Рішення № 26443673, 02.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.12 Справа№ 5015/2098/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», м. Київдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім», м. Львівпро:стягнення 349248,60 грн. Головуючий суддя Артимович В.М.,

судді Кітаєва С.Б., Морозюк А.Я.

При секретарі Савчин І.О.

Представники сторін:

від позивача: Тітаренко О.О. - представник;

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, оскільки сторона не подала відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», м. Київ, надалі -позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім», м. Львів, надалі -відповідач, про стягнення коштів в сумі 349248,60 грн., з яких 133861,42 грн. заборгованість по кредиту, 46312,77 грн. проценти за користування кредитом та 169074,41 грн. підвищені проценти за користування кредитом.

Ухвалою суду від 28.05.2012 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 07.06.2012 р.

Позовна заява мотивована тим, на виконання укладеного 24.03.2008 р. між сторонами кредитного договору за № 113/08 (із подальшими змінами та доповненнями) позивач надав відповідачу кредит на суму 1260000,00 грн., який останній зобов'язувався повернути до 23.03.2011 р. Проте, відповідач порушив строки погашення кредиту згідно з графіком погашення платежів і станом на 17.05.2012 р. заборгував позивачу кошти в сумі 349248,60 грн., з яких 133 861,42 грн. -заборгованість по кредиту; 46 312,77 грн. -проценти за користування кредитом; 169 074,41 грн. -підвищені проценти за користування кредитом. Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України позивач просить достроково повернути частину позики, що залишилась, та сплатити проценти.

11.07.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшов письмовий відзив відповідача у даній справі, в якому останній заперечує розрахунок сум позовних вимог та просить застосувати строк позовної давності щодо вимоги про стягнення боргу. Також 11.07.2012 р. позивачем долучено до матеріалів справи ряд документів, які вимагались судом.

Через канцелярію суду 30.08.2012 р. відповідач надав суду письмові пояснення по суті спору, зокрема, щодо зміни ставки за користування кредитом. Відповідач зазначає, що кредитним договором сторони погодили розмір процентної ставки на рівні 17 % річних. Проте, банк самостійно, на думку відповідача, змінив розмір ставки за користування кредитом з 01.09.2008 р. на 19.5 %, посилаючись при цьому на п. 9.2 договору. Зі змісту п. 9.2.1 та 9.2.2 договору вбачається, що у разі зміни банком відсоткової ставки позичальник зобов'язаний або прийняти таку умову, або відмовитись від договору. Просить застосувати до кредитних відносин умови кредитного договору в частині плати за кредит в розмірі 17 % річних та визнати нікчемною самостійну зміну банком процентної ставки за таке користування.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 07.06.2012 р., 18.06.2012 р., 11.07.2012 р.

Ухвалою від 19.07.2012 р. справу призначено до колегіального розгляду. Автоматизованою системою документообігу визначено наступний склад суду: головуючий суддя Артимович В.М., судді Морозюк А.Я. та Кітаєва С.Б.

30.08.2012 р. на розгляд суду представник позивача подав через канцелярію суду пояснення щодо уточнення розрахунку суми боргу. Позивач зазначив, що згідно п. 9.2 кредитного договору № 133/08 від 24.03.2008 р. сторони погодили, що банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у відповідності до умов укладеного кредитного договору. 17.07.2008 р. банк направив рекомендований лист - повідомлення за вих № 2288ГО-1 на адресу позичальника, згідно якого починаючи з 01.09.2008 р. встановлюються нові процентні ставки: базова процентна ставка -у розмірі 19,5 % річних; підвищена процентна ставка -у розмірі 24 % річних. У разі незгоди із новим розміром процентної ставки позичальник має право протягом 45 календарних днів з дати відправлення листа-повідомлення достроково повернути банку всю суму кредитних коштів, отриманих за договором, сплатити йому в повному обсязі плату за користування кредитом згідно кредитного договору. Відповідач не сплачує заборгованість за кредитним договором та додатковими угодами, чим порушує взяті на себе зобов'язання.

Позивачем 06.09.2012 р. подано суду правові пояснення щодо наявності правових підстав для стягнення всієї суми заборгованості з урахуванням строків позовної давності. Позивач зазначає, що факт подання ним 21.04.2010 р. заяви про визнання кредитором у справі про банкрутство ТзОВ „Компанія „Лізинговий дім" свідчить про переривання з 21.04.2010 р. строку позовної давності щодо стягнення заборгованості та закінчення останнього 21.04.2013 р. Тому будь-які заяви щодо застосування строків позовної давності, на думку позивача, є безпідставними.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 30.08.2012 р. розгляд справи відкладено на 18.09.2012 р. Ухвалою суду від 18.09.2012 р. суд продовжив строк розгляду спору до 02.10.2012 р., розгляд справи відкладено на 02.10.2012 р.

В судове засідання 02.10.2012 р. з'явився лише представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 02.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 08.10.2012 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між ВАТ „Універсал Банк" та відповідачем, як позичальником, 24.03.2008 р. укладено кредитний договір № 113/08, згідно якого банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку строковий кредит в сумі, що дорівнює 1260000,00 грн. у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору цільовим призначенням кредиту є фінансування лізингових операцій.

