Постанова № 26441046, 02.10.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 р. Справа № 2a-1870/3824/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М., суддів Прилипчук О.А., Шаповал М.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача Ломака Ю.М.

представника відповідача Іващенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до Державної податкової інспекції у м.Сумах, 3-ї особи Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (далі -позивач, Управління майна комунальної власності СМР) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому згідно уточнених позовних вимог (а.с.78т.3) просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі -відповідач, ДПІ у м.Сумах) від 05.06.2007р. № 0000332305/1/20996; № 0000332305/1/20997 та від 27.03.2007р. № 0000332305/0/20996 та № 0000332305/0/20997.

Свої вимоги мотивує тим, що за результатами проведеної ДПІ у м.Сумах виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.06.2005р. по 30.09.2006р. податковим органом було складено акт від 12.03.2007р.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.3.1.1 п. 3.1. ст.3 , п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме Управління майна комунальної власності СМР не було в перевіряємий період зареєстровано платником ПДВ з зв'язку із чим встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 2350168 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу необґрунтованими, зазначає, що Управління майна комунальної власності СМР не є суб'єктом господарювання, як визначено ст. 55 Господарського кодексу України, діяльність здійснює відповідно до Положення про Управління майна комунальної власності СМР, створене з метою реалізації територіальної громади м.Суми власних (самоврядних) повноважень щодо управління майном, що перебуває у комунальній власності громади, а не з метою здійснення господарської діяльності. Після укладення договорів оренди чи купівлі-продажу між позивачем та юридичними чи фізичними особами, кошти перераховувалися не на рахунки Управління майна комунальної власності СМР, а на рахунки Державного бюджету України, що були відкриті для зарахування податку на додану вартість та на спец рахунки місцевого бюджету м.Суми.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, спірні податкові повідомлення-рішення вважає обґрунтованим та таким, що відповідає діючому законодавству, просив суд відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні звертав увагу суду на те, що Управління майна комунальної власності СМР допустило порушення податкового законодавства, були здійснені оподатковувані операції з 2005року, сума доходу яких перевищила 300 000 грн., тому Управління майна комунальної власності СМР зобов'язано було зареєструватися як платник ПДВ.

Головне управління державної казначейської служби України в Сумській області у відзиві на позов (а.с.54) зазначає, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»уповноваженими державними органами щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету податків є органи державної податкової служби, а правовідносини з приводу нарахування та сплати податкових платежів виникають між податковим органом та платником податків.

Суд, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами виїзної планової перевірки управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14.06.2005 року по 30.09.2006 року складено акт перевірки від 12.03.2007р. № 1402/235/33525906/32 (а.с.35-47т.1).

За результатами проведеної перевірки податковим органом, на підставі висновків акту перевірки від 12.03.2007р. № 1402/235/33525906/32, прийняті спірній податкові повідомлення -рішення №0000332305/200996 від 27.03.2007р. про визначення зобов'язання з ПДВ в сумі 3 525 252 грн. в т. ч. за основним платежем 2350168 грн., штрафних санкцій 1175084 грн. та № 0000332305/0/20997 від 27.03.2007р. про визначення зобов'язання з ПДВ в сумі 1175084 грн. штрафних санкцій, які після адміністративного оскарження залишені без змін (а.с.31-34 т.1).

Під час проведеної перевірки податковим органом встановлено, що починаючи з серпня 2005 року загальна сума доходу позивача від здійснення операцій з поставки послуг (надання в оренду комунального майна) перевищила суму 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість), а саме за червень 2005р. 54800,83 грн., за липень 2005р. 114926,30 грн., а 10.08.2005р. позивачем укладено договір купівлі-продажу майна з ТОВ КБ «Володимирський»на загальну суму 168 240,0 грн., в т. ч. ПДВ 28040,0грн.

Внаслідок вищевказаного, на думку податкового органу, у відповідності до ст.2 та ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" (діючого на час виникнення спірних правовідносин) позивач зобов'язаний був зареєструватися в ДПІ в м. Суми як платник податку на додану вартість та подати заяву про реєстрацію не пізніше 31.08.2005р., так як станом на 10.08.2005р. загальна сума операцій без ПДВ склала 309 927,13 грн.

