Ухвала суду № 26444852, 02.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-5178/11/2170

Категорія: 8.2.1.Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу голови комісії з проведення реорганізації Нижньосірогозької міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю українсько-грецьке сільськогосподарське підприємство "Афіни" до Нижньосірогозької міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю українсько-грецьке сільськогосподарське підприємство "Афіни" звернулося до суду з адміністративним позовом до Нижньосірогозької міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області та просить суд скасувати податкове повідомлення рішення Нижньосірогозької міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонської області від 05.10.2011 № 0000072301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 143125 гривень.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що податковим органом зроблено безпідставний висновок про нездійснення операцій по придбанню дизельного пального у ПП ОСОБА_2 у зв'язку тим, що у ТОВ "УГСП "Афіни" відсутні товарно - транспортні накладні на придбане дизельне пальне. Відсутність лише товарно - транспортних накладних не свідчить про відсутність господарських операцій взагалі. Правочини з приватним підприємцем ОСОБА_2 про купівлю-продаж дизпалива є правомірними, були направлені на реальне настання правових наслідків, підтверджені первинними документами, дизпаливо було використано у господарській діяльності для вирощування сільгосппродукції. Податковий кредит сформований на підставі належним чином складених податкових накладних, виданих платником ПДВ ПП ОСОБА_2, будь-яких зауважень до порядку складання документів у податкової інспекції немає, продавець був зареєстрований платником ПДВ. До компетенції податкової служби не входять питання встановлення дійсності або недійсності конкретних договорів, або тлумачення їх змісту, це є виключною компетенцією сторін по договору і суду. Застосовуючи тлумачення змісту договорів, роблячи висновок про їх неправомірність (недійсність), податковий орган вийшов за межі своїх повноважень, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Тому, МДПІ повинна була подати позов до суду про визнання угод недійсними, а не самостійно визначати їх нікчемність. Позиція МДПІ, про те, що дизпаливо не поставлялось, а операції поставки тільки документувались, не підкріплена належними доказами. Позивач вважає, що законодавчими нормами не покладений обов'язок перевіряти статус контрагента та його господарські зв'язки. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для останнього.

19.12.2011 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду прийняте рішення про задоволення позовних вимог та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Нижньосірогозької міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонської області від 05.10.2011 року за № 0000072301.

Не погоджуючись з постановою суду податковим органом подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

Вимоги апелянта обґрунтовані доводами апеляційної скарги.

В зв'язку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зважаючи на те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи та не має підстав для їх обов'язкової участі, колегія суддів вважає, що немає перешкод для розгляду справи за відсутності сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-Грецьке сільськогосподарське підприємство "Афіни" є юридичною особою, сільгоспвиробником, платником податків, в тому числі фіксованого сільгоспподатку та податку на додану вартість, знаходиться на обліку в Іванівському відділенні Нижньосірогозької МДПІ.

Ніжньосірогозькою міжрайонною ДПІ Херсонської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ УГСП "Афіни" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентом ПП ОСОБА_3 та достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено акт № 11/23/33582550 від 23.09.2011 року, з якого вбачається виявлення факту завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року за рахунок проведення нікчемних операцій по контрагенту ПП ОСОБА_3

Позивач включив до податкового кредиту скороченої декларації з ПДВ червня 2011 року суму 120941 грн. на підставі податкових накладних, виданих ПП ОСОБА_3, у якого позивач придбав дизпаливо, в тому числі:

№ 9 від 06.06.11 на суму ПДВ 56808 грн. 33 коп. (придбано 40100 л. дизпалива вартістю 340850 грн.),

№ 22 від 09.06.11 на суму 56225 грн. (придбано 39000 л. дизпалива вартістю 337350 грн.),

№ 14 від 07.06.11 на суму 3973,73 грн. (придбано 2980,3 л. дизпалива вартістю 23842,41 грн.),

№ 54 від 21.06.11 на суму 3933 грн. (придбано 2914 л. дизпалива вартістю 23603,40 грн).

Господарські операції придбання підтверджуються видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Товарно-транспортні накладні на отримання товару позивачем не надані, транспортування продукції від ПП ОСОБА_3 до ТОВ УГСП "Афіни" не підтверджено документально. Податкова інспекція встановила, що ПП ОСОБА_3 отримав дизпаливо у ТОВ "ТД "Євростандарт" за договором № 28 від 01.06.11 року, поставлено дизпалива 80200 л. вартістю 633580 грн., в т.ч. ПДВ 105596,67 грн.

