Рішення № 26443419, 09.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/12761-2012 09.10.12Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка»Оболонського району у

місті Києві

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВКС»

про стягнення 62 513,08 грн.

Представники:

від позивача: Улибіна В.О. -представник за довіреністю № б/н від 28.08.2012 року,

від відповідача: Чорна О.О.-представник за довіреністю б/н від 01.10.2012 року,

Власенко Л.М. - представник за довіреністю б/н від 01.10.2012 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка»Оболонського району у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВКС»про стягнення 62 513,08 грн. заборгованості за договором на надання комунальних послуг № 181 від 10.10.2006 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.10.2006 року між комунальним підприємством «Житлосервіс «Куренівка»Оболонського району у м. Києві (виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ВСК»(споживач за договором) укладено договір № 181 на надання комунальних послуг.

Згідно п. 1.1. договору, виконавець зобов'язується надати споживачеві послуги з теплопостачання, а споживач зобов'язується здійснити оплату за споживання і користування послугами на умовах даного договору за приміщення (повна адреса): м. Київ, вул. Мінське шосе, буд. 4

Відповідно до п. 2.1. договору, розмір місячної плати за надані послуги проведено за встановленими тарифами та нормами на момент укладання цього договору станом на 10.10.2006 року. Фактичний розрахунок: центральне опалення проводиться згідно щомісячних табуляграм АЕК «Київенерго»за тарифами затвердженими Розпорядженням Київської міської держадміністрації.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору, плата за договором вноситься споживачем на рахунок виконавця до 25 числа поточного місяця. Розмір щомісячного розрахунку за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплопостачання (пропорційно займаній площі) наданих послуг.

Відповідно до п. 3.3 договору, у випадку прийняття органами влади рішень щодо зміни цін і тарифів у порядку розрахунків між підприємствами, установами, організаціями та громадянами, новий поряд поширюється на умови цього договору без узгодження сторонами.

У відповідності до п.п 4.2.2., 4.3.1 договору, споживач зобов'язаний своєчасно, в установлений договором термін оплачувати надані послуги, а виконавець має право стягнути в судовому порядку прострочену заборгованість по платежах.

Теплову енергію для передачі до відповідача позивач отримує від ПАТ «Київенерго»на підставі договору № 8373189/165 від 01.09.2006 року на постачання теплової енергії у гарячій воді (на даний час, вищевказаний договір припинив свою дію) та договору № 8377189 від 12.03.2012 року про закупівлю послуг (теплової енергії у гарячій воді/парі).

Згідно облікових карток АЕК «Київенерго»та розрахунку плати за щомісячне нарахування та облік за комунальні послуги (доданих до позовної заяви) відповідачу було нараховані платежі відповідно до довідки про фактичне споживання теплової енергії, проте відповідач в порушення умов договору здійснив лише часткову оплату за спожиті житлово-комунальні послуги в період з лютого 2010 року по квітень 2012 року в розмірі 99 023,41 грн., таким чином у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті спожитих житлово-комунальних послуг в розмірі 53 658,85 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензію № 601 від 17.05.2012 року з вимогою оплатити заборгованість, проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно п.п. 7.1. 7.2 договору, виконавець та споживач забезпечують виконання зобов'язання відповідно до умов даного договору та несуть відповідальність за порушення умов договору згідно чинного законодавства України.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного комунальне підприємство «Житлосервіс «Куренівка»Оболонського району у місті Києві звернулось до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВКС»заборгованості за спожиті комунальні послуги в розмірі 53 658,85 грн., збитків від інфляції в розмірі 3 431,51 грн. та 5 422,73 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/12761-2012, розгляд справи призначено на 02.10.2012 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні 02.10.2012 року оголошено перерву до 09.10.2012 року.

В судове засідання 09.10.2012 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВКС»заборгованість за договором в розмірі 53 658,85 грн., збитків від інфляції в розмірі 3 431,51 грн., 3 % річних в розмірі 5 422,73 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.

Представники відповідача надали пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог та просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10.10.2006 року між комунальним підприємством «Житлосервіс «Куренівка»Оболонського району у м. Києві (виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ВСК»(споживач за договором) укладено договір № 181 на надання комунальних послуг.

Згідно п. 1.1. договору, виконавець зобов'язується надати споживачеві послуги з теплопостачання, а споживач зобов'язується здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах даного договору за приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мінське шосе, буд. 4

Відповідно до п. 2.1. договору, розмір місячної плати за надані послуги проведено за встановленими тарифами та нормами на момент укладання цього договору станом на 10.10.2006 року. Фактичний розрахунок: центральне опалення проводиться згідно щомісячних табуляграм АЕК «Київенерго»за тарифами затвердженими Розпорядженням Київської міської держадміністрації.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору, плата за договором вноситься споживачем на рахунок виконавця до 25 числа поточного місяця. Розмір щомісячного розрахунку за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплопостачання (пропорційно займаній площі) наданих послуг.

