Постанова № 26441232, 16.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2012 року 11:24 № 2а-9508/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»доКиївської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві провизнання нечинними рішення та стягнення коштів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Київської регіональної митниці (далі по тексту -відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту -відповідач-2) про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 28.03.2012 №100190000/2/01045, визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці від 28.03.2012 №100000003/2012/311234/2 про визначення митної вартості товару «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою»виробництва Норвегії за резервним методом (метод № 6) та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 45 407,19грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно визначено митну вартість ввезених позивачем товарів, оскільки позивачем надані всі документи, необхідні для визначення митної вартості за ціною контракту щодо ввезених товарів.

Відповідач-1 проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано на вимогу митного органу додаткових документів, у зв'язку з чим митним органом визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за 6 методом (резервним).

Відповідач-2 подав через канцелярію суду письмові заперечення, які долучено до матеріалів справи та просив суд розглядати справу без його участі.

08.10.2012р. відповідачі в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі зовнішньоекономічного контракту №10/06-2010 NOR від 10.06.2010р., укладеного між позивачем (Покупець) та Marine Harvest Norway AS, Норвегія (Продавець), позивач придбав у продавця товар «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою»виробництва Норвегії в кількості 10634,00 кг. за кодом УКТЗЕД 0302120000.

27 березня 2012 року позивачем до Київської регіональної митниці подано ВМД №100190000/2012/313721 та декларацію митної вартості на ввезення в Україну вищезазначеного товару. Митна вартість позивачем визначена на рівні контракту (метод -1).

На підтвердження митної вартості декларантом подані до вищезазначеної ДМВ наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт № 10/06-2010 NOR від 10.06.2010 р., укладений з виробником товару компанією Marine Harvest Norway AS (Норвегія);

- Інвойс №21055637 від 23.03.2012р.;

- вантажну митну декларацію країни відправлення (Норвегія);

- договір перевезення, міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) з відбитками штампів органів державного ветеринарного, санітарно-епідеміологічного та інших видів контролю, транспортну довідку перевізника про вартість перевезення, заявку на перевезення;

- ветеринарне свідоцтво (Форма №2), сертифікат відповідності, сертифікат походження, попередня декларація та інші документи, що надаються митному органу в оригіналах та залишаються в нього після проведення оформлення товару.

Відповідачем проаналізовано оформлення митної вартості товару, яке заявлене позивачем до митного контролю, в результаті чого встановлено його заниження від вартості подібних товарів, які були визначені митницею під час митного оформлення за іншими угодами та суперечили даним, які містяться в базі даних ЄАІС ДМСУ.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості на виконання вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (далі по тексту -Порядок декларування) інспектором відділу контролю митної вартості та класифікації товарів до декларації митної вартості №100190000/2011/313721 внесено запис про витребування додаткових документів, а саме: експертний висновок про якісні та вартісні характеристики товарів на дану поставку, калькуляція фірми -виробника товару, банківські документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, договір страхування (за наявності) та бухгалтерські документи (інформацію аукціону за якою формується ціна товару).

Як вбачається з матеріалів справи, декларант ознайомлений із даним записом та частково надав документи.

Відповідно до п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк (протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання) додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Оскільки декларант не надав додаткових документів в повному обсязі, які б підтверджували митну вартість товарів, відділом контролю митної вартості, на підставі наявних у нього відомостей, здійснено митну оцінку із застосуванням положень ст. 273 Митного кодексу України та визначено метод №6 (резервний метод).

На підставі проведеного аналізу митним органом прийнято рішення №100190000/2012/311234/2 від 28.03.2012р. про визначення митної вартості за резервним методом в розмірі 90069,98 доларів США (по ціні 8,47 доларів США за один кг.), що становить 719 271,84грн.

За результатами прийнятого рішення позивачу відмовлено в митному оформленні задекларованого товару, про що оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації №100190000/2/01045 від 28.03.2012р.

Позивач скористався можливістю випустити товар у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до вимог наказу Держмитслужби від 17.03.2008 №230.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з статтею 262 Митного кодексу України від 11.07.2002, № 92-IV, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06р. №1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (далі - Порядок 1).

Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.08р. №339 затверджений Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів (далі - Порядок 2).