В свою чергу ТОВ "ТД "Євростандарт" отримало від ТОВ "Солер Ойл" дизельне паливо в кількості 40100 л на загальну суму 305240,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50873,33 грн., та від ПП "Старкад-Пром" дизпаливо в кількості 78100 л. на загальну суму 616209 грн.

При проведені перевірки податковою інспекцією були використані: акт документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 № 24/17-2/НОМЕР_2, акт Гайсинської МДПІ документальної невиїзної перевірки ТОВ "ТД Євростандарт" з питань взаємовідносин з ТОВ "Солер Ойл" та ПП ОСОБА_3 № 199/2301/36822217 від 15.09.11, акт Гайсинської МДПІ документальної невиїзної перевірки ТОВ ТД "Євростандарт" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість у взаємовідносинах з ПП "Старкад-Пром" за червень 2011 року № 189/2301/36822217 від 07.09.11.

ТОВ "ТД "Євростандарт" немає умов для господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

ТОВ "Солер Ойл" також не має основних фондів, що підтверджується даними декларації по податку на прибуток, працюючих 5 осіб.

В акті перевірки зазначено, що перевезення дизпалива від ТОВ "Солер Ойл" для замовника ТОВ "ТД "Євростандарт" було здійснено ПП ОСОБА_3, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 44 від 06.06.11 року.

Враховуючи, що у ТОВ "Солер Ойл" та ТОВ "ТД Євростандарт" відсутні необхідні для ведення господарської діяльності основні фонди, технічний персонал, складські приміщення, транспортні засоби та місцезнаходження ТОВ "ТД Євростандарт" не встановлено, згідно ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України податковий орган зробив висновок, що укладені ними угоди мають ознаки нікчемності.

Так, ТОВ "ТД Євростандарт" у червні 2011 року неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у мірі 50873,33 грн., правочини укладені по ланцюгу ТОВ "Солер Ойл", ТОВ "ТД Євростандарт", ПП ОСОБА_3, ТОВ УГСП "Афіни" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, вважаються нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Другий постачальник дизпалива ТОВ "ТД "Євростандарт" в червні 2011 року - ПП "Старкад-Пром", також не мав виробничих умов для здійснення господарської діяльності.

Перевірити ПП "Старкад-Пром" ДПІ у м. Херсоні неможливо через відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до інформації, отриманої від Гайсинської МДПІ, на обліку в якій знаходиться ПП "Старкад" - правочини укладені по ланцюгу постачання: ПП "Старкад-Пром", ТОВ ТД Євростандарт", ПП ОСОБА_3, ТОВ УГСП "Афіни" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, вважаються нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Перевезення дизпалива від ПП "Старкад-Пром" до ТОВ "ТД "Євростандарт" було здійснено ПП ОСОБА_3, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 41 від 02.06.11 року.

У висновку акту перевірки податковим органом зазначено наступні порушення: в порушення статей 203, 215, 228, 662, 655, 656, 901, 902 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових по правочинам, здійсненим по ланцюгу руху ТМЦ ТОВ УГСП "Афіни" з постачальником ПП ОСОБА_3 за червень 2011 року; порушення п. 198.6, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року за рахунок проведення нікчемних операцій на суму 114 500 грн. по контрагенту ПП ОСОБА_3

За результатами перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 05.10.2011 року № 0000072301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку

Також, суд першої інстанції з'ясував, що постачальник позивача - ПП ОСОБА_3 декларував податкові зобов'язання по господарським операціям продажу дизпалива позивачу.

Він має АЗС та відповідний транспорт для перевезення дизпалива.

Саме ПП ОСОБА_3 здійснював перевезення дизпалива від ТОВ "Солер Ойл" та ПП "Старкад-Пром".

Докази на підтвердження того, що дані платники не декларували ПДВ не надані.

Всі зазначені в акті перевірки постачальники дизпалива були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Крім того, ТОВ УГСП "Афіни" є суб'єктом спеціального режиму оподаткування, тому господарські операції із ПП ОСОБА_3 відображало в скороченій декларації ПДВ.

Дана декларація не передбачає розрахунків з бюджетом.

Якщо позивач занизив суму ПДВ, яка залишилася у розпорядженні ТОВ УГСП "Афіни" для використання у виробничих цілях, це не є порушенням, пов'язаним із розрахунком з бюджетом.

В акті перевірки ТОВ УГСП "Афіни" не зазначено факту відсутності документального підтвердження правочинів купівлі-продажу дизпалива.

ДПІ не мала заперечень до документів, на підставі яких позивач відніс витрати по придбанню дизпалива до валових витрат, а сплачений в ціні придбання податок до податкового кредиту.

