчать матеріали справи, однією із вимог ТОВ " Джерело плюс" є зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження та зняти арешт з коштів боржника.

Надавши правову оцінку даній позовній вимозі, судом встановлено, у відповідності до ч.1 ст. 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Частина 3 даної норми Закону визначає, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Тобто, лише до повноважень органів державної виконавчої служби, належить виносити постанову про закінчення виконавчого провадження. Яку державний виконавець зобов'язаний винести за наявності достатніх підстав, а тому суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача закінчити виконавче провадження та зняти арешт з коштів боржника.

Водночас, положення ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачають, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахування вище викладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково, визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 33248080 від 02.08.2012 року. Та вважає за необхідне, з метою належного захисту прав позивача, вийти за межі позовних вимог, а саме визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника № 33882247 від 13.09.2012 року, в задоволені решти позовних вимог необхідно відмовити.

Суд, також вважає за необхідне відмити, що у відповідності до ч.1 ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 76 цього Кодексу).

Водночас, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов, що передбачено ч.2 ст. 71 КАС України.

У відповідності до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З урахування вищевикладеного, судові витрати в сумі 16 грн. 10 коп. підлягають стягненню з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело плюс".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 33248080 від 02.08.2012 року.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника № 33882247 від 13.09.2012 року.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело плюс" судові витрати в розмірі 16 грн. 10 коп., сплаченого згідно квитанції № 1445_5.1 від 26.09.2012 року, шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна