Рішення № 26443474, 11.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2012 р. Справа № 7/062-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»,

Київська область, с. Мархалівка

2. Приватного підприємства «АГРОМИР», Кіровоградська область, с. Ганнівка

про стягнення 2 648, 64 грн.

Представники сторін у судове засідання не з'явились

секретар судового засідання: Гуськова К.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. № 13-2/08 від 13.08.2012 року (вх. № 2832 від 14.08.2012 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»(далі -відповідач 1) та Приватного підприємства «АГРОМИР»(далі -відповідач 2) про стягнення 2 648, 64 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що за угодою № 11/06-12 від 11. 06.2012 року про зміну кредитора у зобов'язанні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»перейшло право вимоги до відповідача 2 щодо сплати заборгованості у сумі 2 648, 64 грн., що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу № ТАТ-КР/22 від 22.05.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АГРО»та Приватним підприємством «АГРОМИР». При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 11/06-12 від 11. 06.2012 року про зміну кредитора у зобов'язанні між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»було укладено договір поруки № 16-07-2012-1 від 16.07.2012 року, відповідно до умов якого відповідач 1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем 2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2012 року порушено провадження у справі № 7/062-12 та призначено розгляд справи на 13.09.2012 року.

У судове засідання 13.09.2012 року представники відповідачів 1 та 2, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвалою господарського суду від 13.09.2012 року розгляд справи відкладено на 11.10.2012 року, у зв'язку з неявкою представників відповідача 1 та відповідача 2.

25.09.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15061), в якому відповідач 1 визнає позов в повному обсязі. При цьому відповідач 1 зазначає про неможливість задоволення вимоги позивача, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, та просить суд розглядати справу без участі його представника.

10.10.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»надійшло клопотання вих. № 10-2/10 від 10.10.2012 року (вх. № 16079), в якому позивач просить суд розглядати справу за відсутності його представника.

У судове засідання 11.10.2012 року представники сторін, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились. Відповідач 2 про причини неявки суд не повідомив.

Як роз'яснено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 11.10.2012 року господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

22.05.2009 року між Приватним підприємством «АГРОМИР»(покупець за договором, відповідач 2 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АГРО»(продавець за договором) було укладено договір купівлі-продажу № ТАТ-КР/22, відповідно до п. п. 1.1.,1.2 якого цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин, насіння. Предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем в майбутньому.

Згідно п. 2.1. договору, асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначається в додатках, рахунках та накладних документах, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 5.1. -5.2. договору визначено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатку та вказаною в рахунку-фактурі, що може виписуватись продавцем. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.

Відповідно до п. 5.3. договору, оплата товару проводиться наступним чином: - 30% від вартості товару згідно з додатком оплачується покупцем в строк до 01 червня 2009 року; - 70% від вартості товару згідно з додатком оплачується покупцем в термін до 01 листопада 2009 року.

Згідно п. 6.1. договору, покупець зобов'язаний, зокрема, провести оплату товару в строк і на умовах, вказаних в ст. 5 цього договору.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АГРО»поставило Приватному підприємству «АГРОМИР»товар на загальну суму 15 209, 80 грн., а саме по видатковій накладній № РН-0000224 від 26.05.2009 року на суму 8 320, 00 грн. та по видатковій накладній №РН-00280 від 15.06.2009 року на суму 6 889, 80 грн.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Вказаний товар був отриманий уповноваженим представником відповідача 2, повноваження якого на отримання матеріальних цінностей від Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АГРО»підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреностей № 000174 від 20.05.2009 року та № 000207 від 15.06.2009 року.

З вищенаведеного господарський суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АГРО» поставило, а Приватне підприємство «АГРОМИР»отримало товар на загальну суму 15 209, 80 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Таким чином, вказані вище обставини свідчать про те, що у відповідача 2 згідно умов договору виник обов'язок оплатити вартість товару.

Враховуючи, встановлений п. 5.3 договору строк оплати (30% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01 червня 2009 року), відповідач в строк до 01.06.2009 року оплатив 30% вартості товару, а саме 2 496, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською виписки з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АГРО».

Однак, в порушення умов договору купівлі-продажу, відповідачем 2 в строк до 01.11.2009 року не оплачено решта 70% вартості товару.