ДПІ в акті перевірки не посилалась на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказувала на неправильність складання позивачем податкових декларацій, а також не посилалася на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем податкового кредиту.

ДПІ в акті перевірки підтверджує факти повної сплати позивачем вартості товару з урахуванням ПДВ, не заперечується проти фактів подальшого використання дизпалива на виробництво сільгосппродукції та отримання від цього доходу.

Суд першої інстанції з'ясувавши обставини справи з посиланням на норми Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України дійшов висновку, що дії позивача при формуванні податкового кредиту за червень 2011 року свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, позивачем не допущено порушень вимог ПКУ, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги підлягали задоволенню.

Колегія суддів дослідивши доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що вони не спростовують рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків з 01.01.11 року визначаються Податковим кодексом України.

Згідно пп. "а" п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПКУ).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом ( п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПКУ).

Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, надані позивачем податкові накладні, декларації та зміст акту перевірки свідчать про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту за періоди, які були предметом перевірки.

Посилання на обов'язковість у покупця товаро-транспортних накладних, є не обґрунтованими, оскільки позивач не підтверджує перевезення бензину його транспортом або орендованим, або несення витрат по оплаті транспортних послуг, тому складання ТТН є необов'язковим.

Податковий орган не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників свого продавця на момент придбання цього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

За таких обставин, наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальника позивача не можуть бути причинами для відмови в податковому кредиті і покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами продавця, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Кримінальних справ по факту ухилення від сплати податків не було відкрито.

Згідно 209.1 ст. 209 ПКУ резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п.209.2 ст. 209 ПКУ). Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

ТОВ УГСП "Афіни", яке є суб'єктом спеціального режиму оподаткування, по скороченій декларації ПДВ збільшило суму ПДВ, яка залишилася у розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Це свідчить про те, що ТОВ УГСП "Афіни" не здійснило порушень, пов'язаних із розрахунком з бюджетом.

Подана ТОВ УГСП "Афіни" декларація (її форма та порядок заповнення) не передбачає розрахунки з бюджетом, внаслідок чого податкове зобов'язання, які виникають за цією декларацією не можуть визначатись як податкові (або грошові) зобов'язання до бюджету.

Пунктом 14.1.39 ст. 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.156 ст. 14 ПКУ податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Викладене свідчить, що обов'язок підприємства щодо сплати ПДВ має спеціальний режим, і оскільки податок за скороченою декларацією не підлягає перерахуванню до бюджету, відповідно, ці кошти не підпадають під поняття грошового або податкового зобов'язання позивача.

За таке порушення, як заниження податкового кредиту по скороченій декларації з ПДВ в 2011 році не передбачалось відповідальності у вигляді донарахування заниженої суми як податкового або грошового зобов'язання (тобто до бюджету) та застосування штрафної санкцій в сумі 25 %.

В податковому повідомленні-рішенні не була зазначена норма ПКУ, за якою ДПІ збільшила грошове зобов'язання та застосувала штрафну санкцію.

Згідно зі ст. 123.1 ст. 123 ПКУ, на яку як підставу прийняття податкового повідомлення-рішення посилаються представники МДПІ, встановлена відповідальність у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити кошти до відповідного бюджету, а не на спеціальний рахунок позивача.

Висновок МДПІ про те, що операції ТОВ ЦГСП "Афіни" з придбання дизпалива у ПП ОСОБА_3 не мали та не можуть мати ніякого юридичного змісту, є безпідставним, оскільки МДПІ не надала достатньо доказів того, що дії позивача або постачальників по ланцюгу ПП ОСОБА_3 були спрямовані на настання тих негативних наслідків, які наведені у ст. 228 Цивільного Кодексу України, так як незаконність заволодіння майном має бути підтверджена відповідними доказами, зокрема, обвинувальним вироком суду відносно осіб, що незаконно заволоділи майном.

Будь-яких свідчень про нікчемність спірних угод не надано.

Тому правочини між позивачем та ПП ОСОБА_3 є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач при формуванні податкового кредиту за червень 2011 року діяв відповідно до положень ПКУ, а вчинені ним господарські операції є реальними та відповідають дійсному економічному змісту.

Колегія судів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7,10,11,70,71 КАС України та всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Тому колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлені фактичні обставини справи та надана їм правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу голови комісії з проведення реорганізації Нижньосірогозької міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області -залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю українсько-грецьке сільськогосподарське підприємство "Афіни" до Нижньосірогозької міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.