Ухвала суду № 26443898, 15.10.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"15" жовтня 2012 р.Справа № 16-17-8-22-1-28/46-07-844

Господарський суд Одеської області

У складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Мішина О.В., за довіреністю від 13.03.2012р.;

Від органу ДВС: Коваленко В.О. за довіреністю № 09.1-8932 від 25.11.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу приватного акціонерного товариства „Болградський виноробний завод" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, по справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 до закритого акціонерного товариства „Болградський виноробний завод" про стягнення 498 560,00 грн. та за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства „Болградський виноробний завод" до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 2 658,41 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 12.12.2011р. по справі № 16 -17 -8 -22 -1 -28 / 46 -07 -844 первісний позов суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 (далі по тексту -ОСОБА_4.) було задоволено частково шляхом присудження до стягнення на його користь з закритого акціонерного товариства „Болградський виноробний завод" заборгованості в сумі 341 820,40 грн., держмита в сумі 3 418,20 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 80,90 грн., у задоволенні зустрічного позову закритому акціонерному товариству „Болградський виноробний завод" було відмовлено.

На виконання названого судового рішення, 04.01.2012р. господарським судом Одеської області було видано відповідний наказ.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2012р. вищезазначене рішення господарського суду Одеської області по даній справі було залишено без змін.

При цьому, 28.05.2012р. закрите акціонерне товариство „Болградський виноробний завод", найменування якого було змінено на приватне акціонерне товариство „Болградський виноробний завод" (далі по тексту -ПрАТ „Болградський виноробний завод") на виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства") звернулось до господарського суду Одеської області із скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в порядку, передбаченому ст. 121 -2 ГПК України, з вимогами про: визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Коваленка В.О. щодо примусового виконання зведеного виконавчого провадження з виконання наказів від 25.06.2011р. по справі № 28/143-10-4706 та від 04.01.2012р. по справі № 16-17-8-22-1-28/46-07-844, виданих господарським судом Одеської області про стягнення заборгованості з ПрАТ „Болградський виноробний завод"; визнання неправомірними дій зазначеного державного виконавця щодо недотримання вимог п. 4.1.1 п. 4 наказу Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5 „Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій"; визнання неправомірними дій державного виконавця по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 03.05.2012р. № 09.1-8367/В-10-/641 та скасування даної постанови. В обґрунтування поданої скарги ПрАТ „Болградський виноробний завод" посилається на численні порушення з боку державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Коваленка В.О. вимог чинного законодавства при здійсненні зведеного виконавчого провадження по примусовому стягненню грошових коштів зі скаржника на користь ПВКФ „Спецналадка" та ОСОБА_4

Відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області повністю заперечує проти задоволення скарги, посилаючись на її необгрунтованість.

Розглянувши скаргу ПрАТ „Болградський виноробний завод" на дії відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з матеріалів справи, виданий господарським судом Одеської області наказ від 04.01.2012р. по даній справі було пред'явлено ОСОБА_4 до органів державної виконавчої служби. Згідно з постановою від 17.01.2012р. відділом державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 30691035 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 04.01.2012р. по даній справі про стягнення з ПрАТ „Болградський виноробний завод" на користь ОСОБА_4 заборгованості в сумі 341 820,40 грн., держмита в сумі 3 418,20 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 80,90 грн.

В подальшому, відділ державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції в порядку ст. 33 Закону України „Про виконавче провадження" звернувся до начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області із поданням про передачу виконавчого провадження про стягнення заборгованості із ПрАТ „Болградський виноробний завод" до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області для приєднання його до зведеного виконавчого провадження.

В свою чергу, на підставі постанови в.о. начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 06.03.2012р. матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 04.01.2012р. по даній справі було передано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області. Постановою від 14.03.2012р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Коваленком О.В. вказане виконавче провадження було прийнято до виконання.

Проте, як стверджує скаржник, вказана постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2012р. ним отримана не була, в результаті чого, за переконанням ПрАТ „Болградський виноробний завод", органом державної виконавчої служби, дії якого оскаржуються за вимогами даної скарги, було порушено вимоги ст.ст. 25, 31 Закону України „Про виконавче провадження" та п. 4.1.1 п. 4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5 (з наступними змінами та доповненнями). При наданні правової оцінки вказаним твердженням скаржника, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закон України „Про виконавче провадження") державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

У відповідності до ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Положеннями п. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5 (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

В силу положень ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як вбачається з вищенаведених положень чинного законодавства, державні виконавці зобов'язані повідомляти сторони про відкриття виконавчого провадження шляхом надсилання на їх адресу відповідної постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення, не пізніше наступного робочого дня після їх винесення. При цьому, чинна редакція Закону України „Про виконавче провадження" не зобов'язує державного виконавця пересвідчуватись у своєчасному отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження перед початком примусового виконання рішень.

