Рішення № 2644711, 16.12.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2008 р. Справа № 29/598-08

вх. № 9134/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салейнт", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Салейнт" (код ЄДРПОУ 23150179) право власності на самочинно побудовану нежитлову будівлю по вулиці Полтавський шлях, 79 у м. Харкові.

Представник позивача у судове засідання не з"явився.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачем було виконано будівництво стаціонарної АЗС малої потужності з магазином супутних товарів і запчастин та кафе, як першої черги будівництва по вул. Полтавський шлях, 79 у м. Харкові.

Земельна ділянка, на якій виконано будівництво, перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі №7968/05 від 04.08.2005р.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об"єкта від 05.05.2008р. (затверджено рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №289 від 06.05.2008р. та зареєстровано в Інспекції Держархбудконтролю у Харківській області за №56 від 12.05.2008р.) першу чергу будівництва прийнято до експлуатації.

Позивачем за власні кошти на зазначеній земельній ділянці виконано будівництво також іншої нежитлової будівлі.

Відповідно до вимог чинного законодавства КП "ХМБТІ" було проведено технічну інвентаризацію.

З метою підтверження можливості подальшої експлуатації зазначених нежитлових будівель позивачем було замовлено технічний висновок. Відповідно до розділу "Висновки" технічного висновку, який міститься в матеріалах справи, існуючі будівельні конструкції знаходяться у задовільному стані, візуальне обстеження не виявило порушення несучої здатності будівель на момент обстеження. Основні будівельні конструкції нежитлових будівель відповідають архітектурно-будівельним, санітарним та протипожежним нормам. Експлуатація нежитлових будівель є можливою за умови дотримання діючих архітектурно-будівельних, санітарних та протипожежних норм.

Як зазначає позивач у позовній заяві, роботи з будівництва виконані за відсутності дозволу на початок будівельних робіт, у зв"язку з чим відсутня можливість ввести нежитлову будівлю до експлуатації.

Але, згідно ч.і ст. 4 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”від 01.07.2004 р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначена нежитлова будівля відноситься до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Згідно частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 316, 317, 376, 386 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, ст. 75, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Салейнт" (код ЄДРПОУ 23150179, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 53/55) право власності на самочинно побудовану нежитлову будівлю по вулиці Полтавський шлях, 79 у м. Харкові.

Суддя