Рішення № 26443331, 11.10.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 р. Справа № 5010/913/2012-27/51

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Вєтрова, 3, Шевченківський район, м. Київ, 01032) в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" (вул. Жилянська, 108 А, Шевченківський район, м. Київ, 01032)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" (вул. Є. Коновальця, 229, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76014)

про стягнення пені та штрафу в сумі 1 301 379, 60 гривень за неналежне виконання умов договору поставки № 1116111141 від 28.04.2011 року

За участю представників сторін:

Від позивача: Копусь А.А. - начальник юридичної служби ВП "Атомкомплект" (паспорт серія АА № 651326 виданий 05.01.1998 року Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області, довіреність № 1384 від 26.09.2012 року).

Від відповідача: Капущак Г.В. - представник (паспорт серія СС № 261527 виданий 21.04.1997 року Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області, довіреність № 20/06-423 від 01.03.2012 року).

в с т а н о в и в :

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" (далі - відповідач) про стягнення пені та штрафу в сумі 1 301 379, 60 гривень за неналежне виконання умов договору поставки № 1116111141 від 28.04.2011 року.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору щодо дотримання строків поставки продукції.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 30.07.2012 року порушено провадження у справі № 5010/913/2012-27/51, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 10.08.2012 року.

Ухвалою суду від 10.08.2012 року розгляд справи відкладався на 13.09.2012 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом письмових доказів.

Однак, 13.09.2012 року розгляд справи в судовому засіданні не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Михайлишина В.В. на лікарняному з 12.09.2012 року.

Ухвалою суду від 17.09.2012 року розгляд справи в судовому засіданні призначено на 27.09.2012 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2012 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів, у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у зв'язку із тим, що представником позивача по справі подано суду клопотання про продовження строку розгляду спору та призначено розгляд справи на 11.10.2012 року.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.

Відповідач щодо позовних вимог заперечив та просив суд у позові відмовити у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (Вх. № 6640/2012 - свх. від 10.12.2012 року). Свої заперечення відповідач мотивував тим, що у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки та Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору, термін поставки становить 90 днів з дати укладення договору. Таким чином, останнім днем для виконання покладеного на відповідача обов'язку у частині поставки трубопровідної арматури було 27.07.2011 року.

У зв'язку із відсутністю металу для виготовлення корпусів арматур, 26 липня 2011 року відповідачем було направлено позивачу лист, в якому ставилось питання про внесення змін до договору поставки, у частині перенесення строків поставки до 31.08.2011 року.

27.07.2011 року відповідачем було отримано письмову згоду про перенесення таких строків.

29.07.2011 року відповідачем було вдруге запропоновано позивачу перенести строки поставки продукції до 31.10.2011 року і відповідно, письмова згода на таке перенесення була отримана відповідачем 01.08.2011 року.

У відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України, можна однозначно стверджувати, що між сторонами провадження було внесено зміни до договору поставки у спрощений спосіб, а саме, шляхом обміну листами та підтвердженням прийняття до виконання.

Таким чином, відповідач приходить до висновку, що листування між сторонами провадження, предметом якого було перенесення строків поставки, з позиції цивільного та господарського законодавства визнається законним та належним способом внесення змін до договору, і такі зміни мають обов'язковий характер для його сторін.

Отже, якщо між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості про перенесення строків поставки до 31.10.2011 року, тоді відсутні підстави застосування до відповідача штрафних санкцій, якщо останній здійснив поставку продукції у строки обумовлені сторонами.

Також, відповідач звертає увагу на порушення норм матеріального права при здійсненні розрахунку ціни позову. Так. відповідно до ч. 6 ст. 232 господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. А у відповідності до ст. 3 Закону України "про відповіальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня". Згідно наданого позивачем розрахунку, останнім було здійснено нарахування пені понад закріплений на законодавчому рівні граничний термін та в розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ України.

Відповідач, усвоїх запереченнях також звертає увагу суду на диспозицію ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що неустойка застосовується виключно за порушення грошового зобов'язання. В нашому ж випадку, позовні вимоги не мають жодного відношення до грошових розрахунків, а отже нарахування пені за склад правопорушення, до якого апелює позивач, не передбачає застосування такого виду юридичної відповідальності. як пеня.

За таких обставин у суду відсутні законні підстави для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між відокремленим підрозділом "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" (покупець) та Відкритим акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод" (постачальник) 28.04.2011 року укладено договір поставки № 1116111141, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах. визначених у договорі, поставити трубопровідну арматуру, власного виробництва для ВП "Южно - Українська АЕС", а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Згідно п. 1.2. договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строки поставки зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.1. договору визначено, що строк поставки продукції зазначений в специфікації. Допускається дострокова поставка та поставка партіями.