За період з 14.06.2005р. по 30.09.2006р. позивачем було укладено договори оренди, згідно яких орендарі комунального майна самостійно нараховують орендну плату з урахуванням індексу інфляції та суму ПДВ. Відповідно до умов договорів оренди ці платежі перераховуються самостійно орендарями двома платіжними дорученнями: орендна плата без ПДВ - на спеціальний рахунок місцевого бюджету, а ПДВ на рахунок Державного бюджету з ПДВ.

На думку податкового органу, враховуючи те, що наявність в договорах оренди пункту про самостійне нарахування та сплату податку на додану вартість орендарями, свідчить про те, що позивач знав про необхідність нарахування та сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість, але помилково та в супереч закону перекладав свій обов'язок по сплаті податку на третіх осіб.

Перевіркою встановлено, що, починаючи з серпня 2005р., Управління майна комунальної власності СМР мало наступні обсяги операцій серпень 2005 р. - 204 079,40 грн. , вересень 2005 р. - 279 459,12 грн. , жовтень 2005 р. - 893 501,33 грн. , листопад 2005 р. -1 245 032.45 грн. , грудень 2005 р. - 1 039 930,67 грн. , січень 2006 р. - 315 163,60 грн., лютий 2006 р. - 704 992,27 грн. , березень 2006 р.- 2 251 074,94 грн., квітень 2006 р. - 934 124,80 грн., травень 2006 р.- 327 697,33 грн., червень 2006 р.- 2 036 517,53 грн., липень 2006 р. - 334 841,26 грн., серпень 2006 р.- 841 369,25 грн., вересень 2006 р.- 343059,06 грн.

Відповідач дійшов висновку про те, що відносини між орендарями (суб'єктом підприємницької діяльності) та орендодавцем (позивачем по даній справі) - є цивільно-правовими і не засновані на адміністративно-правових відносинах, оскільки в даному випадку позивач не здійснює владних управлінських функцій на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих їй Сумською міською радою повноважень відносно орендарів, позивач підлягав обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, так як обсяг операцій перевищував сукупно 300 000 грн. протягом останніх дванадцяти календарних місяці, як того вимагає п. 2.3. ст.2, ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд не погоджується із висновками податкового органу та прийняти спірними податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи із наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, Управління майна комунальної власності СМР створене Сумською міською радою відповідно до її рішення від 30 березня 2005 року № 1164-МР, діє на підставі Положення про управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 27.04.2005р. № 1184-МР.

Відповідно до рішення Сумської міської ради № 333-МР від 27.12.2006 р. позивачу замінено назву на Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (позивач по даній справі), яке є правонаступником Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради та здійснює свою діяльність відповідно до Положення.

Згідно довідки головного управління статистики у Сумській області від 07.03.2007 р. № 300 позивач є органом місцевого самоврядування, форма власності -комунальна, види діяльності позивача за КВЕД: управління на рівні районів, міст районів у містах ; організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду; здавання в оренду власного нерухомого майна; управління нерухомим майном; оренда будівельних машин та устаткування.

Відповідно до частини 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад, права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

До відання виконавчих органів, зокрема міських рад, належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (пункт 1 статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною 5 статті 60 зазначеного Закону передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об'єкти права комунальної власності в оренду відповідно до закону.

Згідно із статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцями, зокрема, є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого само врядування управляти майном, -щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке, відповідно, належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Положенням про управління майна комунальної власності Сумської міської ради визначено, що позивач є виконавчим органом Сумської міської ради, здійснює управління майном комунальної власності територіальної громади міста Суми в межах визначених міською радою, та цим Положенням, і є її уповноваженим органом з питань управлінням майном комунальної власності.

До повноважень Управління майна комунальної власності СМР віднесено, зокрема, облік майна комунальної власності, контроль за його використанням. Здійснює приймання майна у комунальну власність, передачу майна з комунальної власності до інших форм власності за рішенням міської ради. Оформлює відповідні акти приймання-передачі, укладає договори користування майном комунальної власності у встановленому порядку, контролює їх виконання.

Протягом перевіряє мого періоду Управління майна комунальної власності СМР згідно з наданими йому повноваженнями здійснював управління комунальним майном, в т. ч. укладаючи договори купівлі-продажу, оренди при відсутності мети здійснення господарської діяльності.