Пунктом 2 Порядку 2 встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом:

1) проведення:

- перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості

товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з

Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06р. №1766;

- усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів;

- митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;

2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з:

- рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами

з питань митної справи форм контролю.

Наказом Державної митної служби України від 29.05.09р. №506 (зареєстровано в Мін'юсті 18.06.09 за №534/16550) затверджено форму рішення про визначення митної вартості товарів, Порядок його заповнення та Класифікатор додаткових складових до ціни договору.

Статтями 40, 45 Митного кодексу України встановлено, що усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному контролю.

Особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно із статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Статтею 88 Митного кодексу України встановлено, що декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до вимог статті 260 Митного кодексу України, Порядку 1 для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати разом з ВМД всі необхідні документи, що містять інформацію підготовлену у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості, зокрема у даному випадку: калькуляція та інформація аукціонів, за якою формується ціна товару, прайс-листи від виробника.

Поряд з цим, декларантом разом з ВМД вищевказані документи не надані.

Відповідно до п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», якщо декларантом не подано в установлений строк (протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання) податкові документи, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

У відповідності до ст.ст. 82, 264 Митного кодексу України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Наказом Держмитслужби від 17.03.08 №230 (зареєстровано в Мін'юсті ) 27.03.08 за №259/14950) затверджено Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України.

Відповідно до п. 2 цього Порядку, випуск у вільний обіг товарів у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості таких товарів або незгодидекларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, може бути здійснений на підставі письмового звернення декларанта до митного органу з відповідним проханням.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі під дійсною вартістю розуміється ціна, згідно з якою у визначеному місці та часі, обумовленому законодавством країни імпортера, такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Позивачем було надано заявки на транспортні послуги та платіжне доручення, в результаті їх аналізу у митного органу виникли сумніви стосовно пропорційності розподілу транспортних витрат відповідно до заявлених маршрутів Гардемоєн (Норвегія) -кордон України (м/п «Ягодин») -м. Київ та Осло (Норвегія) -кордон України (м/п «Ягодин») -м. Київ, де транспортні витрати за один кілометр до кордону України вказуються менше, ніж транспортні витрати по території України. У платіжному дорученні № 20611848 від 12.04.2012р. про здійснення оплати за транспортування зазначена сума 22700 EUR. В графі платіжного доручення «призначення платежу»зазначено окрім номеру контракту, шість номерів інвойсів. У зв'язку з відсутністю інших чотирьох інвойсів, суму зазначену у платіжному дорученні неможливо перевірити.

Також, надана позивачем митна декларація країни відправлення, що підтверджує заявлену митну вартість товару, не містить відміток митних органів країн відправлення та країн транзиту.

Таким чином, Київською регіональною митницею приймаючи до уваги надані до митного оформлення документи від суб'єкта ЗЕД та наявну у відповідача інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів, митницею прийнято рішення про здійснення митної оцінки товарів за методом 6 згідно статті 273 Митного кодексу України.

Відповідно до п.3.3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби від 24.06.2009р. №602 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 липня 2009 року за №669/16685, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішення використовується такі джерела інформації, як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України (далі по тексту - ЄАІС ДМСУ).

У базі даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ за останні 90 днів, що передували митному оформленню, митним органом було з'ясовано, що за кодом згідно з УКТЗЕД 0302120000 було здійснено митне оформлення товару «риба лосось охолоджений»за ціною 8,47 USD/кг., тобто, вартість заявленого до митного оформлення товару менша від рівня митної вартості подібних товарів того ж самого виробника.

Згідно статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей оцінювання.

Отже, наявність багатьох розбіжностей та неточностей наданих позивачем документів викликали в митного органу сумніви щодо їх достовірності.

Відповідно до положень, викладених у статтях 268 і 269 Митного кодексу України у разі, якщо для цілей застосування методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів виявляється більше, ніж одна вартість операції з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Таким чином, відповідачем був застосований метод 6, сумісний з відповідними принципами і положеннями та який базується на VІІ статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв оскаржуване рішення про визначення митної вартості товару в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення від 28.03.2012р. №100190000/2012/311234/2 Київської регіональної митниці.

У зв'язку тим, що суд визнав правомірним рішення від 28.03.2012р. №100190000/2012/311234/2, позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100190000/2/01045 від 28.03.2012р. та стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 45407,19грн. задоволенню не підлягають.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд

першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Амельохін