Рішення № 26443357, 11.10.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 жовтня 2012 р. Справа 14/79/2012/5003

за позовом: фермерського господарства "Україна" (22511, Вінницька область, Липовецький район, с. Стара Прилука, вул. Островського, 29)

до: сільськогосподарського навчально-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське" (22250, Вінницька область, Погребищенський район, с. Васильківці)

про стягнення 29479,42 грн.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: Подух Л.В., довіреність №б/н від 16.04.2012р., паспорт серії АВ984982 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.04.2012р.;

відповідача: не з"явився,

ВСТАНОВИВ :

Фермерське господарство "Україна" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з сільськогосподарського навчально-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське" 29479, 42 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору №12 від 25.09.2011 р. про надання послуг зі збору врожаю.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15 серпня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/79/2012/5003 та призначено до розгляду на 27.09.2012 року.

20.09.2012р. супровідним листом №480 від 17.09.2012р. позивачем подано до суду обопільно підписану з відповідачем довідкку №476 від 17.09.2012р., в якій зазначено, що відповідачем сільськогосподарським навчально-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "Васильківське" після порушення провадження у справі повністю сплачено суму основного боргу у розмірі 25430 грн. На підтвердження зазначеного останнім надано належним чином завірені копії банківських виписок від 27.08.2012р. та від 05.09.2012р. (а.с. 34-36).

27.09.2012р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 11.10.2012р. у зв"язку з неявкою представників сторін та надходженням клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивованого неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, через участь останнього у розгляді Вищим господарським судом справи №19/35/2012/5003.

09.10.2012р. позивачем фермерським господарством "Україна" до суду подано заяву №594 від 09.10.2012р., в якій останній зазначив про сплату відповідачем після порушення провадження по справі основного боргу, відтак просив стягнути з останнього лише штрафні санкції, а саме: штраф у розмірі 2521 грн. 50 коп., 1074 грн. 05 коп.- 3% річних, 453 грн. 87 коп. інфляційних втрат.

На визначену дату (11.10.2012р.) в судове засідання з'явився представник позивача. Останньою до суду подано заяву від 11.10.2012р., в якій вона просить суд в зв"язку зі сплатою відповідачем основного боргу припинити провадження по справі в цій частині. Крім того, даною завою представник позивача враховуючи те, що договором про надання послуг №12 від 25.09.2011р. передбачено стягнення пені, а не штрафу, уточнила позовні вимоги в частинні стягнення штрафних санкцій, відтак просила суд стягнути з відповідача наступні штрафні санкції: 3% річних в розмірі 1074 грн. 50 коп.; пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 06.10.2011р. по 03.04.2012р. від суми боргу 50430 грн. в розмірі 3867 грн. 23 коп.; інфляційні втрати в розмірі 453 грн. 87 коп.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), дана заява прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, документів витребуваних ухвалами суду не надав, причини своєї неявки не повідомив, при цьому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалами суду від 15.08.2012р. та від 25.09.2012р., які надсилались останньому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що стверджується відповідним спеціальним витягом з ЄДРЮОФОП. Факт належного повідомлення відповідача підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25.09.2011р. між фермерським господарством "Україна" та сільськогосподарським навчально- виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "Васильківське" укладено договір №12 про надання послуг зі збору урожаю (а.с.8-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності до умов Договору роботи по збиранню сільськогосподарських культур на полях замовника, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи за актом прийому-передачі виконаних робіт та оплатити їх.

Згідно із п. 3.2.3 Договору замовник зобов"язується прийняти та оплатити роботи, що є предметом Договору, у строки в порядку згідно умов Договору.

Вартість послуг по збиранню сільськогосподарських культур, передбачених Договором на пальному замовника становить 1230 грн., в т.ч. ПДВ 205 грн. з розрахунку за 1 (один) гектар зібраної площі (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору остаточний розрахунок проводиться не пізніше трьох календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт за Договором.

Згідно із п. 4.6 Договору роботи вважаються завершеними з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

У разі не виконання або неналежного виконання умов Договору строни несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку несвоєчасного проведення розрахунків грошовими коштами за виконанні роботи, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 5% за кожний день невиконання зобов"язань від суми заборгованості.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги зі збору врожаю цукрових буряків, обсяг та факт надання яких підтверджується обопільно підписаним сторонами актом №12 від 03.10.2011р. виконаних робіт (а.с.10), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи.