У п. 5.2. договору сторони погодили, що поставка продукції згідно специфікаціям, здійснюється транспортом постачальника на умовах DDP - склад Южноукраїнська відділення ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом" (далі - "Вантажоодержувач"), м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, згідно Інкотермс - 2000. Постачальник завчасно, але не пізніше ніж за один день, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції, із зазначенням номенклатури і вартості поставляємої партії продукції.

Згідно п. 5.4. датою поставки вважається дата в накладній на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

У відповідності до п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Пунктом 7.2. визначено, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Договором визначено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом переговорів та взаємних консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку, передаються у відповідний Господарський суд України за місцем знаходження відповідача, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору (п. п. 9.1, 9.2. договору).

Так, у відповідності до Специфікації № 1 - визначено строк поставки товару - 90 днів з дати укладення договору, тобто 28.07.2011 року останній день поставки товару. Вартість продукції за специфікацією - 11 048 088, 00 гривень.

Поставка здійснена трьома етапами, а саме:

І етап: Вартість поставленої продукції становить 5 730 312, 00 гривень. Фактичний строк поставки, згідно видаткової накладної № 90 від 31.10.2011 року, - 31.10.2011 року. Таким чином прострочення становить 95 днів (з 29.07.2011 по 31.10.2011 року).

Отже, у відповідності до п. 7.2. договору відповідачу нарахована пеня у сумі 544 379, 64 гривень та штраф у сумі 401 121, 84 гривень.

ІІ етап: Вартість поставленої продукції становить 1 165 056, 00 гривень. Фактичний строк поставки згідно видаткової накладної № 363 від 11.10.2011 року, становить11.10.2011 року. Таким чином, прострочення становить 75 днів (з 29.07.2011 року по 11.10.2011 року).

Отже, у відповідності до п. 7.2. договору відповідачу нарахована пеня у сумі 87 379, 20 гривень та штраф у сумі 81 553, 92 гривень.

ІІІ етап: Вартість поставленої продукції становить 1 815 000, 00 гривень. Фактичний строк поставки, згідно видаткової накладної № 293 від 30.08.2011 року, - 30.08.2011 року. Таким чином, прострочення становить 33 днів (з 29.07.2011 по 30.08.2011 року).

Отже, у відповідності до п. 7.2. договору відповідачу нарахована пеня у сумі 59 895, 00 гривень та штраф у сумі 127 050, 00 гривень.

Таким чином, загальна сума неустойки (пеня та штраф) за порушення строків поставки становить - 1 301 379, 60 гривень.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію (Вих. № 1095/51 від 09.02.2012 року) про стягнення неустойки (пеня, штраф) за договором поставки № 1116111141 від 28.04.2011 року, згідно якої просить відповідача перерахувати на користь ВП "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" неустойку у розмірі 1 301 379, 60 гривень. Факт надсилання претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.02.2012 року, копії яких містяться у матеріалах справи (а. с. 23 - 26).

У відповідь на претензію (Вих. № 09/37-547 від 21.03.2012 року) відповідач заперечив проти вимог позивача, обґрунтовуючи тим, що строки поставки продукції були перенесені згідно листів ВП "Южно - Українська АЕС" № 07-11432 від 27.07.2011 року до 31.08.2011 року та № 07/13462 від 01.09.2011 року - до 31.10.2011 року (а. с. 27 - 29).

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між відокремленим підрозділом "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" (покупець) та Відкритим акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод" (постачальник) 28.04.2011 року укладено договір поставки № 1116111141, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити трубопровідну арматуру, власного виробництва для ВП "Южно - Українська АЕС", а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Згідно п. 1.2. договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строки поставки зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Пунктом 5.1. договору визначено, що строк поставки продукції зазначений в специфікації. Допускається дострокова поставка та поставка партіями. Згідно п. 5.4. датою поставки вважається дата в накладній на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

В матеріалах справи міститься Специфікації № 1 на постачання трубопровідної арматури, згідно якої визначений термін постачання - 90 днів з дати укладення договору (а. с. 16).

Таким чином, суд встановив, що моментом виконання зобов'язання вважається 27.07.2011 року.

Однак, у матеріалах справи містяться видаткові накладні, згідно яких у відповідності до п. 5.4. договору та п. 5.1. договору судом встановлено, що поставка товару здійснювалася партіями та фактичні поставки товару відбувалися: 30.08.2011 року на суму 1 815 000, 00 гривень, 11.10.2011 року на суму 1 165, 056, 00 гривень та 31.10.2011 року на суму 5 730 312, 00 гривень.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачем порушений строк поставки товару, обумовлений у договорі поставки № 1116111141 від 28.04.2011 року.