Проте, яке свідчать матеріали справи, постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2012р. відділом державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції 17.01.2012р. було надіслано на адресу ПрАТ "Болградський виноробний завод", про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення під розписку. Таким чином, названим органом державної виконавчої служби було належним чином виконано обов'язок надсилання на адресу боржника копії постанови про виконавче провадження рекомендованою поштовою кореспонденцією протягом одного робочого дня після її винесення.

Посилання скаржника на відсутність доказів особистого вручення його представникам постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2012р., в даному випадку, ніяким чином не впливають на правову оцінку законності дій відділу державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції, оскільки, як було зазначено вище по тексту ухвали, орган державної виконавчої служби за чинною редакцією Закону України „Про виконавче провадження" не зобов'язаний пересвідчуватись в отриманні боржником даного документу при вжитті заходів примусового характеру. Посилання скаржника на положеннями п. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5 (з наступними змінами та доповненнями) судом відхиляються, оскільки в даній частині цей підзаконний нормативно-правовий акт суперечить приписам ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження".

Окремо суд звертає увагу скаржника на той факт, що виконавче провадження з примусового виконання рішення суду від 12.12.2011р. було відкрито відділом державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції, в той час як ПрАТ „Болградський виноробний завод" оскаржує дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області щодо відкриття цього виконавчого провадження та надсилання копії відповідної постанови, тобто органу державної виконавчої служби, яким вказані дії взагалі не здійснювались.

Посилання скаржника на порушення органом, дії якого оскаржуються, вимог ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" щодо ненадсилання на адресу ПрАТ „Болградський виноробний завод" постанови від 14.03.2012р. про прийняття виконавчого провадження до виконання відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, судом відхиляються, оскільки, по-перше, спростовуються матеріалами справи, а, по-друге, вказана постанова не є постановою про відкриття виконавчого провадження, порядок винесення та розсилання копій якої визначений приписами ст.ст. 25, 31 цього Закону.

В сукупності вищевикладені обставини свідчать про необгрунтованість доводів ПрАТ „Болградський виноробний завод" щодо незаконності дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Коваленком О.В. з невиконання обов'язку перевірки факту своєчасного отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження при здійсненні примусового виконання рішення суду від 12.12.2011р. по даній справі.

Крім того, скаржник наголошує на тому, що відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було порушено приписи ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження" при прийнятті до виконання матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 12.12.2011р. по даній справі, що надійшли від відділу державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції. За думкою скаржника, оскільки ПрАТ „Болградський виноробний завод" не відноситься до суб'єктного складу боржників, визначених у п. 1 ч. 2 ст. 21 названого Закону, та сума зобов'язання становить менше трьох мільйонів гривень, останній наголошує на відсутності правових підстав для передання виконавчого провадження з виконання судового рішення по даній справі на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області. З цього приводу суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище по тексту ухвали, на підставі постанови в.о. начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 06.03.2012р. матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 04.01.2012р. по даній справі на підставі ст. 33 Закону України „Про виконавче провадження", п.п. 2.1, 2.2, 5.1 ч. 5 п. 4.1 Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004р. № 38/5, було передано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження" інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

У відповідності до п.п. 1.4 Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004р. № 38/5, який був чинним на час видання постанови про передачу виконавчого провадження від 06.03.2012р., регіональним органом ДВС є відділи ДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі. Територіальним органом ДВС є відділ ДВС районного, районного в місті, міського (міст обласного значення) управління юстиції. Підрозділом примусового виконання рішень є підрозділ примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.1 названого Порядку, передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися зокрема: до підрозділу примусового виконання рішень, територіальних органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням начальника регіонального органу ДВС щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС; до підрозділу примусового виконання рішень - за рішенням начальника підрозділу примусового виконання рішень щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС. Посадова особа про передачу матеріалів виконавчого провадження виносить вмотивовану постанову. У постанові зазначаються обставини, які обумовили передачу виконавчого провадження, визначаються особи, на яких покладаються обов'язки щодо передачі та прийняття матеріалів виконавчого провадження, встановлюються спосіб та строки передачі та зазначається, у якій частині рішення виконане до моменту його передачі. Виконавче провадження передається від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу ДВС, виконавчої групи зокрема у зв'язку з іншими обставинами, що ускладнюють виконання рішення. Передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого здійснюється за наявності обставин, зазначених у пункті 3.1 цього Порядку, та на підставі письмового доручення посадової особи, яка прийняла рішення про передачу відповідно до пункту 2.1 Порядку. Виконавче провадження може передаватися з одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи зокрема у зв'язку з іншими обставинами, що ускладнюють виконання рішення.