Із матеріалів справи випливає, що відповідач свої договірні зобов'язання стосовно вчасного та повного розрахунку за надані послуги не виконав, а лише частково перерахував в рахунок оплати за виконані роботи грошові кошти в сумі 25000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками наданими позивачем (а.с. 12, 15).

Таким чином, сума боргу останнього станом на день звернення позивача з позовом до суду складає 25430грн.

В зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунків позивач 15.03.2012р. та 14.05.212р. звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість за виконані роботи (а.с. 11, 13), однак вказані вимоги останнім були виконанні лише частково про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки (а.с. 12,15).

Непроведення відповідачем розрахунків за отримані послуги спонукало позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору №12 від 25.09.2011 р. про надання послуг зі збору врожаю кукурудзи, між сторонами виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що основний борг в сумі 25430 грн. відповідачем було погашено після порушення провадження у даній справі, а саме 27.08.2012 року в розмірі 15430 грн. та 05.09.2012р. в розмірі 10000 грн. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с. 35, 36) та обопільно підписаною між сторонами довідкою №476 від 17.09.2012р. (а.с. 34).

Як наголошено в п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі- це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

У пункті 4.4 вказаної постанови зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 25430 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3867 грн. 23 коп. пені, 1074 грн. 05 коп.- 3% річних та 453 грн. 87 коп. інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку несвоєчасного проведення розрахунків грошовими коштами за виконанні роботи, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 5% за кожний день невиконання зобов"язань від суми заборгованості.

Як вбачається із п. 5.3 Договору, в якому, зокрема зазначено, що у випадку несвоєчасного проведення розрахунків грошовими коштами за виконанні роботи, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 5% за кожний день невиконання зобов"язань від суми заборгованості, позивачем передбачено штраф за порушення відповідачем зобов"язань щодо проведення розрахунків за наданні послуги, однак вказаний штраф за своєю правовою природою являється пенею, відтак таким, що не підлягає задоволенню судом при заявленні його до стягнення.

Проте, представником позивача в заяві про уточнення позовних вимог від 11.10.2012р. просила стягнути пеню при цьому при нарахуванні пені нею враховано норми чинного законодавства, зокрема Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому вимоги про стягнення пені у заявленому розмірі, який не перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, та за вказаний нею період, є правомірними та обґрунтованими.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.3 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

При цьому в частині вимог, відносно яких провадження у справі припинено судовий збір повертається судом позивачу згідно приписів ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір". Окрім того, судом при поданні позивачем заяви про збільшення позовних вимог від 11.10.2012р., враховано пункт 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. та діючі на момент розгляду справи положення Закону України "Про судовий збір", щодо стягнення в дохід Державного бюджету України судового збору у випадку збільшення ціни позову. Однак вказаний судовий збір судом в даному випадку не стягується, оскільки збільшення ціни позову здійснено в межах сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського навчально-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське" (22250, Вінницька область, Погребищенський район, с. Васильківці, код ЄДРПОУ 30088278) на користь фермерського господарства "Україна" (22511, Вінницька область, Липовецький район, с. Стара Прилука, вул. Островського, 29, код ЄДРПОУ 20092010) 3867 грн. 23 коп. пені, 1074 грн. 05 коп.- 3% річних та 453 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 294 грн. 56 коп. витрат зі сплати судового збору.

Повернути фермерському господарству "Україна" (22511, Вінницька область, Липовецький район, с. Стара Прилука, вул. Островського, 29, код ЄДРПОУ 20092010) судовий збір в розмірі 1314 грн. 94 коп., сплачений згідно платіжного доручення №1423 від 07.08.2012 року.

Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України фермерському господарству "Україна" (22511, Вінницька область, Липовецький район, с. Стара Прилука, вул. Островського, 29, код ЄДРПОУ 20092010) судового збору в розмірі 1314 грн. 94 коп., сплаченого згідно платіжного доручення №2108 від 17.05.2012 року. Оригінал платіжного доручення №1423 від 07.08.2012 року знаходиться в матеріалах справи 14/79/2012/5003.

Провадження у справі в частині стягнення 25430 грн. основного боргу припинити відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 16 жовтня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (22250, Вінницька область, Погребищенський район, с. Васильківці)