Сторони у договорі погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором. За порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції (п. п. 7.1., 7.2. договору).

Отже, щодо вимог позивача про стягнення пені та штрафу за неналежне виконання грошового зобов'язання, то факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому вони є обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Зокрема, відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що поставка товару здійснювалася партіями і моментом виконання зобов'язання є 28.07.2011 року, то поставка першої партії товару фактично відбулася, згідно видаткової накладної № 293 від 30.08.2011 року на суму 1 815 000, 00 гривень, - 30.08.2011 року, тобто відповідачем прострочено виконання зобов'язання на 33 дні (з 29.07.2011 по 30.08.2011 року), у зв'язку із чим позивачем у відповідності до п. 7.2. договору правомірно нарахована пеня по першому етапу поставки товару у сумі 59 895, 00 гривень та штраф у сумі 127 050, 00 гривень.

Поставка другої партії товару фактично відбулася 11.10.2011 року, згідно видаткової накладної № 363 від 11.10.2011 року на суму 1 165 056, 00 гривень.

Тобто, відповідачем прострочено виконання зобов'язання на 75 днів (з 29.07.2011 по 11.10.2011 року), у зв'язку із чим позивачем у відповідності до п. 7.2. договору правомірно нарахована пеня по другому етапу поставки товару у сумі 87 379, 20 гривень та штраф у сумі 81 553, 92 гривень.

Поставка третьої партії товару фактично відбулася 31.10.2011 року, згідно видаткової накладної № 90 від 31.10.2011 року на суму 5 730 312, 00 гривень.

Тобто, відповідачем прострочено виконання зобов'язання на 95 днів (з 29.07.2011 по 31.10.2011 року), у зв'язку із чим позивачем у відповідності до п. 7.2. договору правомірно нарахована пеня по третьому етапу поставки товару у сумі 544 379, 64 гривень та штраф у сумі 401 121, 84 гривень.

Таким чином, загальна сума неустойки (пеня та штраф) за порушення строків поставки становить - 1 301 379, 60 гривень.

Суд перевірив правильність нарахування штрафних санкцій, тому, з урахування наведеного вище, вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі 1 301 379, 60 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо заперечень відповідача, згідно яких строки поставки продукції були перенесені, то суд вказує наступне.

28.04.2011 року між Відокремленим підрозділом "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та Відкритим акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод" (постачальник) укладено договір поставки № 1116111141, у відповідності до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити трубопровідну арматуру, власного виробництва для ВП "Южно-Українська АЕС", а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Тобто, сторонами договору поставки № 1116111141 від 28.04.2011 року є ВП "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" та Відкрите акціонерне товариство "Івано-Франківський арматурний завод", а ВП "Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" є лише замовником продукції і не являється стороною договору, у зв'язку з чим не уповноважений на внесення змін до договору поставки.

Отже, представлені докази ведення переписки між Відкритим акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод" та ВП "Южно-Українська АЕС" щодо перенесення строків поставки продукції не є належними та допустимими, та не можуть розцінюватися судом, як докази того, що строк поставки товару було перенесено, оскільки являються лише внутрішньою перепискою між постачальником і ВП "Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", якому у відповідності до предмету договору постачальник зобов'язувався поставити продукцію згідно специфікації.

Щодо твердження відповідача про те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, то суд звертає увагу відповідача на те, що у відповідності до частини першої статті 231 господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню саме щодо невиконання грошових зобов'язань (Інформаційний лист ВГСУ № 01-8/211 від 07.04.2008 року "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Щодо твердження відповідача, що позовні вимоги не мають жодного відношення до грошових розрахунків, а отже нарахування пені за склад правопорушення не передбачає застосування такого виду юридичної відповідальності, як пеня, то суд також звертає увагу відповідача на той факт, що у відповідності до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ч. 4 цієї ж статті у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 7 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір штрафних санкцій, що застосовується у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарські витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення пені та штрафу в сумі 1 301 379, 60 гривень за неналежне виконання умов договору поставки № 1116111141 від 28.04.2011 року - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" (вул. Є. Коновальця, 229, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76014, ідентифікаційний код: 00218271) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Вєтрова, 3, Шевченківський район, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код: 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" (вул. Жилянська, 108 А, Шевченківський район, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код: 26251923) - заборгованість в розмірі 1 301 379, 60 гривень (один мільйон триста одну тисячу триста сімдесят дев'ять гривень шістдесят копійок), з яких 691 653, 84 гривень - пені та 609 725, 76 гривень - штрафу, а також 26 027, 59 гривень (двадцять шість тисяч двадцять сім гривень п'ятдесят дев'ять копійок) - сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.10.12

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________ Осудар І. Б. 16.10.12