Проаналізувавши наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що передача матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення по даній справі з відділу державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області була здійсненна на законній підставі -постанові про передачу виконавчого провадження від 06.03.2012р., винесенню якої передувало відповідне подання відділу державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції, що цілком відповідає вимогам чинного на час складання даного документу Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого.

Таким чином, посилання на порушення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Коваленком О.В. вимог ч. 3 ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження" в процесі примусового виконання судового рішення по даній справі є необґрунтованими та декларативними.

Що стосується доводів ПрАТ „Болградський виноробний завод" про незаконність дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Коваленка О.В. по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 03.05.2012р, № 09.1-8367/В-10/641, суд зазначає наступне.

Так, матеріали справи свідчать, що виконавчі провадження по примусовому виконанню судового рішення по даній справі про стягнення на користь ОСОБА_4 грошових коштів, а також з примусового виконання рішення господарського суду Одеської області від 24.03.2011р. по справі № 28 / 143 -10 -4706 про стягнення грошових коштів на користь ПВКФ „Спецналадка" в порядку ст. 33 Закону України „Про виконавче провадження" були об'єднані у зведене виконавче провадження про стягнення з ПрАТ „Болградський виноробний завод" грошових коштів, з урахуванням виконавчого збору, в загальній сумі 1 214 599,20 грн., яке перебуває на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

Постановою від 03.05.2012р. названим органом державної виконавчої служби було накладено арешт на грошові кошти в усіх видах валют, в межах загальної суми боргу в розмірі 1 214 599,20 грн., які перебувають на розрахункових рахунках ПрАТ „Болградський виноробний завод", відкритих у АТ „Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

До переліку заходів примусового виконання рішень віднесене зокрема звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Положеннями ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент винесення постанови про арешт коштів боржника від 03.05.2012р., вимоги виконавчих документів за зведеним виконавчим провадженням з боку ПрАТ „Болградський виноробний завод" виконані не були, у зв'язку з чим у відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області були наявні всі правові підстави для вжиття заходів примусового виконання у вигляді накладення арешту на грошові кошти боржника, що перебувають на рахунках у банках, зокрема в АТ „Райффайзен Банк Аваль", в межах суми заборгованості ПрАТ „Болградський виноробний завод" перед стягувачами та розміру виконавчого збору. Крім того, як свідчить надана органом державної виконавчої служби виписка з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, вказана постанова про арешт коштів боржника 03.05.2012р. була надіслана на адресу названої банківської установи та боржника разом із супровідним листом від 03.05.2012р. № 09.1-8367/В-10/641.

Викладені обставини підтверджують, що відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було дотримано вимоги чинного законодавства при накладенні арешту на грошові кошти ПрАТ „Болградський виноробний завод", згідно із постановою від 03.05.2012р., у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання вказаних дій незаконними та, відповідно, для скасування цієї постанови.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, вчинені в процесі примусового виконання зведеного виконавчого провадження, боржником за яким є ПрАТ „Болградський виноробний завод", є законними, що, в свою чергу, повністю спростовує доводи скарги про зворотнє.

При цьому, суд зазначає, що вимоги скаржника про визнання незаконними дій саме державного виконавця, а не органу державної виконавчої служби, є некоректними з юридичної точки зору, оскільки в порядку ст. 121 -2 ГПК України господарські суди розглядають саме скарги на незаконні дії або бездіяльність цих органів.

З огляду на всі вищевикладені обставини, господарському суду не вбачаються правові підстави для задоволення скарги ПрАТ „Болградський виноробний завод" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, поданої в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області приватному акціонерному товариству „Болградський виноробний завод" - відмовити.

Згідно зі ст.ст. 106, 111-13, ч. 3 ст. 121-2 ГПК України ухвалу може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Желєзна С.П.