З наявної в матеріалах справи банківської виписки з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АГРО»вбачається, що 70% вартості товару, а саме 12 713, 80 грн., сплачено Приватним підприємством «АГРОМИР»лише 06.11.2009 року.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що ціна товару вказується в додатках. Ціна товару розрахована по міжбанківському курсу відповідної іноземної валюти згідно Додатку № 1 до української гривні на дату підписання цього договору. Ціна оплати визначається міжбанківським курсом на день здійснення оплати по даному договору.

Відповідно до додатку № 1, на день підписання сторонами договору та додатків до нього курс долара США на міжбанківській валютній біржі становив 7, 70 грн.

При цьому, приміткою до додатку № 1 передбачено, що у випадку , якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара на день підписання договору сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S= (A1/F2)*B, де S- ціна на момент проплати, B -ціна на момент підписання, А2 -курс (міжбанківська валютна біржа) долара США до гривні на день підписання договору, А1- курс (міжбанківська валютна біржа) долара США до гривні на день перерахування коштів.

Враховуючи викладене та те, що станом на 06.11.2009 року -день перерахування коштів, середньозважений курс долара США на міжбанківському валютному ринку України згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті Національного банку України, становив 8, 0861 грн., відповідач відповідно до умов договору повинен був сплатити 13 351, 31 грн. (8, 0861 грн./дол. США / 7, 70 грн./дол. США*12 713, 80 грн.).

За таких обставин, господарським судом встановлено, що заборгованість відповідача 2 за договором купівлі-продажу № ТАТ-КР/22 від 22.05.2009 року становить 637, 51 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу.

В силу вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Дослідивши матеріали справи, господарським судом встановлено, що відповідач 2 неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу № ТАТ-КР/22 від 22.05.2009 року, а відтак його заборгованість за даним договором становить 637, 51 грн.

При цьому, господарським судом встановлено, що 11.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АГРО»(первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»(новий кредитор за договором) було укладено угоду № 11/06-12 про зміну кредитора у зобов'язанні.

Згідно п. 1.1. договору, первісний кредитор відступає новому кредитору право виконання Приватним підприємством «АГРОМИР»(код ЄДРПОУ 31885438), що іменується надалі «боржник», зобов'язання, набутого первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № ТАТ-КР/22 від 22.05.2009 року.

Пунктом 2.1 угоди встановлено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 2 648, 64 грн.

Відповідно до п. п. 2.1.1-2.1.2. угоди, вартість основного зобов'язання (боргу) згідно договору купівлі-продажу №ТАТ-КР/222 від 22.05.2009 року, що відступається за даною угодою, становить 743, 02 грн.

Вартість (розмір) зобов'язання щодо сплати штрафних санкцій (пені, штрафу), 3% річних, інфляційних втрат станом на 11 червня 2012 року, котрі нараховані первісним кредитором та погоджені новим кредитором, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу №ТАТ-КР/222 від 22.05.2009 року, що відступається за даною угодою, становить 1 905, 62 грн., виходячи з наступного: 355, 65 грн. пеня, 61, 62 грн. -3% річних, 1 345, 69 грн. -штраф у розмірі 10% від несплаченої суми та 142, 66 грн. -інфляційні втрати.

Згідно п. 4.1. угоди, первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформляється актом приймання-передачі.

Первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цією угодою (п. 4.3. угоди).

Ця угода, згідно п. 6.1., набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою

Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа-повідомлення б/н від 11.06.2012 року первісний кредитор, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АГРО», повідомив відповідача 2 про зімну кредитора у зобов'язанні за угодою № 11/06-12 від 11.06.2012 року. Даний лист 09.07.2012 року було відправлено на адресу відповідача 2 разом із копією угоди про зміну кредитора у зобов'язанні № 11/06-12 від 11.06.2012 року, що вбачається з наявних в матеріалах справи копій квитанції № 7076 від 09.07.2012 року та опису вкладення у цінний лист.

Таким чином, відповідач 2 у справі був належним чином повідомлений про заміну первісного кредитора новим, однак зобов'язання щодо оплати існуючої суми заборгованості так і не виконав. Отже, станом на момент розгляду справи у господарському суді заборгованість відповідача 2 перед позивачем становить 637, 51 грн.