При цьому слід зазначити, що майно, яке передавалося в оренду та було відчужено згідно договорів купівлі-продажу, було власністю громади м. Суми та перебувало на балансі інших комунальних підприємств м. Суми. Витрати по утриманню зазначеного майна позивач не здійснював, майно не перебувало на обліку позивача, як вбачається із матеріалів справи, в т.ч. балансів Управління майна комунальної власності СМР , бухгалтерських документів.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що за майном, яке передавалося в оренду та продавалося відсутній об'єкт оподаткування відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Із матеріалів справи вбачається, що Управління майна комунальної власності СМР повністю фінансується з міського бюджету, відкриті два рахунки для фінансування заробітної плати та видатків на утримання установи № 35414001002186, № 35412003002186.

Згідно роз'яснення Державного казначейства України (лист від 16.02.2006р. № 3.4-06/344-1431), якщо бюджетна установа згідно із рішенням місцевої ради є орендодавцем, але не є балансоутримувачем майна, яке здається в оренду, орендна плата може зараховуватися на рахунки відкриті в органах Державного казначейства за балансовим рахунком 3422 «Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету». Розподіл та спрямування за призначенням коштів, які надходять на зазначені рахунки, здійснюються згідно із рішенням органів місцевого самоврядування на підставі інформації, поданої бюджетною установою до відповідних органів Державного казначейства.

Слід зазначити, що на вищезазначені рахунки не надходили кошти від продажу або оренди комунального майна, а надходили на рахунки міського бюджету та держбюджету, а відтак Управління майна комунальної власності СМР не отримало доходу.

Зазначені обставини представником відповідача не спростовувалися.

Методика розрахунку пропорції розподілу орендної плати між відповідним бюджетом та орендодавцем та порядок використання орендної плати визначаються органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Рішеннями сесії Сумської міської ради встановлено, що основною статтею, яка формує доходну частину місцевого бюджету 2005р. та 2006р., була плата за оренду комунального майна та доходи від приватизації.

Договорами оренди комунального майна та договорів купівлі-продажу комунального майна, які були укладені між Управлінням комунального майна та приватизації та орендодавцями, передбачено, що кошти за орендоване майно перераховувались орендодавцями на розрахунковий рахунок місцевого бюджету, а не на рахунок Управління.

Таким чином судом встановлено, що позивач у перевіряємий період відчужував та передавав у оренду майно яке не було об'єктом його власності, договори укладав не з власної ініціативи, а на виконання делегованих повноважень Сумською міською радою, доходу по угодам або компенсації не отримував, із свого балансу майно нікому не передавав, на свій баланс не приймав.

Встановлені факти не співпадають з визначеним п. 1.4. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поняття послуг на яку посилається відповідач, за якого поставка послуг будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операцій з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Враховуючи те, що за операціями купівлі-продажу, та оренди майна які були об'єктом перевірки господарська діяльність позивача відсутня, перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки послуг теж не мало місця, так як надані послуги не підпадають під визначення цього Закону.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість ", № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями - об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Під поставкою товарів відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість " розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про приватизацію державного майна " № 2163-ХП від 04 березня 1992 року з наступники змінами, - приватизація державного майна -це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями Закону України "Про приватизацію державного майна ", інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Операції з приватизації майна, що перебуває у комунальній власності, підпадають під визначення об'єкта оподаткування ПДВ.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість ", - об'єктом оподаткування є операції з передачі майна згідно з договорами фінансової оренди (лізингу).

Передача майна в межах договору оперативної оренди до числа об'єктів оподаткування не включається, оскільки така операція не є поставкою (абзац другий п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість ").

Однак, надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оперативної оренди є поставкою послуг відповідно до п.1.4 ст.1 цього Закону. Таким чином, при наданні послуг з оперативної оренди об'єктом оподаткування є операція з поставки послуги з такої оренди (орендна плата).

Пунктом2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачені умови для обов'язкової реєстрації особи платником ПДВ.

Перелік осіб, які можуть бути зареєстровані платниками ПДВ, визначено п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість ", до цього переліку включено і юридичних осіб, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Підпунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року з наступними змінами визначено, що право комунальної власності, це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні ", - сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " визначено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

При розгляді справи судом встановлено, що Управління Сумської міськради, створене Сумською міською радою (їй підзвітне і підконтрольне та підпорядковане міському голові), відчужувало та передавало у оренду майно, яке не є об'єктом його власності, на підставі відповідних рішень міської ради, виконуючи делеговані повноваження.

Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Касаційна інстанція, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, в ухвалі від 02.04.2012 р. зазначила, що суди попередніх інстанцій не перевірили за ким значаться суми сплаченого податку на додану вартість до бюджету, як були обліковували сплачені суми податку на додану вартість покупці послуг. (а.с.38-40т.3)

Судом неодноразово зобов'язувалося надати вищезазначену інформацію ДПІ у м.Сумах, але вимоги суду відповідачем не виконані, жодних доказів не надано, при цьому представник відповідача підтвердив ту обставину, що суб'єкти господарської діяльності сплачували суму податку на додану вартість до Державного бюджету України, що також підтверджується матеріалами справи, зокрема, відповідними актами звіряння розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість, які складалися між податковим органом та суб'єктами господарювання (а.с.49-179т.2).

Стосовно посилання представників відповідача на відсутність даної інформації у податкового органу, суд зазначає, що податковий облік платників податку, а також контролюючі функції в сфері оподаткування, виходячи із вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», здійснюють виключно органи державної податкової служби .

Відповідно до п. 1.12 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(діючого на час виникнення спірних правовідносин далі -Закон України №2181) контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Відповідно до п. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Закону України №2181 податкові органи є контролюючим органом стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту

Також суд касаційної інстанції в ухвалі від 02.04.2012р. звернув увагу на те, що податковими повідомленнями-рішеннями від 27.03.2007 № 0000332305/0/20997 та від 05.06.2007 № 0000332305/1/20997 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1175084,00 грн. на підставі п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Обов'язковими умовами для застосування до платника податків штрафу, передбаченого п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є наявність факту декларування платником податків переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, або наявність факту засудження платника податків (посадової особи платника податків) за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків). За відсутності таких обставин, податкова інспекція не має право застосовувати до платника податків штрафу на підставі вказаної норми Закону.

При розгляді даної справи встановлено, що обставини, з якими вищезазначена норма пов'язує виникнення у платника податків обов'язку сплатити штраф на підставі даної норми Закону відсутні, враховуючи те, що Управління майна комунальної власності СМР, жодної декларації до податкового органу не подавало, а кримінальна справа, як підтвердив в судовому засіданні представник податкового органу, була закрита в зв'язку із відсутністю складу злочину 12.05.2009р.

Також слід звернути увагу на те, що постановою господарського суду Сумської області від 17.03.2009р. , залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009р. по справі №АС12/315-08/5021 (а.с.75-76т.3) були задоволені позовні вимоги Управління майна комунальної власності СМР та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0001332305/0/76926 від 14 листопада 2007 року та № 0001332305/3/76926 від 14 травня 2008року.; № 0004451503/0/66031 від 08 вересня 2008 року; № 0000752305/0/77401 від 15 жовтня 2008 року; № 0006821503/0/84012 від 05 листопада 2008 року; № 0000521503/0/4153 від 23 січня 2009 року; № 0001111503/0/9676 від 17 лютого 2009 року; № 0001871503/0/14764 від 11 березня 2009 року; № 0001861503/0/14763 від 11 березня 2009 року; № 0001851503/0/14762 від 11 березня 2009 року.

При розгляді вищезазначеної справи, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції відносно того, що в період з 14.06.2005 р. по 30.09.2006 р. позивачем не було порушено норм Закону України "Про податок на додану вартість»та Управління майна комунальної власності СМР не зареєстровано як платник ПДВ в зв'язку із тим, що в період з 14.06.2005р. по 30.09.2006р. між Управлінням майна комунальної власності СМР та суб'єктами підприємницької діяльності було укладено договори оренди та купівлі-продажу комунального майна. Апеляційна інстанції при розгляді справи №АС12/315-08/5021 зазначила, що у податкового органу відсутні були підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, оскільки Управління Сумської міськради, створене Сумською міською радою (їй підзвітне і підконтрольне та підпорядковане міському голові), відчужувало та передавало у оренду майно, яке не є об'єктом його власності, на підставі відповідних рішень міської ради, виконуючи делеговані повноваження.

Як пояснив в судовому засіданні на час розгляду даної справи докази зупинення дії чи скасування постанови господарського суду Сумської області від 17.03.2009р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009р. по справі №АС12/315-08/5021, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття оскаржуваного податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими і відповідно, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Сумах, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000332305/1/20996 від 05.06.2007р., №0000332305/1/20997 від 05.06.2007р., №0000332305/0/20996 від 27.03.2007р., №0000332305/0/20997 від 27.03.2007р.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета

Судді (підпис) О.А.Прилипчук

(підпис) М.М.Шаповал

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 08.10.2012 р.