Рішення № 26443498, 11.10.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 р. Справа № 5010/1143/2012-28/79

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

до відповідача: Спільного українсько-ізраїльського підприємства

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова Компанія "Лаванда"

вул. Сліпого, 28, м. Коломия, Івано-Франківської області, 78200

про стягнення боргу в сумі 23862 грн. 42 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність ВРХ№ 208250 від 21.09.12 )

від відповідача: представники не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Спільного українсько-ізраїльського підприємства ТзОВ "Лісова Компанія "Лаванда" про стягнення боргу в сумі 23862 грн. 42 коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 02/01-10 від 02.01.10 в частині здійснення розрахунку за отримані нафтопродукти, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 23862 грн. 42 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 20.09.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.09.12, в зв"язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 11.10.12.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з"явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 05.09.12 та від 20.09.12; отримання відповідачем ухвал суду підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 11.10.12 не надходило.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 10.07.12 надіслана відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві: вул. Сліпого, 28, м. Коломия, Івано-Франківської області, 78200.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов"язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмового відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції"визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02.01.10 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір № 02/01-10 (надалі - Договір; а.с. 9).

Пунктом 1.1 Договору, продавець зобов"язався передати у власність покупцю, а покупець зобов"язався прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому - "Товар" в кількості та по ціні згідно накладних.

У відповідності до умов Договору, 01.04.11 постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 33189 грн. 00 коп.

Виконання позивачем договірних зобов"язань підтверджується наявною в матеріалах справи розхідною накладною № РР-0000042 від 1 квітня 2011 р. (а.с.15).

При дослідженні зазначеної вище розхідної накладної судом встановлено, що вона підписана уповноваженими особами та скріплена печатками сторін.

Товар отриманий уповноваженою особою - ОСОБА_3 на підставі довіреності № 49 від 1 квітня 2011 р. (а.с. 15).

Отже, судом встановлений факт отримання відповідачем товару на суму 33189 грн. 00 коп. .

Ціна та порядок розрахунків визначені в розділі 3 Договору.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що вартість нафтопродуктів і термін розрахунків (узгоджується по телефону на кожну партію), вказується в рахунках та накладних.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково, докази часткової сплати заборгованості наявні в матеріалах справи (а.с. 20-22). Оплати залишку вартості товару в сумі 23862 грн. 42 коп. відповідачем не здійснено.

30.07.12 з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про сплату боргу в сумі 23862 грн. 42 коп. ( а.с. 10). Факт направлення вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи документальними доказами (а.с. 11, 12). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов"язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статей 525, 526 ЦК України визначено, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 23862 грн. 42 коп. за отриманий на підставі розхідної накладної товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, будь-яких інших доказів, які б свідчили про оплату одержаного товару відповідачем суду не подано, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 23862 грн. 42 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 175, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 629, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємця ОСОБА_1 до Спільного українсько-ізраїльського підприємства ТзОВ "Лісова Компанія "Лаванда" про стягнення боргу в сумі 23862 грн. 42 коп. задовольнити.

Стягнути з Спільного українсько-ізраїльського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова Компанія "Лаванда" (вул. Сліпого, 28, м. Коломия, Івано-Франківської області, 78200; код 31656159 ) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1; код НОМЕР_1 ) - 23862 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят дві)грн. 42 коп. та 1609 (одна тисяча шістсот дев"ять)грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.10.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 16.10.12