Жодних доказів на підтвердження оплати суми боргу відповідачем 2 в порядку вимог ст. ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Враховуючи викладене, позивач, як новий кредитор, на підставі угоди № 11/06-12 від 11.06.2012 року про зміну кредитора у зобов'язанні та згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України набув право вимагати від Приватного підприємства «АГРОМИР», як божника за договором купівлі-продажу № ТАТ-КР/22 від 22.05.2009 року, сплати, зокрема, основної заборгованості у сумі 637, 51 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню частково у розмірі 637, 51 грн., в іншій частині зазначеної позовної вимоги, а саме в стягненні 105, 51 грн. основного боргу (743, 02 грн. -637, 51 грн.), суд відмовляє.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу, позивач також нараховує 355, 65 грн. пені, 1 345, 69 грн. штрафу, 61, 62 грн. 3% річних та 142, 62 грн. інфляційних втрат, право вимоги на які Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»отримало згідно п. 2.1.2. угоди про зміну кредитора у зобов'язанні № 11/06-12 від 11.06.2012 року.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 2 пеню у розмірі 355, 65 грн.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно п. 5.3., п. 5.4. договору покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до аб. 2 п. 8.3. договору, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмежень строку.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, господарський суд встановив, що позивачем невірно визначено суму боргу, на яку нараховуються пеня та штраф. Відтак здійснені позивачем розрахунки вказаних сум є арифметично невірними.

Провівши власний розрахунок пені на суму боргу 637, 51 грн., господарський суд встановив, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 307, 56 грн., в іншій частині зазначеної позовної вимоги, а саме в стягненні 48, 09 грн. пені (355, 65 грн. -307, 56 грн.), суд відмовляє.

У відповідності до умов договору купівлі-продажу та угоди про заміну кредитора, позивач також просить стягнути з відповідача 2 штраф у розмірі 1 345, 69 грн., нарахований відповідно до п. 8.2. договору, яким встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно п. 5.3., п. 5.4. договору покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (8.2.) не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного суду України від 27 квітня 2012 року № 06/5026/1052/2011.

Провівши власний розрахунок штрафу (10% від суми неоплаченого товару - 13 351, 31 грн.), господарський суд встановив, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2 на корись позивача штрафу підлягає задоволенню частково у розмірі 1 335, 13 грн. штрафу, а в стягненні 10, 56 грн. штрафу (1 345, 69 грн. -1 335, 13 грн.), суд відмовляє.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем 2 зобов'язань щодо оплати вартості товару, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 інфляційних втрат у розмірі 142, 66 грн. та вимогу про стягнення 61, 62 грн. 3% річних солідарно з відповідача 1 та відповідача 2.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за період з листопада 2009 року по квітень 2012 року, господарський суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено суму боргу, на яку нараховуються інфляційні втрати та 3% річних, а також при розрахунку інфляційних втрат не враховано дефляційні процеси. Відтак здійснені позивачем розрахунки вказаних сум є арифметично невірними.

Провівши власний розрахунок інфляційних втрат на суму боргу 637, 51 грн. за період з листопада 2009 року по квітень 2012 року , господарський суд встановив, що з відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню 109, 65 грн. інфляційних втрат. В іншій частині заявленої вимоги, а саме в стягненні 33, 01 грн. інфляційних втрат (142, 66 грн. - 109, 65 грн.), суд відмовляє.

Одночасно, провівши власний розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково у розмірі 54, 12 грн. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні 7, 50 грн. 3% річних (61, 62 грн. -54, 12 грн.), суд відмовляє.

Господарським судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за угодою № 11/06-12 від 11.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС»(кредитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»(поручитель за договором, відповідач 1 у справі) 16.07.20112 року було укладено договір поруки № 16-07-2012-1.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Приватним підприємством «АГРОМИР»(код ЄДРПОУ 31885438) (надалі іменується «Боржник») щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (надалі -основний договір). У разу порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що під основним договором у цьому договорі розуміються угода № 11/06-12 про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 11.06.2012 року , укладену згідно договору купівлі-продажу № ТАТ-КР/22 від 22.05.2009 року.

Згідно п. 3.1. договору, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 3% річних у розмірі 61, 62 грн.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутись із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1. договору).

Цей договір, згідно п. 6.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Відповідно до п. 6.2. договору, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В порушення умов договору купівлі-продажу № ТАТ-КР/22 від 22.05.2009 року боржником прострочено оплату товару та не сплачено штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання.

