Рішення № 26444025, 09.10.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2012 р. Справа № 5024/1287/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Украинский продукт" м. Донецьк

до: приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97" м.Херсон

про стягнення 589970грн. 69коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Грищенко О.М.

від відповідача -не прибув

Приватне підприємство "Украинский продукт" (позивач) звернулося з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97" (відповідач) 589970грн. 69коп. заборгованості, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках за отриманий товар згідно з договором поставки від 01.01.2010року.

Заявою від 09.10.2012року (арк.. справи 104 том 1) позивач відповідно до ст. 22 ГПК України зменшив позовні вимоги та просить стягнути 578267грн.92коп. Крім того, позивач з метою забезпечення позову просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позову та судових витрат.

Заява про зменшення позову прийнята судом, тому має місце нова ціна позову - 578267грн.92коп., в межах якої вирішується спір між сторонами.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався. В засідання суду його представник вдруге не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на зайнятість представників в іншому судовому процесі.

Розглядаючи клопотання відповідача суд враховує те, що відповідно до статті 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи, але в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін. Відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що зайнятість певної посадової особи відповідача в іншому судовому процесі не позбавляє права відповідача надіслати в засідання суду іншого представника і надати до суду відзив на позов та обґрунтування викладених у відзиві обставин.

Крім того, відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України стосовно рівності сторін в судовому процесі, їх обов'язку добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, зокрема позивача, представник якого прибув до суду з іншого населеного пункту та заперечує проти відкладення розгляду справи з посиланням на те, що повторне прибуття до суду спричинить йому значні додаткові збитки.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що неявка представника відповідача в засідання суду не є перешкодою для вирішення спору, а тому відхиляє його клопотання про відкладення розгляду справи і відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

встановив:

Між приватним підприємством "Украинский продукт" (позивач по справі) та приватним акціонерним товариством "Херсонський оптовий торговий дім -97" (відповідач) 01.01.2010року укладено договір поставки, відповідно до якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу передбачені договором товари, а відповідач зобов'язаний приймати зазначений товар та своєчасно оплачувати його вартість на умовах передбачених договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Відповідно до пунктів 4.2, 5.2 договору поставки від 01.01.2010року виконанням обов'язку доставки товару є його доставка позивачем за зазначеною відповідачем адресою, що оформляється накладною. Прийняття вантажу по кількості та якості здійснюється в момент його вивантаження на рампу відповідача. Кількість товару визначається відповідно до накладної в якій зазначаються кількість, асортимент, ціна товару, дата його відпуску.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 01.09.2011року по 13.04.2012року на виконання умов договору поставки від 01.01.2010року передав відповідачу товар на загальну суму 789155грн.451коп.

Факт поставки товару підтверджується наданими до матеріалів справи накладними (арк. справи 118 том 1 -арк. справи 85 том 9).

Відповідно до пункту 6.1 договору поставки від 01.01.2010року відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за отриманий товар з відстрочкою платежу зазначеною в додатку №1 -40 календарних днів з моменту поставки.

Фактично відповідачем здійснена часткова оплата товару та частково повернено нереалізований товар. Його борг станом на день звернення з позовом становив 589970грн.69коп. В період 04.09.2012року по 27.09.2012року відповідач частково повернув нереалізований товар позивачу, а також частково сплатив його вартість, що підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком суми боргу, додатковими поясненнями позивача (арк. справи 105-107 том 1) та актом звірки, підписаним обома сторонами (арк. справи 108-110 том 1) відповідно до яких заборгованість відповідача перед позивачем становить 578267грн. 92коп.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 01.01.2010року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Доказів перерахування боргу в сумі 578267грн.92коп., як і будь-яких заперечень проти позову, відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному розмірі.

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, в тому числі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в такому випадку входить ймовірність припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути на момент виконання рішення. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини такого звернення, та довести адекватність засобу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.

Відповідно до постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 р. N 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовними вимогами.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що грошові кошти та майно позивача можуть зникнути і що без забезпечення позову неможливо буде виконати рішення суду в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а тому його заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97" м. Херсон, вул. Ілліча, 86 кв.88, р/р 260030131511 ПАТ "Дочерний банк Сбербанка Росии" МФО 320627 ідентифікаційний код 24121211 на користь приватного підприємства "Украинский продукт" м. Донецьк, вул. Зубкова, 2, ідентифікаційний код 30998591, інші реквізити невідомі - 578267грн.92коп. основного боргу, 11565грн. 36коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15 жовтня 2012 року.

Суддя З.І. Ємленінова