Відповідно до п. 3.3 договору, у випадку прийняття органами влади рішень щодо зміни цін і тарифів у порядку розрахунків між підприємствами, установами, організаціями та громадянами, новий поряд поширюється на умови цього договору без узгодження сторонами.

У відповідності до п.п 4.2.2., 4.3.1 договору, споживач зобов'язаний своєчасно, в установлений договором термін оплачувати надані послуги, а виконавець має право стягнути в судовому порядку прострочену заборгованість по платежах.

Теплову енергію для передачі відповідачу позивач отримує від ПАТ «Київенерго»на підставі договору № 8373189/165 від 01.09.2006 року на постачання теплової енергії у гарячій воді (на даний час, вищевказаний договір припинив свою дію) та договору № 8377189 від 12.03.2012 року про закупівлю послуг (теплової енергії у гарячій воді/парі).

Згідно облікових карток АЕК «Київенерго»та розрахунку плати за щомісячне нарахування та облік за комунальні послуги (доданих до позовної заяви) відповідачу було нараховані платежі відповідно до довідки про фактичне споживання теплової енергії, проте відповідач в порушення умов договору здійснив лише часткову оплату за спожиті житлово-комунальні послуги в період з лютого 2010 року по квітень 2012 року в розмірі 99 023,41 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті спожитих житлово-комунальних послуг в розмірі 53 658,85 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності положенням п. 1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»від 20.05.1999року, № 686-XIV, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

У відповідності до ст. 179 Житлового кодексу України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, визначені обов'язки власника та наймача (орендаря), зокрема такі, як укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за договором на надання комунальних послуг № 181 від 10.10.2006 року в розмірі 53 658,85 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на надання комунальних послуг № 181 від 10.10.2006 року, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 3 431,51 грн. та 3% річних в розмірі 5 422,73 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що розрахунок суми інфляційних витрат та 3 % річних, наданий позивачем є не вірним, тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат та 3 % річних:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу28.02.2010 - 29.04.201028620.921.006171.7330.04.2010 - 30.05.201055901.080.994-335.4131.05.2010 - 30.08.201057703.411.006346.2231.08.2010 - 30.01.201127703.411.0561551.3931.01.2011 - 27.02.201131945.661.009287.5128.02.2011 - 30.03.201120387.171.014285.4231.03.2011 - 29.04.201132034.751.013416.4530.04.2011 - 30.08.201136840.010.995-184.2031.08.2011 - 29.10.201134840.011.00134.8430.10.2011 - 29.11.201136411.301.00136.4130.11.2011 - 30.12.201145602.831.00291.2131.12.2011 - 30.01.201255679.491.002111.3631.01.2012 - 28.02.201237564.331.00275.1329.02.2012 - 30.03.201247315.491.003141.9531.03.2012 - 29.04.201254277.931.0000.0030.04.2012 - 30.05.201253658.850.997-160.98 Всього:2 869,03

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів28620.9228.02.2010 - 29.04.2010613 %143.5055901.0830.04.2010 - 30.05.2010313 %142.4357703.4131.05.2010 - 30.08.2010923 %436.3327703.4131.08.2010 - 30.01.20111533 %348.3831945.6631.01.2011 - 27.02.2011283 %73.5220387.1728.02.2011 - 30.03.2011313 %51.9532034.7531.03.2011 - 29.04.2011303 %78.9936840.0130.04.2011 - 30.08.20111233 %372.4434840.0131.08.2011 - 29.10.2011603 %171.8136411.3030.10.2011 - 29.11.2011313 %92.7745602.8330.11.2011 - 30.12.2011313 %116.1955679.4931.12.2011 - 30.01.2012313 %141.8737564.3331.01.2012 - 28.02.2012293 %89.5447315.4929.02.2012 - 30.03.2012313 %120.5654277.9331.03.2012 - 29.04.2012303 %133.8453658.8530.04.2012 - 30.05.2012313 %136.72 Всього:2 650,84З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 2 869,03 грн. та 3% річних в розмірі 2 650,84 грн. відповідно до розрахунку суду.

Вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 562,48 грн. та 3% річних в розмірі 2 771,89 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ВСК" (04201, м. Київ, ВУЛ. Мінське шосе, 4, ідентифікаційний код 24086940) на користь комунального підприємства "Житлосервіс "Куренівка" Оболонського району у місті Києві (04212, м. Київ, вул. Попова, 1, ідентифікаційний код 33597216) заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 53 658 (п'ятдесят три тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн. 85 коп., три проценти річних в розмірі 2 650 (дві тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 84 коп. та індекс інфляції в розмірі 2 869 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 03 коп., а також 1 523 (одна тисяча п'ятсот двадцять три) грн. 60 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.10.2012 року

Суддя С.М. Мудрий