Позивач направив вимогу вих. № 30-2/07 від 30.07.2012 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП», в якій повідомляє відповідача 1 про те, що зобов'язання згідно угоди № 11/06-12 від 11.06.2012 року про зміну кредитора у зобов'язанні боржником не виконано, а тому просить у триденний строк з дня отримання даної вимоги виконати, взяті на себе зобов'язання відповідно до договору поруки № 16-07-2012-1 від 16.07.2012 року.

У відповідь на вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»направило лист вих. № 282 від 03.08.2012 року, в якому повідомляє позивача про неможливість виконання зобов'язання за договором поруки № 16-07-2012-1 від 16.07.2012 року, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем. При цьому, відповідач 1 гарантує виконання зобов'язання в строк до 31. 10.2012 року.

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення 3% річних солідарно з відповідача 1 та відповідача 2.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 2 443, 97 грн., з яких 637, 51 грн. сума основного боргу, 307, 56 грн. пеня, 1 335, 13 грн. штраф, 109, 65 грн. інфляційні втрати та 54, 12 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить солідарно покласти на відповідача 1 та відповідача 2 витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 500,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888, яке видане 29.10.2009 року, Грищенко Олександр Миколайович має право на заняття адвокатською діяльністю (належним чином засвідчена копія в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом -Грищенко О.М. підтверджуються договором № 05-07/3-1 від 05.07.2012 року про надання адвокатський послуг (правової допомоги), згідно п. 1.1. якого, викладеного у новій редакції в додатковій угоді № 1 від 09.08.2012 року, за цим договором адвокат Грищенко О.М. (виконавець) зобов'язується надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»(замовник) правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ПП «АГРОМИР»(код ЄДРПОУ 31885438) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»(код ЄДРПОУ 38267861) -далі за текстом договору -боржники, які виникли на підставі договору купівлі-продажу № ТАТ-КР/22 від 22.05.2009 року та на підставі угоди № 11/06-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 11.06.2012 року та на підставі договору поруки № 16-07-2012-1 від 16.07.2012 року, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру заборгованості, штрафних санкцій (пені, штрафу), 3% річних, інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору купівлі-продажу № ТАТ-КР/22 від 22.05.2009 року та на підставі угоди № 11/06-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 11.06.2012 року, а також відповідно до договору поруки № 16-07-2012-1 від 16.07.2012 року, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського, господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у судді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавці за договором.

Замовник зобов'язаний, зокрема, оплачувати всі послуги у розмірах та в строки, визначені цим договором ( п. 2.2.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору, сторони погодили,що розмір послуг виконавці за даним договором становить 500, 00 грн.

Сторонами договору 13.08.2012 року підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) на загальну суму 500, 00 грн.

На виконання умов договору, платіжним дорученням № 57 від 05.07.2012 року позивач перерахував на рахунок адвоката Грищенко О.М. кошти у сумі 500, 00 грн. в якості оплати за послуги згідно договору № 05-07/3-1 від 05.07.2012 року.

У матеріалах справи міститься копія посвідчення адвоката, виданого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 та довіреність б/н від 05.07.2012 року, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»на представництво його інтересів Грищенком Олександром Миколайовичем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Грищенко Олександр Миколайович приймав участь у судових засіданнях в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС».

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Грищенко О.М. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 7/062-12, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 500, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІС»та Приватного підприємства «АГРОМИР», судові витрати (судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката) відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються солідарно на відповідача 1 та відповідача 2.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АГРОМИР»(28516, Кіровоградська область, Долинський р-н, с. Ганнівка, вул. Гоголя, буд. 40, код ЄДРПОУ 31885438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»(03187, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872) 637 (шістсот тридцять сім) грн. 51 коп. заборгованості, 307 (триста сім) грн. 56 коп. пені, 1 335 (одну тисячу триста тридцять п'ять) грн. 13 коп. штрафу та 109 (сто дев'ять) грн. 65 коп. інфляційних втрат.

3. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»(08633, Київська область, Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код ЄДРПОУ 38267861) та Приватного підприємства «АГРОМИР»(28516, Кіровоградська область, Долинський р-н, с. Ганнівка, вул. Гоголя, буд. 40, код ЄДРПОУ 31885438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»(03187, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872) 54 (п'ятдесят чотири) грн. 12 коп. 3% річних та судові витрати: 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору та 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 16.10.2012 року