Відповідач зобов'язався у повному обсязі повернути всю суму кредиту не пізніше 23.03.2011 р. (п. 1.2.2 кредитного договору).

Як передбачено п. 1.3 кредитного договору за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти за ставкою у розмірі 17 % річних - базова процентна ставка, якщо згідно умов договору не встановлений інший розмір ставки. За користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення платежів) встановлюється нова процентна ставка у розмірі 26 % річних -підвищена процентна ставка.

Згідно п. 1.3.3 кредитного договору сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом «а»та/або «б»п. 9.2 договору.

Пунктом 9.2 кредитного договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 651 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що протягом дії цього договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин: а) порушення позичальником вимог п. 4.8 цього договору та/або б) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ.

24.03.2008 р. між ВАТ «Універсал Банк»та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 113/08.

Відповідно до п. 1.2.2 додаткової угоди № 1 позичальник зобов'язаний повернути транш у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення платежів згідно додатку № 1 до додаткової угоди, але в будь-якому випадку не пізніше 23.03.2011 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Згідно п. 1.3.1 додаткової угоди № 1 за користування траншем, наданим за додатковою угодою, позичальник сплачує банку проценти за ставкою 17 %, якщо не встановлено інший розмір ставки. За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк встановлюється нова процентна ставка у розмірі 26 % річних - підвищена процентна ставка (п. 1.3.1 додаткової угоди № 1).

Також 24.03.2008 р. між ВАТ «Універсал Банк»та відповідачем було підписано додаток № 1 до додаткової угоди № 1 -графік погашення платежів, згідно якого відповідач зобов'язався щомісячно повертати банку кредит в сумі 36000.00 грн. та проценти за його користування.

Як вбачається з витягу зі статуту ПАТ «Універсал Банк»в редакції, затв. Загальними зборами акціонерів ВАТ «Універсал Банк»від 22.06.2009 р., ПАТ «Універсал Банк»є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Універсал Банк».

Факт надання позивачем відповідачеві кредиту підтверджується меморіальним ордером від 24.03.2008 р. на суму 1260000,00 грн., належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що в період березень 2008р. -вересень 2008 р. відповідачем повернуто кредит в сумі 216000,00 грн., а в листопаді 2010 р. -910138,58 грн. Також відповідачем в період березень 2008 р. -жовтень 2008 р. сплачено відсотки за користування кредитом з розрахунку 17 % річних в сумі 116657,21 грн., в лютому 2010 р. -197751,50 грн. відсотків. Також судом встановлено, що в травні 2008 р. відповідач сплатив позивачеві підвищені відсотки з розрахунку 26 % річних в сумі 205,15 грн., а в листопаді 2011 р. - підвищені відсотки з розрахунку 24 % річних в сумі 96862,68 грн.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Покликання відповідача в заперечення позовних вимог на норму ст. 1056-1 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким були внесені відповідні зміни до Цивільного кодексу, набрав чинності 10.01.2009р., в той час як банк направив відповідачу повідомлення № 2288ГО-1 від 17.07.2008 р. про зміну процентних ставок у липні 2008 р.

Крім того, з розрахунку суми позову, долученого до матеріалів справи позивачем, вбачається, що базова процентна ставка, по якій банк нараховував відповідачеві відсотки за користування кредитом, становить 17 % річних, а підвищена процентна ставка -24 % річних. Тобто, базова процентна ставка відповідає умовам додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 113/08, а підвищена процентна ставка є меншою, ніж встановлена додатковою угодою № 1, яка підписана уповноваженими представниками позивача і відповідача та скріплена їх круглими печатками.

Слід зазначити, що відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними чи втрати чинності в будь-який інший спосіб як кредитного договору № 113/08, так і додаткової угоди № 1 до нього.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що позивачем при зверненні 25.05.2012 р. до господарського суду з даним позовом не пропущено загальний строк позовної давності, оскільки відповідачем здійснювалось часткове погашення заборгованості по кредиту, відсотках та підвищених відсотках. Наведене підтверджується розрахунком суми позову, згідно якого заборгованість по кредиту банком нарахована за період з жовтня 2010 р. по березень 2011 р., відсотки за користування кредитом за період зі січня 2010 р. по березень 2011р., а підвищені відсотки -зі серпня 2009 р., тобто в межах трирічного строку.

В ч. 1 ст. 4-3 ГПК України закріплений принцип змагальності, який є визначальним принципом господарського процесу.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», м.Київ, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім»(79057, м. Львів, вул. Євгена Коновальця, 103/605; ідентифікаційний код 31730064) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»(04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19; ідентифікаційний код 21133352) 133861,42 грн. заборгованості по кредиту, 46312,77 грн. процентів за користування кредитом, 169074,41 грн. підвищених процентів за користування кредитом, 6985,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя В.М. Артимович

Суддя С.Б. Кітаєва

Суддя А.Я. Морозюк