Рішення № 26443538, 14.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/10150-2012 14.09.12

За позовом публічного акціонерного товариства «Екостандарт»

до відповідача державне підприємство «Укржитлосервіс»

про стягнення 1 966 727,18 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Івченко -Шавула Т.А. за дов. №28 від 09.08.2012р.

від відповідача Лавринюк Р.В. за дов. №43 від 31.01.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Укржитлосервіс»про стягнення 1 966 727,18 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.08.2012 року.

17.08.2012 року представником відповідача подано до відділу діловодства відзив на позовну заяву.

17.08.2012 року по справі оголошено перерву до 14.09.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог, заявив клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 2 роки, яке обґрунтовано тяжким фінансовим становищем підприємства та тим, що негайне виконання рішення суду призведе до неналежного обслуговування мешканців 34 житлових будинків у чотирьох районах міста Києва.

В судовому засіданні 14.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.01.1998 року між Спільним підприємством «Укр-Кан Пауер», перейменоване -Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», перейменоване на Публічне акціонерне товариством «Екостандарт»та Виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним управлінням Кабінету Міністрів України, правонаступником якого є Державне підприємство «Укржитлосервіс»було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 460106.

Згідно з п.п. 1.1,1.2,2.1 Договору, позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону, гарячого водопостачання -протягом року, яку відповідач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі. Визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється за приладами обліку (п. 5.1 Договору), звіт про яку подається відповідачем за період з 25 числа попереднього місяця по 26 число звітного місяця (п. 5.9 Договору). У випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності до спожитої теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку (п. 5.2 Договору), які відповідач сплачує (п. 6.3 Договору).

Відповідно до п.п. 6.4, 6.5 Договору ДП «Укржитлосервіс»щомісячно з 12 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії на поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа уповноваженої особи.

За період з 01.10.2011 року по 01.06.2012 року відповідачем за договору було отримано теплову енергію, вартість якої складає 2 571 349,21, про що свідчать особисті картки (табуляграми), відомості про спожиту теплову, довідка про розрахунок суми боргу та довідка про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Відповідачем виконано зобов'язання з оплати теплової енергії частково, а саме сплачено 714 968,70 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Заборгованість відповідача за використану теплову енергію за період з 01.10.2011 року по 01.06.2012 року становить 1 856 380,51 грн..

21.10.2011 року між позивачем та відповідачем укладено угоду про реструктуризацію заборгованості за договором № 460106 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 4-2011 від 31.10.2011 року, відповідно до п.п 1,2 відповідач визнав заборгованість за спожиту теплову енергію сумою 5 126 099,95 грн., станом на 01.10.2011 року зобов'язався сплатити позивачу частину сумою 4 377 813,39 грн. протягом 01.2012-12.2012 р.р. щомісячними платежами сумою 91 204,45грн до 31 числа кожного місяця.

Пунктом 4 зазначеної угоди передбачено, що при проведенні сплати заборгованості згідно п. 2 Угоди відповідач зобов'язується посилатись в реквізитах «Призначення платежу»платіжного документа на угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримання кошти позивачем зараховуються як оплата поточного споживання теплової енергії.

Відповідно до п. 3 Угоди, відповідач разом із сплатою суми, зазначеної у п. 2 Угоди, зобов'язується оплачувати поточне споживання згідно з умовами договору.

Взяті на себе зобов'язання відповідач не виконує, оплату поточного споживання теплової енергії здійснює не у повному обсязі.

Таким чином, на день розгляду спору основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 1 856 380,51 грн., пені 110 091,07 грн., інфляційна складова боргу -8 947,65 грн., 3% річних -21 307,95 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.п. 6.4, 6.5 Договору ДП «Укржитлосервіс»щомісячно з 12 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії на поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа уповноваженої особи.

Пунктом 4 зазначеної угоди передбачено, що при проведенні сплати заборгованості згідно п. 2 Угоди відповідач зобов'язується посилатись в реквізитах «Призначення платежу»платіжного документа на угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримання кошти позивачем зараховуються як оплата поточного споживання теплової енергії.

Відповідно до п. 3 Угоди, відповідач разом із сплатою суми, зазначеної у п. 2 Угоди, зобов'язується оплачувати поточне споживання згідно з умовами договору.

Пунктом 5 Угоди передбачено, що у разі порушення відповідачем умов угоди (невиконання та/або неналежного виконання) угода може бути розірвана в односторонньому порядку за заявою позивача.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки, відповідачем не проведено оплату згідно умов договору неналежним чином виконано зобов'язання за Угодою, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, позовні вимоги визнав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач правомірно нараховує 3% річних від простроченої суми за зазначений період в розмірі 21 307,95 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 947,65 грн..

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2 Договору передбачено що в разі несплати покупцем (відповідачем) за прийняту теплову енергію у встановлені строки, «Енергопостачальна організація»нараховує пеню у розмірі 0,75% за кожний прострочений день, але не більше величини, яка встановлена чинним законодавством України.

Позивач правомірно нараховує пеню за зазначений в розрахунку період в сумі 110 091,07 грн..

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками: декілька індивідуально визначених речей тощо).

Враховуючи доводи відповідача щодо тяжкого фінансового становища на підприємстві, підтверджені поданими доказами, необхідність виконання зобов'язань щодо належного обслуговування мешканців 34 житлових будинків у чотирьох районах міста Києва, суд задовольняє заяву відповідача про розстрочення виконання рішення частково, та розстрочує виконання рішення суду протягом року рівними частинами по 166 393,93 грн.. кожний місяць.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Укржитлосервіс»(юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 24а, код ЄДРПОУ 32207896) на користь Публічного акціонерного товариства «ЕКОСТАНДАРТ»(02660, м. Київ, вул.. Червоногвардійська, 20, код ЄДРПОУ 21661022), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, борг за спожиту теплову енергію в сумі 1 856 380 (один мільйон вісімсот п'ятдесят шість тисяч триста вісімдесят) грн.. 51 коп., 3% річних в розмірі 21 307 (двадцять одна тисяча триста сім) грн.. 95 коп., інфляційні втрати в розмірі 8 947 (вісім тисяч дев'ятсот сорок сім) грн.. 65 коп., пеню в сумі 110 091 (сто десять тисяч дев'яносто одна) грн.. 07 коп. та судовий збір в розмірі 41 007 (сорок одна тисяча сім) грн.. 54 коп.

3. Розірвати угоду про реструктуризацію заборгованості за договором № 460106 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 4-2011 від 31.10.2011 р.

4. Розстрочити виконання рішення суду на один рік шляхом сплати 166 393 (сто шістдесят шість тисяч триста дев'яносто три) грн.. 93 коп. кожний місяць з моменту набрання рішенням законної сили.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 18.09.12 р.